ВОСКРЕСІННЯ Й ВОЗНЕСЕННЯ ІСУСА ХРИСТА

ВОСКРЕСІННЯ   Й   ВОЗНЕСЕННЯ   ІСУСА   ХРИСТА

         (16 Нісана; Неділя, 9 квітня 30 року)

 
Скоріш за все суботнього дня, після святкування “Пасхи,” усі галілеяни були разом. Зажурені, вони розмовляли між собою про втрату свого Учителя. Незважаючи на Його попередження, що події цій необхідно відбутися, вони були пригнічені, не розуміючи причин такої, на їх думку, поразки. Учні були розгублені й не знали, що їм робити далі, адже до цієї події вони звикли отримувати поради та виконувати те, чому учив їх Ісус. Вони й гадки не мали, що ранок наступного дня принесе новину, яка сколихне ввесь світ та надихне їх на проповідування, якого не знало людство з початку свого існування.
По черзі розглянемо тексти кожного з авторів Євангелій у тій послідовності, у якій вони з’являлися на світ.
 
Марко 16.1-8
Ангел сповіщає жінок про воскресіння Ісуса
16 Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Соломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його. 2 І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули, 3 і говорили одна одній: “Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?” 4 А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий… 5 І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, — і жахнулися вони… 6 А він промовляє до них: “Не жахайтеся! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, — нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. 7 Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, — там Його ви побачите, як Він вам говорив». 8 А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, — бо боялись…
 
Попередньо ми уже з'ясували з Євангелія від Івана, що пахощами забезпечив галілеян Никодим, тому жінкам залишалося лише оповити померлого простирадлами, які нагадували сучасні бинти. Їх належало змочити в розчині пахощів смирни та алое та обмотати померлого, як мумію, відповідно тому звичаю, який вони перейняли в єгиптян. Прийшовши до гробниці Ісуса, жінки помітили, що камінь був відвалений, а на місці померлого стояв Ангел, який їх дуже налякав. Ангел заспокоїв жінок та повідомив, що Ісус Назарянин воскрес і чекає учнів у Галілеї. Однак жінки злякалися, через це нікому нічого не розповіли. Марко дуже дивно описує ці події, жінки чомусь пішли, не подумавши, хто відкотить їм камінь від гробниці, а коли повернулись, то не захотіли розповідати.
І далі Марко починає розповідати так, ніби нічого поперед нього не відбувалося.
 

Марко 16.9-18

Ісус з’являється Своїм учням
9 Як воскрес Він уранці дня першого в тижні,¹ то з’явився найперше Марії Магдалині, із якої був вигнав сім демонів. 10 Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали. 11 А вони, як почули, що живий Він і вона Його бачила, не йняли тому віри.
12 По цьому з’явився Він двом із них у постаті іншій в дорозі, як ішли вони на село. 13 А вони, як вернулися, інших про те сповістили, але не повірено й їм.
14 Нарешті, Він з’явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його. 15 І казав Він до них: “Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! 16 Хто увірує й о христиться, — буде спасенний, а хто не ввірує – засуджений буде.
17 А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, 18 братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, — не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, — і добре їм буде!”
¹ Цебто, у неділю вранці.
 

 
Очевидно Марко не знав подробиць того дня, але знав чергу подій, як вони відбувалися, тому коротко намагається передати основне, що було йому відоме достеменно. Спочатку воскреслого Ісуса бачила Марія Магдалена, а потому двом учням Він з’явивсь у дорозі, і нарешті одинадцятьом Апостолам, коли ті були разом.            
Тепер розгляньмо та порівняймо текст  автора Євангелія від Матвія.
 
Матвій 28.1-20
Ангел сповіщає жінкам про воскресіння Ісуса
28 Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні,³ прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. 2 І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангел Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. 3 Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. 4 І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. 5 А Ангел озвався й промовив жінкам: не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. 6 Нема Його тут, — бо воскрес, як сказав. Підійдіть, — подивіться на місце, де знаходився Він. 7 Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, — там Його ви побачите. Ось, вам я засвітив!”
³Цебто, — на світанку в неділю.

З’явлення Ісуса жінкам

8 І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. 9 Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: “Радійте!”¹ Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. 10 Промовляє тоді їм Ісус: “Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, — нехай вони йдуть у Галілею, — там побачать Мене!”

Первосвященики й старші підкупляють сторожу

11 Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось. 12 І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків, 13 і сказали: “Розповідайте: Його учні вночі прибули, — і вкрали Його, як ми спали. 14 Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо і від клопоту визволимо вас». 15 І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні.

Ісус з’являється Своїм учням

16 Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус. 17 І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. 18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: “Дана Мені всяка влада на небі й на землі. 19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, 20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!” Амінь.
 
Зрозуміло, що автор Євангелія від Матвія поєднав два попередніх уривки, які навів Марко. Ісус з’являється жінкам і стверджує слова Ангела, якого вони бачили попередньо, щоб учні йшли до Галілеї, там Він об’явиться Апостолам. Тоді фарисеї почали розпускати чутки, що галілеяни викрали тіло Ісусове, а Його воскресіння – це їхня вигадка.
Ми також помічаємо різницю між текстами Марка та Матвія, де відбулося явлення Ісуса одинадцятьом Апостолам. Якщо Марко свідчить, що Ісус явився їм в домі, то автор Євангелія від Матвія наполягає, що ця подія відбулася на одній із гір Галілеї.
Тепер порівняємо попередні тексти Євангелій з текстом Євангелієм від Луки.
Лука 24.1-12
Анголи сповіщають жінкам про воскресіння Ісуса
24 А дня першого в тижні¹ прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі, 2 та й застали, що камінь від гробу відвалений був. 3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. 4 І сталось, як без радні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з’явились при них. 5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: “Чого ви шукаєте Живого між мертвими? 6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. 7 Він казав: “Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня». 8 І згадали вони ті слова його! 9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. 10 То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апостолам це. 11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм. 12 Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившись, бачить – лежать самі тільки покривала… І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось…
¹Цебто в неділю рано вранці.
 
На відміну від Марка, Лука стверджує, що жінки бачили двох Ангелів і що вони про все сповістили Одинадцятьом. Потім Лука доповнює розповідь Марка, як відкрився воскреслий Ісус двом учням в дорозі, про яких Він попередньо згадував.
 
Лука 24.13-35
Ісус з’являється своїм учням по дорозі в Еммаус
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім’я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій¹ із шістдесят. 14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними, 16 очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. 17 І спитався Він їх: “Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?” 18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: “Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?” 19 І спитався Він їх: “Що таке?” А вони розповіли Йому: “Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. 20 Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, — і його розп’яли… 21 А ми сподівалися були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося… 22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: 23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Ангелів, які кажуть, що живий Він… 24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили»…
25 Тоді Він сказав їм: “О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! 26 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?” 27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. 29 А вони не пускали Його й намовляли: “Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день». І Він увійшов, щоб із ними побути. 30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і ламаючи, їм подавав…31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його. Але Він став для них невидимий… 32 І говорили вони один одному: “Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?”… 33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, 34 які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з’явився був Симонові. 35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
¹Стадія – міра на 600 стіп.
 
Лука пояснює, що село, у яке йшли учні Ісуса, знаходилося на відстані від Єрусалима близько 12-13 км. Таку відстань можна подолати за 2 години. Автор пояснює, що прийшли учні до села Еммаус над вечір, тобто близько 16-ї години, це значить, що вийшли вони з Єрусалиму близько 14-ї години, а повернулися назад до міста близько 18-ї години, тобто на смерканні. Одного з учнів звали Клеопа, можливо, це був батько Апостолів Івана та Якова, тоді інший скоріш за все був братом Господнім Яковом-молодшим. Адже коли вони повернулися, то застали Апостолів у зборі. Лука називає їх словом «Одинадцятьох», оскільки зрадник повісився.
Апостол Павло у посланні до Коринтян повідомляє, що Ісус являвся окремо Якову, хоча не указує якому саме: <<Бо я передав вам найперш, що прийняв, — що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він  воскрес, за Писанням, і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з’явився нараз більше як п’ятистам братіям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому  з’явився  Він Якову, опісля – усім апостолам. А по всіх Він з’явився й мені.>> <<1Кор.15.3-8>>  
Очевидно, воскресши, Ісус з’явився п’ятистам учням під час вознесіння на небо, про що Лука описує пізніше <<Лк.24.51>>, а потому явився апостолам біля Тіверіядського моря, про що пише євангеліст Іван <<Ів.21.1>>.
Коли Клеопа та Яків повернулися до Апостолів та розповіли їм, що бачили воскреслого Ісуса, Якого впізнали в ламанні хліба, а також те, як Він вияснив їм Писання з усього того, що про Нього було, тоді Ісус знову явився всім присутнім.
Лука 24.36-43
З’явлення Ісуса учням у Єрусалимі
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: “Мир вам!” 37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. 38 Він же промовив до них: "Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? 39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю». 40 І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. 41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: “Чи не маєте тут  чогось їсти?” 42 Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. 43 І, взявши, Він їв перед ними.
 
Ми помічаємо, що Лука на відміну від автора Євангелії від Матвія, підтримує євангеліста Марка й стверджує, що з’явився Ісус одинадцятьом в будинку, а не на горі в Галілеї, як про це написав невідомий автор. І далі Лука повідомляє, що Ісус велів їм залишатися в Єрусалимі, поки не приймуть силу з висоти.
Лука 24.44-49
Остання Ісусова наука учням
44 І промовив до них: “Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане». 45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання. 46 І сказав Він до них: «Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, 47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. 48 А ви свідки того. 49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти».
 
Потому, як свідчить Марко, а Павло доповнює, ця подія (вознесіння Ісуса на небо) відбулася на очах близько 500 чоловік <<1Кор.15.6>>.
 
Марко 16.19-20
Вознесіння Ісуса на небо й проповідь апостолів
19 Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, — і сів по Божій правиці. 20 І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили. Амінь.
 
Лука 24.50-53
Вознесіння Ісуса на небо
         50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. 51 І сталось, як Він  благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. 52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. 53 І постійно вони перебували в храмі, прославляючи й хвалячи Бога. Амінь.
 
Автори не указують точного дня, коли відбулася подія вознесіння Ісуса на небо. З другої книги Луки «Дії святих Апостолів» здається автор хоче пояснити, що на його думку Ісус вознісся на небо на сороковий день після Свого воскресіння <<Дії 1.3>>. Дуже дивно щоб Господь тримав галілеян в Єрусалимі на протязі 40 днів. Адже в кожного з них дома були діти, жінки, господарство, поля, хто за них вдома виконував цю роботу? Тим більше, що це був початок весни, коли роботи вдосталь. А якщо поєднати розповідь Луки зі свідченням Павла, то помітимо, що подію вознесіння спостерігало на горі Оливковій близько 500 чоловік <<1Кор.15.6>>.
Уважно прочитаємо початок другої книги євангеліста Луки, яка стала продовження його Євангелія.
Лука «Дії святих Апостолів»
Передмова
1 Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, 2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся. 3 А по муці Своїй Він став перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав.

Вознесіння Ісуса на небо

4 А зібравшись з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, “що про неї – казав – ви чули від Мене. 5 Іван бо водою христив, — ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів!”
6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: “Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?” 7 А Він їм відказав: “То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. 8 Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі». 9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей… 10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, 11 та й сказали: “Галілейські мужі, — чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!”
12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизу Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня. 13 А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували.

Дух Святий сходить на апостолів

2 Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. 2 І нагло зчинився шум із неба, буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. 3 І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. 4 Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
5 Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. 6 А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, — та й дивувалися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!…
 
Цікаво, але Лука обережно підійшов до питання коли відбулося зішестя Святого Духа на першу Апостольську церкву. Адже слово П’ятидесятниця можна розуміти двояко: це може бути як п’ятдесятий день після воскресіння Ісуса, про що свідчать попередні слова Луки, що Ісус воскреслим являвся на протязі 40 день <<Дії 1.3>>, а потому вознісся <<Дії 1.9>>, а може бути днем «Свята Тижнів», яке також святкувалося на 50-й день, адже 7х7=49, тим більше, що воно було першим по закінченню Пасхи <<3М.23.15-18; 5М.16.9-10>>. Адже той факт, що того дня в Єрусалимі перебувало багато людей звідусюди <<Дії 2.5-11>> свідчить про те, що того дня було велике свято. А найбільше свято після «Пасхи» це «Свято Тижнів», яке інколи називали «Святом Першоплодів» або «Святом Жнив» <<4М.28.26>>.
Під час дослідження єврейського календаря ми встановили, що це свято відзначали на п’ятдесятий день після початку жнив того року, коли було розіп’ято Ісуса, тобто 30 року Пасха відзначалась дуже пізно, і, можливо, що принесення першого снопа ячменя збіглося з Пасхою, адже біля Єрихона після середини квітня вже починав стигнути ячмінь. Тоді Свято Тижнів, яке святкували всі юдеї в Єрусалимі,  було п’ятдесятим днем після воскресіння Ісуса. Якщо рахувати 50 днів з дня воскресіння Ісуса, то отримаємо 28 травня 30 року, тобто замало для закінчення  жнив. Адже ми вирахували раніше, що Свято Жнив, коли закінчували збирання зернових, припадає приблизно на числа з 5-го по 17-те червня, хоча хліба кожного року стигнуть по-різному. В усякому випадку ми з'ясували, що зішестя Святого Духа на першу Апостольську церкву відбулося в Свято Тижнів або Збору Первоплодів, яке Лука назвав П'ятидесятницею.
А тепер, щоб остаточно розібратися в черзі подій до дня П'ятидесятниці, дослідимо поступово ті факти, які наводить в своєму Євангелії головний свідок Апостол Іван, адже це Євангеліє написано з метою, щоб показати, як насправді розгорталися події служіння та воскресіння Ісуса.
 
Іван 20.1-10
Марія Магдалина, Петро й Іван біля гробу Ісусового
20 А дня першого в тижні¹, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений. 2 Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: “Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!” 3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли. 4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. 5 І, нахилившись, бачить, — лежить плащаниця… Але він не ввійшов. 6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю (плени*) оглядає, що лежала, 7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці… 8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував. 9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він  має воскреснути з мертвих. 10 І учні вернулися знову до себе.
¹У неділю рано вранці.
  *  В інших перекладах так звані "пелени" тобто – похороні "бинти" якими пеленали померлого.
 
Таким чином, Іван виправляє своїх попередників тим, що із самого ранку біля гробниці не було ні три, ні дві жінки, а лише Марія Магдалина, котра прийшла, коли було ще темно. Очевидно, на протязі пасхальної суботи Марія дуже сумувала за Ісусом, а тому зранку пішла поплакати біля гробниці, як звичайно це роблять жінки, коли втрачають близьку людину. Помітивши, що гробниця порожня, вона біжить за Апостолами Петром та Іваном. Отже, можна стверджувати, що коли Петро зайшов до гробу, він помітив плащаницю та хустку, яка була осторонь. Головне в цій розповіді, той факт, що апостоли за розташуванням бинтів відразу зрозуміли, що Ісус воскрес, тобто, Його не викрали. Бинти були не розмотані, що свідчило про надприродні можливості тіла Ісуса переміщуватися через матеріальні перешкоди. Саме цей факт примусив Петра більш ретельніше придивитися до залишених пелен. Адже, коли пізніше Ісус з’явився одинадцятьом, як свідчить Євангеліє, двері були зачинені «Ів.20.19».  Тіло Ісуса набуло нових якостей, Він міг переміщуватися в просторі та часі без перешкод. Про що попередньо засвідчив також і Лука, коли описував здивування Петра, що оглядав покривала в гробниці Ісуса «Лк.24.12». Крім того стрімке зникнення Ісуса після ламання хліба « Лк.24.13-35».

Коли вони ввійшли, то помітили, що хустка, якою накривали голову, лежала згорнена окремо від Плащаниці. Іван пише від свого імені, що в ту хвилину, як він помітив це, то ввірував у воскресіння Ісуса, адже Учитель неодноразово їм про це говорив, однак учні до останньої хвилини цього не розуміли. Автор не пише, хто саме забрав Плащаницю, але з того, що Петро тримав її у своїх руках, можна зробити висновок, що Петро забрав її із собою <<Ів.20.6>>.
У наш час ця Плащаниця, яка отримала назву «Туринська Плащаниця» зберігається у Ватикані, резиденції Папи римського. До нашого часу науковці не можуть пояснити, яким із відомих випромінювань була відображена фігура людини на  цій тканині. За допомогою метода радіовуглецевого датування вуглецем-14, який міг би дати результат з точністю ± 100 років, було встановлено в 1987 році, що Плащаниця відповідає ХІV століттю. Але за порадою одного радянського ученого пізніше виявилося, що цей елемент здатний омолоджуватися в певних умовах – значного підвищення температури та просочуванням димом. Відомо, що по всій довжині Плащаниці видно два ряди дір, залишків вогню, який мало не знищив її в 1532 році. Був проведений науковий експеримент, який реконструював умови пожежі з тканиною, яку знайшли під час розкопок в Ізраїлі. Взірець мав приблизний вік 2 тис. років. Результати були вражаючими, вміст вуглецю 13-го й 14-го набагато збільшився, що означає різке омолоджування тканини з точки зору метода радіовуглецевого датування. За опроміненим відбитком на Плащаниці було встановлено справжнє лице Господа Ісуса Христа ученими NASA.
 
Очевидно, що відображення лиця Господнього на хустці було більш чітким, оскільки Плащаниця була поверх хустки, але хустка з часом зникла. Зараз немає сумніву, що перші ікони, на яких зображали лице Ісуса писалися із зображення хустки. Дослідження сотень ранніх християнських ікон показали, що вони не просто відображали лице Христа відповідно з якоюсь моделлю, але й те, що модель включала в себе більше двадцяти маленьких штрихів, які б були безглуздими, коли б не дивилися в одному контексті. Усі образи Христа виглядали, як стилізоване відображення того, що було на Плащаниці, а відповідно й хустки. Серед них були: складка між бровами, дві У-образні складки всередині та внизу її, коротка лінія поперек лоба, друга лінія поперек горла, це в дійсності подвійна складка поперед матерії, нечітке роздвоєння бороди й глибока впадина від носа до верхньої губи. Ранні ікони без сумніву мали загальний шаблон і відносяться до VІ століття. Зображення, відоме як «Святий Лік із Едесси», міста, яке зараз носить назву Уроха, що на північ сірійсько-турецького кордону, не що інше, як зникла хустка. Важливо зауважити, що візантійські греки називали цей образ – acheiropoetoc або «зроблено не руками людини». У той час як «Святий Образ» – також під назвою «Святий Магдаліон» – зник, а копії збереглися, як доказ того, що саме Едесський образ допоміг втілити згадки художників про Плащаницю та хустку в іконографічній традиції. Із цього випливає, що хустка, яка носила назву «Святий Магдаліон»,  пов'язана в просторі та часі із зниклим Святим Образом.
 
Іван 20.11-18
Ісус з’являється Марії Магдалині
11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. 12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, — один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло… 13 І говорять до неї вони: "Чого плачеш ти, жінко?" Та відказує їм: "Узяли  мого Господа, і я не знаю, де Його поклали…" 14 І, сказавши оце, обернулася назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус… 15 Промовляє до неї Ісус: "Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?" Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: "Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, — і Його я візьму!" 16 Ісус мовить до неї: "Маріє!" А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: "Раббуні!" цебто: "Учителю мій!" 17 Говорить до неї Ісус: "Не торкайтеся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!" 18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав…
 
Після того як Апостоли Петро та Іван залишили гробницю Ісуса Христа, підійшла Марія Магдалина й скоріш за все підняла хустку на згадку про свого Учителя. З часом ця хустка отримала назву "Святий Магдаліон", але пізніше зникла, залишивши близько ІV століття перші зображення зовнішності Ісуса, які отримали назву "Справжнє зображення", тобто "Veraikon", відкіля й пішла назва та традиція написання ікон. Потім близько 1300 року хустка очевидно з’явилася знову, що породило легенду про Veronici, яку назвали Беренікою, про що розповідалося попередньо, але в наш час про цю хустку нічого не відомо. Автор пояснює, що дійсно було два ангели, і розмовляла з ними лише одна Марія Магдаліна, а пізніше в розмову втрутився воскреслий Ісус, але через сльози вона не відразу впізнала Його, думаючи, що розмовляє з садівником, оскільки гробниця була в саду. Слова Ісуса до Марії: <<Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!">> дуже важливі для узгодження текстів Євангелій та відновлення черги подій після воскресіння Ісуса. Адже в цих словах застереження, що пов'язане з вознесінням Ісуса на небо, і до цих слів ми повернемось пізніше.
Іван 20.19-23
Ісус з’являється Своїм учням
19 Того ж дня – дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, — бо боялись юдеїв, — з"явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: "Мир вам!" 20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи побачивши Господа. 21 Тоді знову сказав їм Ісус: "Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!" 22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: "Прийміть Духа святого! 23 Кому гріхи простите, — простяться їм, а кому затримаєте, — то затримаються!"
 
Таким чином автор четвертого Євангелія, будучи свідком описаних ним подій, пояснює, що Духа Святого Ісус передав Своїм учням того ж дня ввечері. Тоді Лука описав не що інше, як подію прийняття першою Апостольською церквою дарів Духа Святого, яких послав Отець Небесний в день "П'ятидесятниці" для зміцнення Своїх дітей в поширенні слова та Царства Господнього в славу Свого Сина. Ми вже вияснили, що ця подія сталася під час проведення юдеями "Свята Тижнів".
 
 
 
Іван 20.24-29
Ісус з’являється Своїм учням удруге в присутності Хоми
24 А Хома, один із Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. 25 Інші ж учні сказали йому: "Ми бачили Господа!"… А він відказав їм: "Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, — не вірую!"
26 За вісім же день знов удома були учні Його, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: "Мир вам!" 27 Потім каже Хомі: "Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь невіруючий, але віруючий!" 28 А Хома відповів і сказав Йому: "Господь мій і Бог мій!" 29 Промовляє до нього Ісус: "Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!"
 
Очевидно почувши розповідь Марії Магдалини та свідчення Апостолів, що бачили та розмовляли з воскреслим Ісусом, Хома прийшов до висновку, що це був привид, і він не увірує, поки не торкнеться воскреслого тіла Ісуса. І якщо Марії Магдалині Ісус відмовив дотикатися до Нього через те, що Він ще не відійшов до Отця <<Ів.20.17>>, то Хомі через вісім день Ісус дозволив узяти Його за руку та торкнутися бока Свого. Тим самим автор Євангелія дає нам зрозуміти, що незадовго до Своєї другої появи перед учнями Ісус уже побував біля свого Отця Небесного. Це дає нам право зробити висновок, що подія вознесіння Ісуса на небо, про яку писали у своїх Євангеліях Марко та Лука <<Мр.16.19-20;Лк.24.50-53>>, відбулася не на сороковий день за Лукою  <<Дії 1.3>>, а другого дня по воскресінні, тобто 17 Нісана, що відповідає понеділку 10 квітня. За повідомленням Павла цю подію, яка відбулася на горі Оливковій <<Дії 1.9; 1.12>>, спостерігало близько 500 чоловік <<1.Кор.15.6>>. А через сім днів 24 Нісана, тобто в понеділок 17 квітня, Ісус з’явився знову перед Своїми учнями в присутності Хоми. До речі, свято "Пасхи" 30-го року закінчилось, як звичайно ввечері 21 Нісана, що відповідає п'ятниці 14 квітня. Це свідчить про те, що учні деякий час по закінченню Пасхи ще перебували кілька днів в Єрусалимі.
 
Іван 20.30-31
Перша Іванова післямова
30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. 31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючи, життя мали в Ім'я Його!
 
Євангеліст Іван пояснює, що багато чого із подій в житті Ісуса було втрачено. Ми помітили, що автор зосередив увагу лише на головних подіях, які були упущені його попередниками, або ж були висвітлені невірно. Це перша післямова автора, очевидно подальший текст був дописаний значно пізніше після того як, відбулися наступні події. Не виключено також, що із самого початку автор запланував дві післямови, щоб показати, що наступні події відбулися значно пізніше.
 
 
 
Іван 21.1-14
Ісус з'являється учням Своїм над морем Тиверіядським
21 Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тиверіядським. А з'явився отак. 2 Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його. 3 Говорить їм Симон Петро: "Піду риби вловити". Вони кажуть до нього: "І ми підемо з тобою". І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили.
4 А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус. 5 Ісус тоді каже до них: "Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?" -–"Ні", вони відказали. 6 А Він їм сказав: "Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете!" Вони кинули, — і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби… 7 Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: "Це ж Господь!"… А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, — та й кинувся в море…8 Інші ж учні, що були недалеко від берега – якихсь ліктів із двісті – припливли човником, тягнучи невода з рибою.
9 А коли вони вийшли на землю, то бачать розкладений жар, а на нім рибу й хліб. 10 Ісус каже до них: "Принесіть тієї риби, що оце ви вловили!" 11 Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, — сто п'ятдесят три. І хоч стільки було її, — не продерся проте невід. 12 Ісус каже до учнів: "Ідіть, снідайте!" А з учнів ніхто не наважився спитати Його: "Хто Ти такий?" Бо знали вони, що Господь то… 13 Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу. 14 Це вже втретє з"явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.
 
Щоб зрозуміти, чому автор четвертого Євангелія описує цю подію так обширно, наводячи дрібні деталі, нам необхідно буде пригадати тексти синоптичних Євангелій. Марко та автор Євангелія від Матвія розповідали про зустріч жінок з ангелами <<Мр.16.5; Мт.28.2>>, які розповіли їм, що Ісус буде чекати Своїх учнів у Галілеї <<Мр.16.7; Мт.28.7>>. Пізніше Лука написав у своїй Євангелії про двох Ангелів <<Лк.24.4>>, і що розмовляли вони з жінками лише про воскресіння Ісуса <<Лк.24.6-7>>. З наведених фактів можна зробити висновок, що авторам синоптичних Євангелій було відомо про появу Ісуса в Галілеї після свого воскресіння, а також про ангелів біля гробниці. Але щоб уявити, як насправді розвивалися події, їм бракувало знань, тому вони поєднали ці два епізоди.
І лише головний свідок Апостол Іван пояснює, як насправді розвивалися події в житті Ісуса до й після воскресіння. Попередньо автор уже пояснив, що дійсно було два ангели, яких бачила лише Марія Магдалина <<Ів.20.12>>, але про те, що Ісус чекатиме учнів у Галілеї, розмови не було. Автор четвертого Євангелія пояснює, що в Галілеї воскреслий Ісус зустрічався з Апостолами, але це була вже третя зустріч після воскресіння <<Ів.21.14>>. Перші дві відбулися в Єрусалимі за зачиненими дверими. Автор навіть запам'ятав кількість риб, яку зловили за порадою Ісуса сім Апостолів – 153. Деякі критики вбачають, що таку кількість автор навів неспроста, більш за все це та кількість народів, які зберуться навколо Христа.
Іван 21.15-19
Прощення відступства та нове покликання Петра
15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: "Симоне, сину Йонин, — чи ти любиш мене більше цих?" Той каже Йому: "Так, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!" Промовляє йому: "Паси ягнята Мої!" 16 І говорить йому Він удруге: "Симоне, сину Йонин, — чи ти любиш Мене!" Той каже Йому: "Так, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!" Промовляє йому: "Паси вівці Мої!" 17 Утретє Він каже  йому: "Симоне, сину Йонин, — чи кохаєш Мене?" Засмутився Петро, що спитав його втретє: "Чи кохаєш Мене?" І він каже Йому: "Ти все відаєш, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!" Промовляє до нього Ісус: "Паси вівці Мої! 18 Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, — свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш"… 19 А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: "Іди за Мною!"
Цим питанням Ісус нагадав Петрові його слова: <<За тебе я душу свою покладу>> <<Ів.13.38>> — і в той же вечір Петро зрікся Ісуса <<Ів.18.25-27>>. Ісус знав, що Петро любить Його, але легковажність та малодушність зіграли з ним злий жарт. З текстів Євангелій не важко помітити, що Петро часто розмовляв з Ісусом від імені всіх Апостолів. Очевидно через слова Ісуса: <<"Ти – Симон син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля">> <<Ів.1.42>>, вони вважали Петра за старшого й рівнялися на нього. Ми пам'ятаємо як Петро тричі зрікся Ісуса, і Господь дав йому потрійний шанс підтвердити свою любов в присутності інших. У милосердному прощенні Ісус надав Петру можливість покрити в пам'яті потрійне зречення потрійним визнанням своєї любові в присутності інших учнів та зробити відповідні висновки. Ще до зречення Петра Лука навів слова Ісуса, адресовані Петру: <<"Я ж молився за тебе, щоб не зменшилася віра твоя, ти ж колись, як навернешся, зміцни братію свою!">> <<Лк.22.32>>.
Дійсно, після нового покликання Петро став взірцем Апостолів, справжнім каменем віри, мужності та наполегливості, про що описано в книзі "Дії Святих Апостолів". Також збереглася розповідь, що коли прийшов час Петра, то він помер за проповідь слова Господнього в Римі, і також пішов на хрест, але прохав, щоб його розіп'яли вниз головою, тому що не вважав себе гідним померти як помер Христос.
 
          Іван 21.20-24
          Апостол Іван
         20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідком йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лона Йому був схилився й спитав: "Хто, Господи, видасть Тебе?" 21 Петро, як побачив того, говорить Іісусові: "Господи, — цей же що?" 22 Промовляє до нього Ісус: "Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, — що до того тобі? Ти йди за Мною!" 23 І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: "Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, — що до того тобі?"
24 Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!"
З цього кінцевого уривка випливає висновок, що четверте кінцеве Євангеліє написано за письмовими свідченнями одного з улюблених та відданих учнів Ісуса, який був присутній ще з самого початку служіння Ісуса, і залишався зі своїм Господом до останніх хвилин життя, ставши головним свідком усіх основних подій в служінні Ісуса Своєму Небесному Отцеві. Тому на відміну від інших учнів уже довів свою відданість, і тепер йому доведеться перетерпіти до кінця всі гоніння й лишитися живим, поки знову не зустрінеться з Ісусом Христом, після чого він помре своєю смертю. Відомий лише один такий учень Ісуса — Апостол Іван, який під час ув’язнення на острові Патмос, будучи в дусі, знову зустрівся з воскреслим  Сином Людським і передав останні настанови Церкві, а також показав усі майбутні події, у яких переплетені картини Старого та Нового Заповіту <<Об.1.9-11>>.
У цьому уривку наочний приклад усім, хто вважає себе учнем Ісуса. Нехай кожен служить там, де Христос поставив його! <<Що тобі до завдань іншого, твоє діло слідувати за Мною!">>
 
Друга післямова
25 Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!
Амінь.
 
Тел. автора:
0975069313, 0661715030.
 
                                                           03.04.2003                                            кор.     31.08.2008р