ПРОПОВІДЬ ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ

            
ПРОПОВІДЬ   ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ(18-19 січня 29 року)
 
На початку 29 року Нової Ери, у п’ятнадцятий рік панування римського імператора Тиверія, коли Понтій Пілат панував над Юдею, а первосвящеником у Єрусалимськім Храмі був Кайяфа «Лк.3.1», до Єрусалима донеслася звістка про молодого проповідника Іоанна, який закликав людей до покаяння та звіщав про наближення Божого Царства.
Тому юдеї послали з Єрусалима до берегів Йордану, де проповідував Іван, священиків та книжників, щоб з’ясувати – хто він, і про що навчає. Чи не закликає до непокори владі, а можливо він і є той месія, якого чекали юдеї, або це Ілля, про якого прорік свого часу пророк Малахія: <<Ось я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний! І приверне він серця батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб я не прийшов і не вразив цей край прокляттям !>><<Мал.4.5-6>>.
    З Історії Ізраїлю нам відомо, що пророк Ілля жив у ІХ ст. до н.е. й протистояв царю Юдеї Ахаву та його чужоземній дружині Єзавелі, які насаджували культ поклоніння Ваалу та переслідували Іллю. За Господнім словом Ілля помазав замість себе пророка Єлисея <<1Цар.19.16>>, бо знав, що через деякий час Господь забере його на небо <<2.Цар.2.11>>.
Пророк Малахія жив у V ст. до н.е., у часи, коли євреї втратили свій ентузіазм і стали байдужими. Малахія їм нагадував про Божі заповіді та їхню невдячність Господу, а також провіщав про прихід Месії. Проте книжники та священики в часи Ісуса Христа до кінця не розуміли, що мав на увазі Малахія, коли звіщав про прихід Іллі перед Месією. Вони й гадки не мали, що стоять на порозі Нової Ери – Нового Заповіту, Заповіту примирення та любові між людьми та Богом. Малахія заздалегідь повідомляє юдеям про це наступними словами: <<Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму свого Господь, якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот !>> <<Мал.3.1>>.
Таким чином,  на березі Йордану з’явився молодий проповідник, що походив зі священицького роду. Його батько Захарій та мати Єлизавета померли, коли Іван був ще юнаком, тому що Господь дав їм дитину у похилому віці <<Лук.1.18>>. Юнака до себе забрали Єссейські монахи, які жили біля Мертвого моря неподалік юдейської пустині. Не погоджуючись в багатьох поглядах з Єрусалимом, зокрема відносно часу проведення релігійних свят, та досліджуючи священні книги, єссеї прийшли до висновку, що настав час приходу надзвичайного Божого посланця, Який дасть людям нові закони та відновить заповіт з Господом. Єссеї, мешканці Кумрана, уважали, що світ глибоко загруз у беззаконні, і тільки вони – «сини світла» гідні зустріти Месію -  Христа.
Про ці відомості людство дізналося майже через дві тисячі років, коли маленький хлопчик пастух знайшов у Кумранських печерах дивом збережені звої, залишені в глечиках після вигнання євреїв з Юдеї. Більш детально про це описано в попередній частині книги. Проживаючи в Кумранській громаді, Іван там вів життя аскета, і не виключено, що воно було більш суворим, ніж у його братів з громади. Навіть серед них він виділявся своїм способом життя. Він носив грубу пастушачу волосяницю з верблюжої шерсті, зберігав назорейську обітницю, тобто не стриг волосся та не пив вина. В раціон його страв входили сушена на сонці саранча, що багата на білки, та дикий мед, як чисте джерело глюкози. Іван часто відходив до пустині, прагнучи побути  наодинці з Господом, для того щоб Він відкрив йому долю.
Коли Івану виповнилося 32 роки, тобто як досяг він зрілого віку, під час чергового походу до пустині Господь відкривається йому. Іванові було повідомлено, що належить йому зустріти «Господнього Агнця, що на себе гріх світу візьме».                        Всевишній посилає Івана до річки Йордан, щоб хрестити, тобто омивати в річці всіх, хто захоче покаятися у своїх гріхах та розпочати нове правдиве життя. Іван був попереджений: “Над ким Духа побачиш, що сходить у вигляді голуба і зостанеться на ньому – то це і є Агнець Божий, який хреститиме Духом Святим”. <<Ів.1.29-34>>.
      Іван повертається до Кумрана, розповідає про те, що з ним трапилось у пустині та відходить до берегів Йордану. Він проповідує біля річки людям, говорячи:                        <<Покайтеся, бо сокира до коріння прикладена, і кожне дерево що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.>> <<Мат.3.10>>.
 

    Іван переміщується берегом Йордану, біля нього збираються його учні та послідовники. Підійшовши до селища Віфанія, що на протилежному боці річки, отримує там притулок та зупиняється <<Ів.1.28>>. Звістка про Івана поширилася миттєво по всій Юдеї й досягла найвіддаленіших куточків Галілеї. Його слова̀ впали на підготований ґрунт і відразу знайшли широкий відгук народу. До Йордану люди групами йшли звідусюди з міст та сіл, сходилися книжники та солдати, чиновники й селяни. Після слухання людьми Іванових проповідей, та оглядаючи його зовнішній вигляд, у них склалося враження, що все біля Івана дихало передчуттям наближення великих подій. Символом вступу в нову Месіанську Еру Господь вибрав обряд занурення у во̀ди Йордану, річки, яка здавна вважалася кордоном святої землі.
    Настав час поширити границі Ізраїлю та привести до Месії – Христа, як майбутнього Царя та законодавця Царства Божого, правдивих дітей Авраамових, котрі народяться не від тіла, а відповідатимуть духу Господніх дітей, що здатні збудувати святий Ізраїль! І лише вони успадкують Новий Єрусалим.
    Після водного хрещення, за що Івана назвали Хрестителем, люди, перед тим як повернутися до своїх домівок, запитували в нього: “Що нам тепер робити?” І відповідав він їм: “У кого дві сорочки, — нехай дасть немаючому, а хто має поживу, — нехай робить так само.” А митників попередив: “Не стягайте нічого над те, що вам звелено”. Воїнам наказав: “Нікого не кривдіть та не оскаржуйте фальшиво, задовольняйтесь платнею своєю” <<Лук.3.10-14>>.
Через деякий час до Івана наблизилася нова група людей. З’ясувалось, що це посланці з Єрусалима, яких послав Сінедріон, щоб узнати, хто він. Іван підпускає до себе цих людей, котрі були левітами та священнослужителями, про що свідчила їхня одежа. Іван сам був зі священицького роду й міг стати одним із них, як його батько Захарій. Однак після важких випробувань, він усе одно спромігся зберегти святість. Ще будучи юнаком, коли втратив батьків, він склав обітницю назіра, тобто відділився й посвятив своє життя Богові. Стримував себе від п’янкого напою, не їв навіть винограду, запустив своє волосся, і бритва не торкалася його голови. Тобто виконав усе те, що наказав Господь через Мойсея, щоб посвятити себе Господу <<4М6.1-6>>.           Іван та священнослужителі мали різну одежу, що відразу кидалося в очі оточуючих людей. Адже ізраїльські священики повинні були носити вбрання особливого покрою та вигляду <<2М 28 розділ>>. Іван також відрізнявся від людей, котрі посходились до нього: він носив одежу з верблюжого волосу та мав пояс ремінний на стегнах своїх. Необхідно додати, що відповідно Закону, верблюд уважався нечистою твариною <<Лев.11.4>>. Таким чином, перед оточуючими постала контрастна картина: Іван зі своєю внутрішньою святістю та неприємним зовнішнім виглядом і священики з Єрусалима з повною гидоти внутрішністю, яка зовні була прикрита пишними шатами. Пізніше з цього приводу Ісус людям скаже, щоб вони в першу чергу дбали про внутрішню чистоту, а потім про зовнішню <<Мат.23.23-28>>.
    Тепер перейдемо до аналізу текстів окремо кожного з Євангелій у тій послідовності, що вони з’явилися на світ, для того щоб простежити процес удосконалення відображених подій того часу.
 
            МАРК « 1.1-8»
         Іван Хреститель
 

1. Поча́ток Єва́нгелії Ісуса Христа, Сина Божого.
 2 Як у пророка Ісаї написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є.
 3 Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки́ Йому!“ —
 4 виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покая́ння — для про́щення гріхів.
 5 І до нього прихо́дила вся країна Юдейська та всі єрусали́мляни, і в річці Йорда́ні від нього христились вони, і визнава́ли гріхи свої.
 6 А Іван зодягався в одежу з верблю́жого во́лосу, і мав пояс ремі́нний на сте́гнах своїх, а їв сарану́ та мед польови́й.
 7 І він проповідував, кажучи: „Услід за мною йде Поту́жніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця́ від узуття Його.
 8 Я христив вас водою, а Той вас христи́тиме Духом Святим“.

 
    З самого початку цієї Євангелії ми помічаємо, що Марко недобре знайомий з текстом Старого Заповіту. Він намагається зберегти послідовність подій, але саму інформацію, яка дійшла до нього, він не може перевірити, тому описує все так, як йому було про це відомо. Тому уривок з книги Малахії Марко поєднує з уривком книги Ісаї <<Мар.1.2>>. В Малахії читаємо:<<Ось Я посилаю свого Ангола, і він перед обличчям моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до Храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот !>> <<Мал.3.1>> .
    А далі узято висловлення з книги Ісаї <<Мар.1.3>>. Так, в Ісаї читаємо: <<Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівнюйте битий шлях Богу нашому! Хай підніметься всяка долина і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину а пасма гірська – за долину! І з’явиться слава Господня, і разом побачать її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!>> <<Іс. 40.3-4>>.
 
МАТВІЙ «3.1-12»
        Проповідь Івана Хрестителя
             3 розділ. 1. Тими ж днями приходить Іван Хреститель, і проповідує в пустині юдейській, 2 та й каже: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне !” 3 Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: “Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому !” 4 Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий. 5 Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, 6 і в річці Йордані христилися від нього, і визнавали гріхи свої.
7 Як побачив же він багатьох фарисеїв¹ та саддукеїв¹, що приходять на хрещення, то промовив до них: “Роде зміїний, — хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? 8 Отож, — учиніть гідний плід покаяння! 9 І не думайте говорити в собі: “Ми маємо отця Авраама”. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! 10 Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. 11 “Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. 12 У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім”.
¹Фарисеї – юдейська секта, що ретельно дотримувала виконання  Мойсеєвого Закону.
Про саддукеїв див. Мат. 22.23.
 
             З наведеного тексту ми помічаємо, що невідомий єврейський автор, який дуже добре знає Старий Заповіт, виправляє Марка, отож наводить лише уривок з книги Ісаї <<Мат.3.1>>. Автор також додає уривок <<Мат 3.7-10>>, у якому він звинувачує фарисеїв та саддукеїв у бездіяльності. Одне лише походження від Авраама не дає людині спасіння, необхідне чистосердечне каяття за провини Ізраїля перед Богом, інакше Господь зруйнує його через відсутність доброго плоду, який Він сподівався отримати. А в кінці проповіді <<Мат 3.12>> автор додає кінцеву мету Господнього плану.
 
ЛУКА  « 3.1-20»
Проповідь Івана Хрестителя
3 У п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні, 2 за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія. 3 І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, 4 як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: “Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому! 5 Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі, — 6 і кожна людина побачить Боже спасіння !” 7 А Іван говорив до людей, хто приходив хреститися в нього: Роде зміїний, — хто навчив вас тікати від гніву майбутнього? 8 Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: “Маємо батька Авраама». Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння. 9 Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене”. 10 А люди питали його й говорили: “Що ж нам робити?” 11 І сказав він у відповідь їм: “У кого дві сорочці, — нехай дасть немаючому; а хто має поживу, — нехай робить так само”. 12 І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: “Учителю, що ми маємо робити?” 13 А він їм казав: “Не стягайте нічого над те, що вам звелено». 14 Питали ж його й вояки й говорили: “А нам що робити?” І він їм відповів: “Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю».
    15 Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос, 16 Іван відповідав усім, кажучи: “Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв’язати ремінця від Його взуття я негідний, — Він христитиме вас Святим Духом й огнем! 17 У руці Своїй має Він віячку, — і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім”. 18 Також багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Новину народові. 19 А Ірод тетрарх, що Іван докоряв йому за Іродіяду, дружину брата свого, і за все зло, яке заподіяв був Ірод, 20 до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в’язниці.
 
             Лука доповнює своїх попередників точним роком початку Іванової проповіді, це 15-й рік панування римського імператора Тиверія. Із книги Светония Г.Т. “Жизнь двенадцати цезарей”(ст.102) дізнаємось, що Август помер у 14-й день до вересневих календ. Календой римляни називали перший день нового місяця (див. Климашин И.А.“Календарь и хронология”, ст. 290). Таким чином, точний день смерті Августа припадає на 19 серпня 14 р. н.е. Проте верховну владу Тиверій прийняти не поспішав, щоб уникнути підозри в убивстві Агріппи, сина Августа, адже Тиверій був прийомним сином (“Жизнь двенадцати цезарей”Святоній, ст.116-117).
    В усякому разі з вересня місяця 14 року н.е. Тиверія можна вважати верховним володарем римської імперії аж до його смерті 37 р. н.е. Необхідно додати, що новий календар Юлій Цезар увів 45 року до н.е., а рахунок днів почав у новому році з молодого місяця 1 січня, що відповідає астрологічним розрахункам (И.А.Климашин “Календарь и хронология”, ст.289).
    Нам також відомо, що 19 січня святкується свято водохрещення, і в цей день вода має особливі властивості. Якщо в цей день в посудині залишити на ніч відкриту воду й потім її закрити, то вода може зберігатися рік, два, три й не зіпсується, що є неможливим для звичайної води. Було встановлено, що в ці дні на землю з космосу надходить особливе випромінювання, що й надає воді таких якостей. Цю воду використовують, як лікувальну, протягом року. Робимо висновок -  19 січня могли бути дві події, або перша проповідь Івана, або водохрещення Ісуса.
    В усякому разі Іван почав проповідувати в другій половині січня. Тобто, ми можемо визначити точний рік проповіді Хрестителя. Оскільки ми довели, що 14-й рік був 1-м роком правління Тиверія, тоді 15-й рік його правління становить: 13р+15р=28 р. н.е. Необхідно також урахувати, що 1-й, а також 15-й рік правління Тиверія розпочався приблизно у вересні місяці, тобто під кінець року. Тому 15-й рік правління Тиверій розпочав у кінці 28 р., а закінчив у 29 р. н.е. Ми також з’ясували, що, починаючи з 45 р. до н.е., новий рік розпочинався 1 січня, а свою проповідь Хреститель розпочав у другій половині січня, коли розпочався 29 р. Нової Ери.
    Висновок: проповідь Івана Хрестителя взяла свій початок  у другій частині січня 29 р. Нової Ери.
    З попереднього розділу ми з’ясували, що Хреститель, за моїми підрахунками повинен був народитися в першій половині вересня 5-го року до н.е. Тобто, Іванові за п’ять місяців до його проповіді виповнилося 32 роки.   Перевіряємо розрахунки:
 
        Роки до н.е.                              Роки Нової Ери                                  
                       5    4    3    2    1      1    2…. 14(1р.)  15….  28 (15р. прав.) 29р.
                          1    2    3    4  +  1    2 … ...28 = 32 роки.
    Тобто Хрестителю на початок його проповіді пішов 33 рік.
    Тепер повернемось до розгляду текстів Євангелій. Лука, на відміну від Матвія, повністю цитує уривок з Ісаї <<Іс.40.3-4>>, змінюючи кінцеву частину. Якщо в автора Євангелія від Матвія лише фарисеї та саддукеї намагаються втекти від гніву Божого та вважають, що для спасіння достатньо бути потомком Авраама <<Мат.3.7-10>>, то у Луки ми помічаємо, що майже всі євреї підпадають під цей осуд, а відповідно, під гнів Божий. Це ще раз засвідчує той факт, що Лука писав своє Євангеліє напередодні руйнування Єрусалиму в 70 році, тобто в часи повстання Юдеїв близько 66 року  <<Лук.3.7-9>>.
    Лука доповнює своїх попередників також тим, що Іван пояснює людям, що їм необхідно робити після  водохрещення <<Лук.3.10-14>>.
    Далі ми знову помічаємо явне підтвердження того, що в Луки під руками були обидва Євангелія своїх попередників. Так, у невеличкому тексті <<Лук. 3.16-17>> ми помічаємо, як Лука першу частину цього тексту запозичує в Марка й добавляє хрещення вогнем, про що він писав у своїй другій книзі <<Дії 2.3-4>>. Адже Матвій змінив у Марка «зав’язування шнурків» на «носіння взуття» <<Мат.3.11>> <<Мар.1.7>>. А другу частину тексту Лука запозичує у Матвія, тому що в Марка вона взагалі відсутня <<Лук.3.17>> <<Мат.3.12>>.
 
    Іван «1.19-28»
    Іван Хреститель і його свідчення про Ісуса.
 
    1.19 А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священників та Левитів, щоб спитали його: “Хто ти такий?” 20 І він визнав, і не зрікся, а визнав: “Я – не Христос». 21 І запитали його “А хто ж? Чи Ілля?” І відказує: “Ні !” “Чи пророк?” І дав відповідь: “Ні!” 22 Сказали ж йому: “Хто ж ти такий? Щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?” 23 Відказав: “Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню», як Ісая пророк заповів». 24 Посланці ж із фарисеїв були. 25 І вони запитали його та сказали йому: “Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?” 26 Відповів їм Іван, промовляючи: “Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. 27 Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв’язати ремінця від взуття Його я негідний». 28 Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван.
 
  Іван зразу зазначає, що усе, про що писали його попередники, відбулося  під час розмови з посланцями з Єрусалима. Іван точно наводить місце, де відбувалася ця розмова – Віфанія, по другий бік Йордану. Того часу існувало дві Віфанії, одна недалеко від Єрусалима, а друга неподалік від переправи, з протилежної сторони Йордану відносно Єрусалима <<Ів.11.1>>.
  Іван пояснює, що посланці були фарисеями, а під час розмови Хреститель пояснив їм, що він лише предтеча, пославшись на пророцтво Ісаї. Нам невідомо, як уявляли фарисеї прихід Іллі та як розумів це Хреститель. Але ми знаємо, що Ілля довгий час був у пустині, а під кінець життя був забраний на небо. Тобто пророцтво Малахії вказувало на прихід предтечі з пустині, а Іван, скоріш за все, разом з фарисеями розумів прихід Іллі з неба. Тоді зрозуміло, чому Хреститель відмовився від титулу Іллі і дав фарисеям пряму відповідь, що він прийшов не з неба, а з пустині, про що ще Ісая писав: <<Ів. 1.23>> <<…“Я голос того, хто кличе в пустині: «Рівняйте дорогу Господню», як Ісая пророк заповів»>>.
Підтвердженням того, що Хреститель, як предтеча, був висвітлений Малахією в образі Іллі, знаходимо в словах Ісуса <<Мат.17.10-13>> <<І запитали Його учні, говорячи: “Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?” А Він відповів і сказав: “Ілля, правда, прийде, і все приготує. Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, — та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли… Так і Син Людський має страждати від них». Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Хрестителя>>.
  Хочу ще раз нагадати, кожне слово в Євангелії від Івана продумане з тією метою, щоб виправити своїх попередників. Тому, коли якась подія з життя Ісуса в Євангелії від Івана не висвітлена, це означає, що він погоджується зі своїми попередниками. Подальшу розмову наводить Матвій та Лука, причому другий дає більш ґрунтовний матеріал.
  У цій подальшій розповіді автор Єв. від Матвія дає нам зрозуміти, що фарисеї та саддукеї відмовилися від Водного Хрещення Іваном Хрестителем <<Мат.3.7-9>>. У свою чергу Євангеліє Івана додає, що це були не прості фарисеї, а посланці з Єрусалима, тобто Сінедріона <<Ів.1.19; 1.24>>. І більше того, євангеліст Іван дає зрозуміти нам, що неподалік від них у той день Ісус спостерігав за цією розмовою. Так в <<Ів.1.26>> читаємо: <<Відповів їм Іван, промовляючи: “Я водою хрещу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв’язати ремінця від взуття Його я негідний»>>.
  Зрозуміло, що навколо Хрестителя, крім фарисеїв стояли також інші люди, а пояснював він відразу всім присутнім. Це пояснює здивованість Івана, чому Ісус хрестився від нього, а тому, щоб стати прикладом для інших.
  У Єв. від Матвія читаємо:<<Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитися від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: “Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?” А Ісус відповів і сказав йому: “Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду». Тоді допустив він Його>> <<Мат.3.13-15>>.                Іван хотів отримати хрещення Святим Духом від Ісуса, бо не знав, що Святий Дух повинен буде прийти після Ісусових страждань.
Таким чином, повертаючись до події, коли з одного боку стоїть Іван з внутрішньою святістю та неприємним зовнішнім виглядом, а з іншого – фарисеї та священнослужителі, послані сінедріоном з Єрусалиму. Зовні на них розкішне вбрання, але внутрішня їхня людська природа спотворена, повна брехні, хитрощів та лицемірства. Навколо багато людей які спостерігають за їхньою розмовою. Іван пояснив їм, хто він і навіщо він хрестить. Іван чекає від них погодження на хрещення на знак їхнього покаяння та бажання змінити свою внутрішню зіпсовану природу. Фарисеї знали, що процес тевіли – “Водного Хрещення” проводили над язичниками, коли ті хотіли приєднатися до старозавітної єврейської общини – на знак того, що вони народилися для нового життя. Багатьох євреїв зачіпало, що їм необхідно пройти через тевілу – немов вони новонавернені.
Фарисеї мовчки повертаються й відходять в напрямку Єрусалима, з ними відходить частина людей, яких вони спокусили своїми діями. Іван відповідає їм услід: <<Роде зміїний, — хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, — учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: “Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! <<Мат.3.7-9>>.
  Тут зустрічаємося із грою слів ”банойя” і “абнайя”, сини та каміння. Необхідно нагадати, що завоювання Ханаану Ісусом Навином розпочалося після переходу Ізраїлю через Йордан. Коли священики несли ковчег заповіту перед народом, і їхні ноги занурилися у воду, то зупинилася вода, що зверху текла, а Ізраїль по суходолу почав переходити <<Іс.Нав.3.14-17>>. Далі читаємо детально: <<І сталось, як увесь народ закінчив переходити Йордан, то сказав Господь до Ісуса, говорячи: «Візьміть собі з народу дванадцять мужів, по одному мужеві з племені. І накажете їм, говорячи: Винесіть звідси, із середини Йордану, із Місця, де міцно стояли ноги священників, дванадцять каменів, і перенесете їх із собою, і покладете їх на нічлігу, що в ньому будете ночувати цієї ночі… І зробили Ізраїлеві сини так, як наказав Ісус, — і понесли  вони дванадцять каменів із середини Йордану, як говорив Господь до Ісуса, за числом племен Ізраїлевих синів. І перенесли їх із собою до нічлігу, та й поклали їх там. А інших дванадцять каменів поставив Ісус в середині Йордану на місці, де стояли ноги священників, що несли ковчега заповіту, — і вони там аж до дня цього>> <<Іс.Нав.4.1-3…8-9>>.
  Нам відомо, що Хреститель того часу перебував неподалік Віфанії біля переправи <<Ів.1.28>>, яка була скоріш за все неподалік Єрихона. Адже Ісус після проповідування по Галілеї прийшов на те місце, де Іван найперше хрестив <<Ів.10.40>> <<Мар.10.1>>, і там перебував до останньої своєї Пасхи. Коли ж Він вирушив до Єрусалима востаннє, то переходив через Єрихон <<Мар.10.46>>. Необхідно нагадати, що першою перемогою під час завоювання Ханаанського краю став Єрихон <<Іс. Нав. 3.1… 4.1… 5.1… 6.1…>>. Тобто переправа, де Іван перше хрестив, повинна була бути неподалік місця переходу Ізраїлю після 40-літнього ходіння пустинею. Тому не виключено, що камені, на які вказував Іван фарисеям, могли бути тими каменями, які Ізраїль дістав свого часу з дна річки, коли її переходив. Слід зазначити, що сучасний Єрихон стоїть у стороні від того Єрихона, який зруйнував Господь, а Ісус Навин прокляв.
    Повернімося до події, коли фарисеї та частина людей відійшли від Івана й не христилися від нього, тим самим не покаялись у своїх гріхах, лишившись зі своєю зіпсованою внутрішністю, і згадаймо, що про них свого часу скаже Ісус: <<Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистоти! Так і ви, — назовні здаєтесь людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня! >> << Мат.23.27-28>>.
 
 
Примітки
1. Біблія українською мовою — 1991 р. видавництво United Bible Societies 1991-100M-VO50 UkraineBible.
2. Светоний Г.Т. “Жизнь двенадцати цезарей”(ст.102)(ст.116-117)
3. И.А.Климашин “Календарь и хронология”(ст.289 )(ст.290).Изд. Наука – М 1990.
4. Библия в иллюстрациях Юлиуса Шнорр фон Карольсфельда изд. «Свет на востоке»-1991г.
 
07.07.2002р.            кор.20.04.2008р.
         Тел. автора:
0975069313, 0661715030.