ХРЕЩЕННЯ ІСУСА ТА ПОКЛИКАННЯ ПЕРШИХ УЧНІВ

ХРЕЩЕННЯ   ІСУСА ТА ПОКЛИКАННЯ ПЕРШИХ УЧНІВ (Кінець січня-початок лютого). (Другий день після Іванової проповіді)

 
Марк «1.9-11»
         1.9 І сталося тими днями, — прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана христився в Йордані. 10 І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього. 11 І голос із неба почувся: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!»
 
Матвій «3.13-17»
         3. 13 Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб хреститись від нього. 14 Але перешкоджав він Йому й говорив: «Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» 15 А Ісус відповів і сказав йому: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду». Тоді допустив він Його. 16 І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. 17 І ось голос почувся із неба: "«Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!"»
Лука «3.21-22»
         3.21 І сталося, як хрестились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, 22 і Дух Святий злинув до Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!»
 
Іван «1.29-34»
         1.29 Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! 30 Це Той, що про нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я. 31 і не знав я Його; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з"явився». 32 І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. 33 І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: «Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, — це Той, Хто христитиме Духом Святим». 34 І я бачив, і засвідчив, що Він – Божий Син!»
 
 
    У попередньому розділі ми з'ясували, що Іван Хреститель, перебуваючи в пустині, отримав завдання від Господа приготувати шлях та зустріти Божого Агнця, Який спасе людство від гріха. Іванові було повідомлено також про умовний знак, як розпізнати Спасителя. З наведених текстів помічаємо, що Лука погоджується з Марком, але Матвій доповнює розповідь тим, що Іван перешкоджав Ісусові й сам хотів отримати хрещення від Нього Духом Святим. Коли Ісус запевнив Хрестителя, що їм належить виконати всю правду, тоді допустив він Його. Адже Утішитель – Святий Дух повинен буде прийти лише після страждань Ісуса Месії <<Ів.16.7-11>>.
У свою чергу євангеліст Іван поправляє синоптиків тим, що Хреститель помітив Ісуса здалека, коли Той прямував до нього. А розпізнав він Спасителя через Духа, який сходив на Ісуса, як голуб, і зостався на Ньому. Урахувавши свідчення попередніх євангелістів, робимо висновок, що Хреститель зрештою погоджується похрестити Ісуса, і під час хрещення почувся голос із неба: «Це Син Мій улюблений, що Його Я вподобав!»
 
Перші учні Ісуса Христа.
(Третій день після Іванової проповіді)
         Євангеліст Іван, як основний свідок тих подій, день за днем поступово описує перший тиждень служіння Ісуса. Він навмисно наводить дрібні деталі кожного наступного дня, щоб показати, що це могло бути відомо лише учасникам тих подій. Переслідує тим ціль — виправити синоптичні Євангелія, стосовно черги подій в житті Ісуса під час Його служіння. Так, замість події 40-ка денного перебування в пустині після Хрещення, на відміну від синоптичних Євангелій, євангеліст Іван повідомляє про детальні події, які відбувалися наступного дня після Хрещення Ісуса.
Іван «1.35-42»
         1.35 Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його 36 І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: “Ото Агнець Божий!” 37 І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. 38 А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: “Чого ви шукаєте?” А вони відказали Йому: «Равві – перекладене це визначає: «Учителю», — де Ти живеш?” 39 Він говорить до них: “Ходіть і побачите!” Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло годин десятої ¹. 40 А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра. 41 Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: “Знайшли ми Месію, що визначає: Христос. 42 І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: “Ти – Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: «скеля».
             ¹Цебто, коло години четвертої дня, – у євреїв того часу доба розпочиналася з 6-ї години   вечора, а не з 12-ї, як у наш час.
 
Із свідчень Єв. Івана стає зрозумілим, що два учні Івана Хрестителя не знали, що відбувалося попереднього дня, тобто вони прийшли на один день пізніше після Ісуса. І цього дня вони стали учнями Івана Хрестителя, прийнявши водне хрещення. А коли близько четвертої години дня, тобто під вечір, біля них проходив Ісус, то Хреститель їм повідомив: <<”Ото Агнець Божий»>>
Тобто, з учорашнього дня після Хрещення, Ісус не з’являвся біля переправи Віфанії, і прибув туди аж під вечір, тримаючи напрямок до будівлі, у якій Він зупинився. Якщо взяти до відома синоптичні Євангелії, які вказують, що Ісус відразу після свого хрещення відійшов до пустині, то стає зрозуміло, що Він пішов подалі від людей приблизно на добу, щоб побути на самоті. Ісусові було над чим подумати, не виключено, що Він уперше почув, що на Його долю випало стати жертвою за людські гріхи, щоб їх виправдати, але визнання Богом перед присутніми, що Він є улюблений Його Божий Син, заспокоювало Ісусову душу. Найбільш виразно ця боротьба була помічена синоптиками в останній день життя Ісуса перед розп’яттям в Гетсиманському саду <<Мат.26.36-46>> <<Мар.14.32-42>> <<Лук.22.39-46>>.
Хоча Єв. Іван не згадує цю подію, але й не заперечує<<Ів.18.1-3>>. З цього приводу Павло в посланні до Филип`ян напише: <<Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив  Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини, і подобою ставши, як людина, Він упокорив себе, бувши слухняний аж до смерти і до смерті хресної…>> <<Фил.2.6-9>>.
Повертаючись до наведеного вище тексту Євангелія, надалі з’ясовується, що один з двох учнів, які стояли з Хрестителем та пішли за Ісусом до будинку, у якому Він тимчасово зупинився, був брат Симона Петра Андрій. А другий не хто інший, як сам очевидець, за свідченням якого й писалося Євангеліє, тобто майбутній Апостол Іван, який зветься в цьому Євангелії улюбленим учнем Ісуса. Цей учень навіть пам’ятає годину, коли він разом з Андрієм уперше довідався від Хрестителя, що Ісус — Агнець Божий. Це була десята година дня за юдейським часом відліку, тобто четверта година дня за сучасним часом. Свідок повідомляє, що вони були разом з Ісусом увесь останок того дня. Але перед тим, як зайти до будівлі, Андрій з дозволу Ісуса біжить і перше знаходить свого брата Петра та й повідомляє йому: “Знайшли ми Месію, що визначає Христос», і приводить його до Ісуса. Поглянувши на Петра, Ісус промовляє: “Ти – Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля».  
І дійсно, хоча Петро й відмовиться від Ісуса після Його арешту, але віднайде в собі сили навернутися та згуртувати й очолити Апостолів після воскресіння Ісуса <<Ів.18-12-27>>. І до самої смерті буде відданий своєму Вчителю та Спасителю <<Ів.21.15-19>>.
Особливо відважним та кмітливим Петро представлений Лукою в книзі “Дії Апостолів». <<Дії 2.14-41; 3.1-26; 4.1-14>>. Саме слово Кифа – сірохалдейське, а Петро – грецьке й визначає гранітний камінь, але таким його зробить Господь пізніше.
А поки під час відвідин Ісуса, Андрій та Петро дізнаються, що Він проживає в Галілеї в місті Назареті. Хоча для Івана це не було новиною, він знав Ісуса й раніше, тому що їхні матері були сестрами й напевно відвідували одна одну зі своїми дітьми. Але для Івана було новиною те, про що Хреститель повідомив усім присутнім, що Ісус – це довгоочікуваний Месія, адже він знав Його з дитинства як сина Йосипа, чоловіка сестри його матері. Ось чому в цьому Євангелії основний свідок тих подій Апостол Іван не відкривається повністю, щоб не виникло підозри ніби близький родич Ісуса намагається Його возвеличити. Але ті крупинки істини, які дійшли до нас у Євангеліях, свідчать прямо, що Іван був двоюрідним братом Ісуса. Однак ці факти ми розглянемо пізніше. Поки ж усі троє учнів повертаються до місць своєї ночівлі. Петро з Андрієм повідомляють своєму земляку Пилипу, який також походив з міста Віфсаїди, що вони знайшли Того, що про нього писав Мойсей <<Ів.1.44-45>>, а також повідомили, що наступного дня  Він іде до Галілеї. <<Ів.1.43>> Не виключено, що Пилип також побажав іти разом з усіма, щоб познайомитися з Ісусом
Ісус прямує до Галілеї.
(Четвертий день після Іванової проповіді)
Івана 1:43-51
1 розділ. 43 Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: “Іди за Мною!” 44 А Пилип із Віфсаїди походив із міста Андрія й Петра. 45 Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: “Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, — Ісуса, сина Йосипового, із Назарета”. 46 І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре?” Пилип йому каже: “Прийди та побач». 47 Ісус, угледівши Нафанаїла, що до нього йде, говорить про нього: “Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!” 48 Говорить Йому Нафанаїл: “Звідки знаєш мене?” Ісус відповів і до нього сказав: “Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіговим деревом був ти.” 49 Відповів Йому Нафанаїл: “Учителю, Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів!” 50 Ісус відповів і до нього сказав: “Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіговим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!” 51 І Він каже йому: “Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються».
 
 
    Таким чином з’ясовується, що наступного дня, тобто на четвертий день після розмови Хрестителя з посланцями з Єрусалиму, Ісус збирається йти до Галілеї. Але куди, у яке місце, нам стане відомо пізніше. А поки Ісус знаходить Пилипа й кличе його з собою, очевидно Ісусові було відомо, що Пилип бажає йти з ними. Автор Євангелія повідомляє, що Пилип походить з Віфсаїди, міста Андрія та Петра, тому зрозуміло, що про Ісуса йому могли повідати лише вони, коли повернулися до місця своєї ночівлі після знайомства з Ісусом.  Пилипа напевно здивувало, звідкіля Ісус знає його, а ще більше звідки Ісус знає, що він бажає йти з ним до Галілеї, але коли згадав нічну розмову зі своїми земляками, то зрозумів хто стоїть напроти нього. Пилип із задоволенням погоджується й відходить у пошуках Нафанаїла, з яким вони товаришували. Нам точно невідомо, чи знав Пилип Нафанаїла раніше, чи познайомився з ним у тому місці, але напевне, що він знав походження Нафанаїла. Коли Пилип знайшов Нафанаїла, ми помічаємо з розмови, що Пилип уже знав не тільки відкіля походив Ісус, а також, що дуже дивно, знав, як звати батька Ісуса. Але звідки? Адже Віфсаїда від Назарета на відстані 30 км. Хто з учнів міг знати про це та повідомити Пилипові? Адже коли Пилип повернувся до Ісуса з Нафанаїлом, Ісус прямо повідомляє усім присутнім, що Він Син Людський і над Ним відкрите небо, і Ангели Божі Йому повідомляють про все, що діється навколо Нього. Тому не слід їм дивуватися, відкіля Він що знає, а в майбутньому вони побачать більше від цього.
    Тобто, чи став би Ісус раніше говорити учням, що його батько Йосип із Назарета, коли Він знає, що Його батько Отець Небесний? Якщо й відбулася розмова про Його походження вчора ввечері з Іваном, Андрієм та Петром, то Ісус міг повідомити лише те, що Він виріс в Назареті. Хто з присутніх учнів міг знати про Йосипа? Хто міг знати, що вони прямуватимуть до Галілеї, адже Пилип неспроста побіг за Нафанаїлом?  Адже ми пізніше помічаємо, що Нафанаїл також походив з Кани Галілейської <<Ів.21.2>>. 
    Про це міг знати лише той, хто знав Ісуса з дитинства, тому що Йосипа ніде не згадано під час служіння Ісуса, тобто він уже не був живий. Також той, хто розлучився з Ісусом, можливо, декілька днів назад і знав, що Він піде до  Галілеї, до Назарета, що лежить біля Канни, адже там проживала  уся Його рідня.
Із розмови Ісуса та Нафанаїла  зрозуміло, що Ісус не міг бачити, як Пилип розмовляв з Нафанаїлом. Але відповідь Ісуса вразила Нафанаїла настільки, що той без вагань визнав Ісуса Месією, тобто Тим, Хто посяде престол вічності. Ісус погодився з Нафанаілом, що Назарет не те місто, яким  Йому можна пишатися, як Мессії, адже з подальших текстів Євангелій нам відомо, що Назарет Його не прийняв «Ів.4.44» «Мр.6.1-6» «Мт.13.53-58» «Лк.4.16-30».
 
    Перед тим як перейти до розгляду наступної частини тексту, нам слід вияснити ще одну дуже важливу деталь: ким був Нафанаїл, чому автор Євангелія приділив стільки уваги цій людині, яку головну мету переслідував автор, описавши так детельно цей єпізод? Даслідивши уважно тексти, ми помічаїмо, що ім’я Нафанаїл ніде не згадується, крім двох епізодів на початку Євангелія та в кінці, після воскресіння Спасителя <<Ів.21.2>>, що також важливо. Ураховуючи той факт, що деякі учні Ісуса Христа мали кілька імен, частина дослідників дійшли висновку, що Нафанаїл та апостол Варфоломій  одна особистість. Інша частина дослідників, аргументуючи тим, що Нафанаїл проживав у Канні<<Ів.21.2>>, прийшли до висновку, що він та Симон Канатін одна особа [2]. Хоча в тексті нема жодного натяку на такі припущення. Третя частина дослідників  звертають увагу на слова Спасителя, ніби адресовані в першу чергу Нафанаїлу: «І Він каже йому: “Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються”».
Вони припускають, що він Стефан, який перед мученицькою смертю промовив: «Ось я бачу Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!» (Дії 7:56) [2].
    Це досить цікава версія, але крім непрямих подібностей, не існує жодного факту, щоб Стефана будь-хто називав Нафанаїлом, адже автор Євангелія недаремно назвав апостола Хому також іншим іменем, «званий Близнюк» «Ів.21.2». Більш того Лука ж спромігся одного з претендентів на апостольство, назвати всіма іменами, які той будь-коли мав «Дії 1.23», що могло завадити йому цього разу? Більш того, сам Павло був свідком тих подій і добре знав, як було звати цю людину. На мій погляд, відповідь слід шукати в логічній ув’язці з подальшим текстом, і як ми помітимо, далі мова піде про весілля в Канні Галілейській. То невже Нафанаїл — це наречений, який через два дні одружиться, як таке може бути щоб на передодні весілля,  наречена лишалася сама? Про це у наступній розповіді.
 
Весілля в Кані Галілейській
(Сьомий день після Іванової проповіді)
Івана «2.1-11»
         2. 1  А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати. 2 На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. 3 Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: “Не мають вина!” 4 Ісус же відказує їй: “Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!” 5 А мати Його до слуг каже: “Зробіть усе те, що Він вам скаже!” 6 Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. 7 Ісус каже до слуг: “Наповніть водою посудини”. І їх поналивали вщерть. 8 І Він каже до них: “Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». І занесли. 9 Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, — знали ж слуги, що води наливали, — то староста кличе тоді молодого 10 та й каже йому: “Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...» 11 Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, — і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.

 
 
Якщо до цього епізоду автор описує послідовно кожен наступний день після розмови Хрестителя з посланцями з Єрусалиму <<Ів.1.19,29,35,43>>, то тепер автор переходить до опису сьомого дня після тієї розмови.
         Таким чином автор дає зрозуміти, що пішло два дні на подолання відстані близько 90 кілометрів від місця Іванового Хрещення до Кани Галілейської. З наведеного тексту видно, що Ісус разом зі Своїми учнями Іваном, Андрієм, Петром, Пилипом та Нафанаїлом потрапляють до Кани Галілейської недаремно. Їх запрошено на весілля, і більше того, на весіллі вже була присутня Його мати, а можливо й братѝ <<Ів.2.12>>. Крім цього Марія, мати Ісуса, має якісь стосунки до цього весілля, вона клопочеться про вино для весільних гостей господарів. Тобто весілля відбувалося або в близької рідні Марії, або її родичі мали якесь відношення до цього свята, яким вона й допомагала, прислуговуючи покликаним на весілля. Згодом, далі під кінець тексту, автор цього Євангелія нам повідомляє, що в Марії, матері Ісуса, була сестра Марія Клеопова, яка також була присутня під час розп’яття Ісуса <<Ів.19.25>>.
         Щоб вияснити, хто Марія Клеопова, порівняємо паралельні місця Євангелій, які згадують цю подію. Так, у тексті Єв. від Марка <<Мр.15.40>>  читаємо: <<Були ж жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія мати Якова молодшого та Йосії, і Соломія>>.
         Автор Єв. від Матвія доповнює свого попередника й пояснює, що Соломія — це мати синів Заведеєвих <<Мт.27.56>>,  тобто: <<Між ними була Марія Магдаліна, і Марія мати Якова й Йосипа, і мати синів Заведеєвих>>.
         Лука в свою чергу утрудняється що-небудь пояснити, чому така розбіжність в іменах. Йому скоріш за все відомо, що матір синів Заведеєвих звуть інакше, і тому він намагається уникнути помилки <<Лк.23.49>>.  І взагалі не називає імен присутніх: <<Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це…>>
         І лише Іван, як основний свідок тих подій, пояснює, що жінки стояли прямо під хрестом, і що це були три Марії, а до того ж двоє з них були сестрами. Так, у тексті «Ів.19.25» читаємо: <<Під хрестом же Ісуса стояли – його мати, і сестра його матері Марія Клеопова, і Марія Магдаліна>>. 
         Тут ми помічаємо, що Іван називає сестру матері Ісуса не за прізвищем Заведеєва, а за ім’ям чоловіка — Клеопова. Хоча в наш час і дивно – чому  сестри мали однакові імена, але в ті часи це було досить поширено. Відомо, наприклад, коли один Римлянин назвав своїх трьох дочок одним іменем, а різнив їх під номерами.
         Із тексту Єв. від Марка нам відомо імена Ісусових братів <<Мр.6.3>>. Під час відвідин Назарета натовп вигукував: <<Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові?>>
         Також відомо з першого послання до Коринтян, що Ісус з’явився воскреслим своєму брату Якову. <<1.Кор.15.7>> Він був одним з перших керівників церкви в Єрусалимі й написав відоме послання Якова, яке починається словами: <<Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні – вітаю я Вас!>>
         Ми помічаємо, що після того як Марія розповіла обставини з’явлення Ісуса, то його брат підтвердив це, називаючи Ісуса своїм Господом, а себе Його рабом. Якби цей лист писав Апостол Яків, він би про це повідомив у листі, як це зробив Петро у своєму першому та другому соборних посланнях. У посланні також ніде немає навіть натяку на те, що Єрусалим зруйновано, тому нема сумніву, що лист написано до 70 року після Р. Хр. Зберігся також лист брата Господнього Юди, який починається зі слів: <<Юда, раб Ісуса Христа, а брат Якова>>, тобто Юда також возвеличує Ісуса й називає себе братом Якова, а для воскреслого Ісуса він відтепер раб.
         Із цього можна зробити висновок, що в Ісуса було принаймні два брати по матері.
         Необхідно зазначити, що ні Лука, ні Іван у своїх Євангеліях не пояснюють, скільки було братів в Ісуса <<Лк.4.22>> <<Дії 1.14>> <<Ів.2.12; 7.3>>.  З Єв. від Марка та Єв. від Матвія ми дізнаємося, що Яків та Іван були синами Заведеєвими. <<Мар.10.335-41; Мат.20.20-24>> Про цих братів згадано в Єв. Івана  <<Ів.21.2>>.
         У Євангелії від Матвія ми помічаємо, що автор роз’єднує Марію, матір Якова й Йосипа, і матір синів Заведеєвих <<Мт.27.56>>.  Марко наводить факт, що у цієї Марії син Яків був молодшим. <<Мр.15.40>> І далі євангеліст Іван указує на те, що ці дві жінки були сестрами й носили однакові імена <<Ів.19.25>>.  Тобто в обох сестер було по сину Якову. У Марії, матері Ісуса, був син Яків-молодший, а у її сестри був син Яків-старший. Очевидно, між ними була значна різниця у віці.
         Таким чином ми дійшли висновку, що апостол Іван, від імені якого писалася четверта Євангелія, та його рідний брат Яків-старший були двоюрідними братами Ісуса. Отже, автори Євангелія від Івана навмисно намагаються стушувати факт спорідненості Ісуса з основним свідком, від імені якого писалось Євангеліє. Називаючи сестру матері Ісуса не за прізвищем чоловіка, а по імені чоловіка, з метою, щоб не виникло підозри, що свідок намагається прославити Ісуса через інтереси кровної родинності.
         Тепер, коли повернемось у той день, коли Хреститель показав Андрієві та Іванові «Агнця Божого», нам стає все зрозуміло <<Ів.1.35>>.  Іван знав Ісуса й раніше, але про те, що Ісус — це Месія, він очевидно дізнався лише того дня. Майбутній апостол Іван і гадки не мав, що батько Ісуса — Отець Небесний, адже Марія, мати Ісуса, про це нікому не розповідала.
Переконавшись у родинності апостола Івана та Ісуса, а також у відсутності Якова-старшого серед числа присутніх під час Ісусового хрещення, та врахувавши клопотання Марії під час бенкету, я довгий час уважав, що молодим на весіллі міг бути Яків-старший. Але до чого тоді розповідь про Нафанаїла?
Усе стало зрозумілим, коли я дізнався про звичаї галілеян. Більш детально про ці звичаї розповідається в «притчі про мудрих та нерозумних дів» «Мат.25.1-13».  Виявляється, це справжня традиція, що збереглася до нашого часу серед палестинців, що проживають на території Галілеї.
«Молодий приходить несподівано, інколи навіть серед ночі, проте, на думку багатьох, посилає перед собою людину, яка оголошує: “Дивіться! Молодий іде!”. Це може відбутися кожної години, і тому всі повинні були бути готовими зразу вийти на вулицю, щоб зустріти молодого, коли б він не побажав прийти… Важливо також підкреслити, що з наставанням вечора ніхто не може виходити на вулицю без запалених каганців, і коли молодий прибував, то двері в дім зачинялися, хто запізнився, не мав дозволу ввійти» [3].
Тобто Нафанаїл в образі молодого не просто міг залишити майбутню дружину, але навіть забов`заний був  це зробити зі своїми друзями, згідно їхніх традицій. Тепер зрозуміло, чому Пилип покликав Нафанаїла, адже той був родом з Галілеї, куди бажав іти Ісус «Ів 1.43-45». Очевидно, вони були друзями й займалися одним промислом, ловили рибу на продаж, тому що через рік ми знову помічаємо перших учнів біля Галілейського (Тіверіядського) моря, коли воскреслий Ісус з’явився їм знову. «А з’явився отак. У купі були Симон Петро, і Хома, званий близнюк, і Нафанаїл з Кани Галілейської, і обидва сини Заведеєві, і двоє інших із учнів Його» «Ів.21.2».
Таким чином, скоріш за все весілля відбулося в домі Нафанаїла, який і запросив сім’ю Ісуса на свято. Урахувавши той факт, що Ісус  став привселюдно виявляти себе, як Месію, Якого також визнав Нафанаїл «Ів.1.49-51», на весілля потрапило більше людей ніж очікувалося, через що й забракло вина. Саме тому й не наблизив Ісус Нафанаїла, тобто не зробив його своїм апостолом, адже за Мойсеєвим законом, чоловіків, котрі щойно одружилися, заборонялося протягом року брати до війська «5М.20.7; 24.5».
Проповідування Євангелія можна порівняти з військовими діями, і в майбутньому чимало послідовників Ісуса загине під час виконання свого обов’язку.
         Звичайно, що перш ніж потрапити до Канни, Ісус разом з учнями відвідали Назарет та Його сім`ю. Невідомо, чи стало це несподіванкою для братів, адже до воскресіння Ісуса вони не вірували «Ів.7.2-5», очевидно вони ніяк не могли усвідомити, що їх брат Господь, але Марія без сумніву була рада цій зустрічі. Адже тридцять три роки вона зберігала це у своєму серці, тридцять три довгих роки материнського чекання, і ось нарешті Бог визнав Свого Сина перед усім Ізраїлем. Серце Марії почало битися частіше, з очей потекли сльози радості, тепер вона може сказати усьому світові, що її первісток – це Син Всевишнього. Тепер вона може розповісти усім, що, коли була ще дівою, до неї явився Ангел Господній і повідомив що: “Дух Святий злине на неї, і Всевишнього сила обгорне її і після народить вона Святого Сина Божого».        
         Марія думала, що скоро її Син сяде на престол царя Давида й зацарює в домі Якова. Вона й гадки не мала, що через рік її радість обернеться на смуток та сльози печалі, а її материнське серце прошиє меч важких випробовувань. Однак це все попереду, а поки що сім`ю Ісуса приймають у Кані, у якості найдорожчих гостей, Марія на знак подяки вирішує допомагати родині та прислуговує гостям. І коли весілля ввійшло у свій зеніт, виявилося, що вино скінчилося, і ця новина дійшла до Марії. Нам невідомо на що розраховувала Марія, але вона повідомила про це Ісусові. Він їй відповідає, що Його година ще не настала. Але Марія наполягла на своєму, даючи Ісусові зрозуміти, що Він уже може діяти.
         Ісус каже до слуг, щоб наповнили посудини водою вщент і, зачерпнувши з них, несли до весільного старости. І в цей момент вода перетворилася на вино. Учні Ісуса Христа сиділи біля Нього й чули цю розмову, та бачили, що слуги черпали глечиками воду, але в чашки наливалося вино. Причому староста зазначив, що це вино було набагато смачнішим, ніж перше. Тепер учні не мали жодних сумнівів: Ісус – Син Божий. Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його. На відміну від Назарета, Канна прийняла Ісуса, і ще не раз Він вертатиметься сюди, здійснюючи чудеса зцілення хворих.
 
 
Відвідини Капернауму
Ів. «2.12»
         12 Після цього відправився Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів.
 
                  Під час весілля учні запрошують сім`ю Ісуса погостювати в них. Адже Андрій, Петро та Пилип походили з одного міста Віфсаїди, що неподалік від Галілейського моря. На час зустрічі з Ісусом, Петро був уже одружений і проживав зі своєю родиною в тещі в місті Капернаум. Це місто розкинулось біля берега Галілейського моря неподалік Віфсаїди. Тому, покинувши Кану Галілейську, Ісус разом із матір’ю, братами та учнями відправляються до Капернаума через Віфсаїду. Пройшовши близько 25 км, вони зупиняються на декілька днів у Капернаумі. Відвідавши та познайомившись із родинами Своїх учнів Ісус зі своїми близькими відправляється до Назарета, де Він і проживав. Євангеліє від Матвія доповнює цю коротку розповідь Івана подією, яка сталася під час цих перших відвідин Капернаума.
 
Ісус дає податок на храм
(Друга частина лютого)
Матвій «17.24-27»
17. 24 Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: “Чи не заплатить ваш учитель дидрахми?”² 25 Він відказує: “Так”. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: “Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?” 26 А Як той відказав: “Від чужих”, то промовив до нього Ісус: “Тож вільні сини! 27 Та щоб їх не спокусити, піди на море та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, — і знайдеш статира;¹ візьми ти його, — і віддай їм за Мене й за себе”…
 
¹Статир – грецька срібна монета на 4 драхмі, гебрейське шекель, серебреник, приблизно 66 центів.
²Дидрахма – монета в дві драхмі. Це був річний податок на святиню, якого забов”язаний був давати кожен ізраїльтянин.
 
Утримання Єрусалимського Храму потребувало великих коштів. Існували щоденні ранішні та вечірні жертвоприношення по однорічному агнцю. Крім агнців приносили мирну жертву – вино, муку та масло. Необхідно було купляти та готувати ладан і фіміам, які запалювали кожного дня. Коштовні завіси та одіж священників зношувалися, а одіж первосвященика взагалі коштувала непомірно дорого. На все це були потрібні чималі кошти. Тому відповідно Мойсеєвого закону <<2М.30.13>> було встановлено, що кожен юдей чоловічої статі по досягненню 20-ти річного віку повинен був платити річний храмовий податок ½ шеклю. У часи Неємії, коли народ тільки повернувся з полону й був бідним, податок було зменшено до 1/3 шеклю. У часи Ісуса ½ шеклю дорівнювали двом грецьким драхмам, а тому храмовий податок називали дидрахма, як він і названий автором цього Євангелія. Податок відповідав дводенному заробітку найманця. Щорік Храм збирав у вигляді річного податку більше двох мільйонів таких дидрахм.
Теоретично податок був обов’язковим й адміністрація Храму мала право накладати арешт на майно неплатника податку. Збір храмового податку був досить добре організований. у перший день місяця Адара, який припадає приблизно на кінець лютого-початок березня, оголошували про сплату податку. А п’ятнадцятого числа того ж місяця в містах та селищах встановлювали будки, у яких сплачувався податок. Якщо до 25-го Адара податок не був сплачений, його можна було сплатити пізніше, але тільки в самому Храмі. Тобто бували випадки, що люди, які не могли вчасно заплатити податок на Храм, платили його напередодні проведення свята Пасхи (Уільям Барклі "Толкование Евагелия от Матфея” ст.174 том ІІ) [1].
З тексту Євангелія від Івана нам відомо, що Ісус залишив Галілею незадовго до проведення свята “Кущів” і більше туди не повертався, а перебував до останньої «Пасхи» на протилежній стороні Йордану, там, де Іван Хреститель найперше хрестив <<Ів. 7.1-3; 10.40>> << Мт.19.1>>.
Тобто Іван, як головний свідок повідомляє, що Ісус залишив Галілею влітку перед святом “Кущів”, а не на початку весни, перед святом “Пасхи”, як це описує невідомий автор Євангелія від Mатвія. Таким чином, подія, яка описана в цьому епізоді Євангелія від Матвія, могла відбутися в той момент, коли Ісус після весілля в Канні Галілейській відвідав Капернаум разом зі своєю матір’ю та братами <<Ів.2.12>>. В попередній частині книги було встановлено, що Пасха 29 р. н.е. відбувалася з 20-21 березня, якраз на день весняного рівнодення. Тоді відповідно до наведених вище даних, збір податку повинен був відбутися з 20-го лютого по 2-е березня 29 року н.е., що відповідає 15-25-му Адару, останнього місяця року згідно єврейського календаря. А через 20 днів святкувалась Пасха.
    З усього вище сказаного робимо висновок – Ісус зі своєю сім`єю відвідав Капернаум наприкінці лютого 29 р. н.е. і там заплатив податок на Храм за себе та за Петра. Адже статир – це грецька срібна монета, яка відповідає 4 драхмам або 2 дидрахмам – розмір плати податку за двох. Хоча скоріш за все в рибині була золота монета, якої вистачило б, щоб сплатити податок за дві родини відразу або за всіх присутніх чоловічої статі в домі Петра на той час.
 
Друге  покликання  перших  учнів
( 29рік, кінець березня-початок квітня)
 

                  
                   Марк «1.16-20»
                   Покликання перших учнів
         16. А коли Він проходив біля Галіле́йського моря, то побачив Си́мона та Андрія, брата Си́монового, що не́вода в море закида́ли, — бо риба́лки були́.
 17 I сказав їм Ісус: „Ідіть услід за Мною, — і зроблю́, що станете ви ловця́ми людей“.
 18 І зараз вони свого не́вода кинули, — та й пішли вслід за Ним.
 19 А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведе́євого та брата його Івана, що й вони в чо́вні не́вода ла́годили.
 20 І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Зеведе́я в чо́вні з робі́тниками, — і пішли вслід за Ним.
 
         Матвій «4.18-22»
         Покликання перших учнів
18 Як прохо́див же Він поблизу́ Галілейського моря, то побачив двох братів: Си́мона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що не́вода в море закида́ли, — бо рибалки були́.
 19 І Він каже до них: „Ідіть за Мною, — Я зроблю́ вас ловця́ми людей!“
 20 І вони зараз покинули сі́ті, та й пішли вслід за Ним.
 21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, — Зеведе́євого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведе́єм, їхнім ба́тьком, що ла́годили свого не́вода в чо́вні, — і покликав Він їх.
 22 Вони зараз залиши́ли чо́вна та батька свого́, — та й пішли вслід за Ним.
 
         Повернувшись до Назарету зі Своїми рідними, Ісус не знаходить собі спокою. Справа Отця, для якої Ісус прийшов у цей світ, вимагала від Нього рішучих дій. Ісус прагне заявити на ввесь світ про Себе та про Своє вчення, яке походило від Самого Отця Небесного. Він хоче мати Своїх учнів, щоб поділитися з ними Своїми думками стосовно Царства, яке Він прагне будувати, коли відійде на небо. Тому Ісус кидає Своїх рідних і приходить знову до Капернаума, де відбувається друге покликання перших учнів.
         Після порівняння цих уривків ми помічаємо, що автор Євангелія від Матвія запозичує текст у Марка і повністю його копіює. Із синоптичних Євангелій нам відомо, що в Петра була теща, а відповідно і сім`я. А якщо прочитати уривок <<Мр.1.21-31>>, то помічаємо, що автор описує події біля Капернаума, у якому була одна з перших синагог Галілеї, з якої Ісус почав проповідувати та навчати людей Своїй науці.
         Тобто Марко дає нам зрозуміти, що Петро та його брат Андрій рибалили неподалік Капернаума, і, відповідно, мали свій човен. Далі ми читаємо, що неподалік від них на березі в човні лагодять свій невід двоє синів Заведеєвих, Яков та Іван, а з ними був їхній батько та робітники. До зустрічі з Ісусом ці учні були рибалками та утримували свої родини на кошти, з продажу риби. Тому не дивно, що слуги Анни, тестя первосвященика знали Івана особисто, тому й пропустила воротарка Петра за проханням Івана в ніч арешту Ісуса <<Ів.18.12-16>>.  Адже батько Івана — Заведей постачав Єрусалим рибою, а заразом і дім первосвященика. Тобто Заведей повинен був мати не одного човна, а декілька, і Симон Петро та його брат Андрій скоріш за все входили до складу артілі, яку очолював батько братів Заведеїв. Підтвердження цьому знаходимо у Марка, що вказує прямо на той факт, що брати залишили батька з робітниками. Тобто у Заведея були свої робітники <<Мр.1.20>>.  Якби вони разом із батьком працювали як найманці, то їх би просто так ніхто не відпустив би без дозволу господаря. Пізніше, після воскресіння Ісуса, ми помічаємо, що ці учні знов рибалили  <<Ів.21.1-4>>.
         Як ми вже з'ясували, мати Ісуса й мати братів Заведеєвих були сестрами, тому батько Заведеєвих синів — Клеопа доводився Ісусові дядьком і знав Його ще з дитинства. А після весілля в Кані Галілейській усі дізналися, що Ісус це Месія. Тепер зрозуміло, чому Заведей не заперечував своїм синам піти з Ісусом, і чому учні усе покинули й пішли за Ним. Адже Євангеліст Іван, виправляючи своїх попередників, пояснив нам, що учні познайомилися з Ісусом ще під час Хрещення Предтечею, а тому знали хто Він, і для чого кличе за собою <<Ів.1.35-51>>.
         Слід також зазначити, що сім`я Заведея Клеопи була відносно багатою й мала не менше як два будинки: один в Канні Галілейській, а другий у Капернаумі, або неподалік від нього біля Галілейського моря, щоб мати можливість займатися рибальством. Адже пізніше, коли Ісуса не приймуть в Назареті <<Мр.6.1-6>>, Він знову приходить до Кани Галілейської <<Ів.4.43-46>>, а згодом оселяється зі Своїми учнями в Капернаумі <<Ів.4.46-47>> <<Мт.4.13-16>>.
 
                                                      Примітки
                              1. Біблія на українській мові — 1991 р. видавництво UnitedBibleSocieties1991-100M-VO50 UkraineBible.
                     2. Джон Райл "Размишления над Евангелием от Иоанна" изд. «Назад к благодати»-2003г.
                    3. Библия в иллюстрациях Юлиуса Шнорр фон Карольсфельда изд. «Свет на востоке»-1991г.02.08.2002.        кор. 16.03.2008.                                       Тел. автора: 0975069313, 0661715030.