Я автор
/
Михаил Кит
/
СЛУЖІННЯ ІСУСА В ЄРУСАЛИМІ НА ПАСХУ

СЛУЖІННЯ ІСУСА В ЄРУСАЛИМІ НА ПАСХУ

СЛУЖІННЯ ІСУСА В ЄРУСАЛИМІ   НА   ПАСХУ
         ( 12-21 Авіва «Нісана»; 19-27 березня 29 року н.е.)

         Як було зазначено в попередній частині книги “Історія розвитку Єврейського календаря”, відповідно до Закону, який залишив Господь через Мойсея, євреям необхідно було збиратися в Єрусалимі тричі на рік, на три основних свята:   1) Пасха (або Опрісноки); 2) Свято жнив первоплоду (або свято Тижнів, яке пізніше в Новому заповіті отримало назву П’ятидесятниця); 3) Свято збору плодів ( пізніше отримало назву Кучок або Кущів) <<2М.23.14-17>>. Причому ввесь чоловічий рід без виключення повинен був з’являтися на ці три основних свята в Єрусалим.
         Пасху необхідно було відзначати в перший весняний місяць <<авів>> — місяць колосків <<2М.13.4>><<5М.16.1>>, який пізніше після вавилонського полону отримав назву <<Нісан>>. Нісан був першим місяцем, із нього розпочинався рік аж до кінця ІІІ століття до. н. е. Потім початок року було перенесено на сьомий осінній місяць <<Тішрі>>, який до вавилонського полону мав назву <<Афанім>> — місяць бурних вітрів <<1(3)Цар.8.2>>. Було це пов`язанно з тим, що 1 Тішрі, тобто початок сьомого місяця, відзначали сурмами <<3М.23.24>>. У ювілейний, тобто кожний 50-й рік, сурми звучали по-особливому, тому для відліку ювілейних років новий рік було перенесено на 1 Тішрі. Хоча в Біблії ми читаємо, що Господь через Мойсея наказав євреям, щоб початком року був перший весняний місяць, у якому вони вийшли з єгипетського полону. <<2М.12.1-2>>
         Слово Пасха також пов’язане з виходом євреїв із єгипетського полону. Коли навіть після дев’яти покарань Єгипет не стримував свого слова й не відпускав Ізраїль служити Богові, Господь удався до останньої десятої кари над Єгиптом <<2М.12.1-51>>. У цей весняний місяць авів євреям було наказано через Мойсея та Аарона, щоб кожна сім`я в десятий день цього місяця взяла собі однолітнє ягня, самця без вад, і в чотирнадцятий день на смерканні необхідно було заколоти його. Кров’ю ягняти необхідно було покропити на одвірки дверей домів, у яких їли те ягня. І була та кров знаком на тих домах, і обминав Господь ті дома коли виконував десяту кару над Єгиптом. Потім пасхальне ягня необхідно було цілим засмажити на вогні з його головою, гомілками та нутром. Їсти ягня необхідно було з підперезаними стегнами та взуттям на ногах і з палицею у руках поспіхом. І якщо залишалося щось після ягняти, його необхідно було спалити в полум’ї до ранку.
         На згадку про цей день уся єврейська родина повинна була відзначати це свято один раз на рік на смерканні протягом усього подальшого існування. Сама назва свята “Пасха” пішла від гебрейського “Pesach” тобто перескочення, бо Ангел Господній перескакував, обминав той дім, де двері були помазані кров’ю. Після проведення Пасхи вранці відзначали свято <<Опрісноків>>. Протягом 7-ми днів необхідно було їсти опрісноки — <<massot>> — маца, тобто неквашене, печений хліб без застосування дріжджів. Першого та сьомого дня опрісноків проводили священні збори.
         За давнім звичаєм євреї відзначали Пасху після весняного рівнодення або в день самого весняного рівнодення на повний місяць. З цього можна припустити, що євреї покинули Єгипет на весняне рівнодення.
         Як уже було зазначено, в одному сонячному році вкладається 12,368 місячних цикли. Тобто 12 повних місяця і 0,368 х 29,53 = 10,87 дня. Таким чином кожного наступного року місячні цикли зрушуються приблизно на 10-11 днів відносно весняного рівнодення, яке припадає на 20-21 березня без змін. Усе це ускладнювало проводити точні розрахунки, коли саме проводити Пасху. Але враховували, що Пасху необхідно відзначати на 14-й день увечері після появи на небі першого весняного молодого місяця, тобто в ніч, коли місяць був повним. Адже фази місяця мають стабільну послідовність. Так, з’явившись на небі спочатку у вигляді вузького серпа, Місяць називається <<Молодим Місяцем>>, приблизно через 7 діб уже буде видно форму півкулі, а ще через 7,8 діб Місяць займе положення протилежно за землею й буде повністю освіченим щодо землі, тоді його називають <<Повним Місяцем>>. У цей час Місяць сходить при заході Сонця, і його видно всю ніч, тоді й необхідно було святкувати Пасху. Через наступні 7 діб Місяць знову буде мати форму півкулі та зійде після половини ночі. А приблизно ще через 7 діб на небі з’явиться знову <<Молодий Місяць>>. Точний астрономічний проміжок часу, коли фази Місяця знову повторяться, становить 29,53 доби. Як бачимо це число не є цілим і не вкладається в тропічний рік, який становить 365,242 доби. Таким чином отримаємо залишок   365,2422: 29,53059 = 12,36826 – 12 = 0,36826 Місяця. Тобто кожного наступного року місячні фази зсуваються на 0,36826 х 29, 53059 = 10,875 діб, а 29,53 – 10,875 = 18,66 діб. Це значить, що Пасха може переміщуватися назад на 10-11 днів, а також вперед відповідно на 18-19 днів. Для усунення цього залишку використовують різні річні цикли 3, 8, 16, 19. Найбільш точним виявився 19-ти літній цикл, яким користуються і в наш час для вирахування дати Пасхи.
         Припустимо, що євреї покинули Єгипет на весняне рівнодення, яке припадає на 20-21 березня. В усякому випадку існує давнє правило не святкувати Пасху раніше весняного рівнодення. Та додавши фази Місяця, які повторюються приблизно через 29,5 днів, можна встановити межі, коли євреї могли проводити Пасху без розрахунків, спостерігаючи лише за весняними фазами місяця. В усякому випадку той сучасний календар, яким користуються євреї, виник приблизно аж в 500 р. н.е., не раніше. Тому євреї в ті часи могли робити вставку 13-го місяця лише спостерігаючи за станом хлібів. Адже, як відомо, на Пасху біля Єрихона починав стигнути ячмінь. Таким чином 20 березня + 29,5 днів становитиме 18,5 квітня. Тобто святкування Пасхи відповідно до Мойсеєвого п”ятикнижжя, коли <<Повний Місяць>> відповідав <<14 Авіву (Нісану)>> за місячним календарем буде мати межі <<з 20 березня по 19 квітня>> включно за сонячним календарем. А початок Місяця <<1 Авіва>> відповідно здвигався на 14 днів уперед і відповідно мав межі <<Молодого Місяця>> щодо сонячного календаря <<з 6.03 по 5.04>>. Ураховуючи незмінність руху небесних світил, були розроблені календарі для знаходження фаз Місяця.
         Так, свого часу Ю. А. Завенягін розробив таблицю для знаходження дати <<Повного Місяця>> або <<Молодого Місяця>> з точністю до ½ доби для будь-якої календарної дати від 4000 р. до н.е. до 7000 р. н.е. Відлік діб проводиться, починаючи з півночі за Грінвічом.

Для знаходження дати середнього <<Повного Місяця>>або <<Нового Місяця>>необхідно додати числа поправок, які стосуються тисячоліть, століть, десятиліть, років, місяців, а також ураховується <<календарна>>поправка.

Січень та Лютий необхідно відносити до місяців попереднього року.

Для дат, які відносяться до періоду після 1582 р., необхідно додати поправку, що ураховує новий стиль. Так, з 5 листопада 1582 р. по 29 лютого 1700 р. вона становить 10 діб, а з 1 березня 1900 р. по 29 лютого 2100 р. – 13 діб.

Якщо доданок всіх поправок перевищує 29,53 доби, то із неї необхідно відняти 29,53; 59,06; 88,59 або 118,12. Остаток покаже дату першого <<Молодого Місяця>>або <<Повного Місяця>>( в тих випадках, коли їх буває два за місяць).

Для дат, які відносяться на період до н.е., при розрахунках необхідно перевести дату історичного відліку в дату астрономічного відліку (наприклад, 45 р. до н.е. відповідає 44 р.)

Календарна поправка для всіх років нової ери дорівнює 0,0; 0,25; 0,50; 0,75 доби і залежить від того, чи буде остаток від ділення числа, відповідного календарного року, на “4” відповідати номеру року між високосними роками. Для років нової ери відповідно наступна черга 0,1,2 або 3. У роках до Нової ери остаток відповідно необхідно брати в черзі 0,3,2 або 1. Тобто третій відповідатиме першому, а перший – третьому.

Наведемо приклад користування таблицею:

Необхідно знайти дату <<Молодого Місяця>> в січні 45 р. до н.е. З історії відомо, що Юлій Цезар ввів свій календар з появою Молодого Місяця на небі. Ураховуючи, що січень необхідно віднести до попереднього року тобто 46 р. до н.е. та, переводячи історичну дату в астрономічну, отримаємо 45 р. Знаходимо за таблицею всі поправки та додаємо їх:

поправка за -40 р. *** 21,89
                             за — 5 р. *** 24,88             = 60,86 діб
                        за січень *** 13,34
календарна поправка *** 0,75
        доданок 60,86 – 59,06 = 1,8 доби ; остаток становить 0,8х 24=19 – годин
     Тобто <<Молодий Місяць>>з’явився 1 січня о 19 годині вечора по Грінвічу.

Перевіримо таблицю на час проведення розрахунків:

Тобто необхідно знайти дату появи <<Повного Місяця>> в серпні 2002 р. Знаходимо за таблицею поправки:

         поправка за 2000 р. *** 27,69 діб
         за два роки               *** 7,76 діб                                                 = 52,87 діб
         за серпень                 *** 3,92 діб
календарна поправка         *** 0,5 = 2002/4 = 500,5 остаток № 2
поправка на нов.стиль       *** 13,0
доданок поправок становить 52,87
віднімаємо від поправок 29,53
отримаємо 52,87-29,53=23,34 доби
Переводимо остаток на години 0,34 х 24 = 8,16 годин
Переводимо остаток на хвилини 0,16 х 60 = 9,6 хвилин

Таким чином, астрономічний <<Повний Місяць>> з'явиться на небі 23 серпня о 8 годині 9 хвилин.
А на небі можна спостерігати Місяць вночі з 23 на 24 серпня.
         Порівнюємо розраховані данні за сучасним настільним календарем, де вказано, що <<Повний Місяць>> появиться 23 серпня о 20 годині 46 хвилин, а зайде 24 серпня о 5 годині 58 хвилин. Тобто похибка розрахунків становить 12 годин 45 хвилин, що відповідає установленим межам похибки ½ доби для таблиці.

Перевіримо таблицю на проведення Пасхи в 322 році.

         Для нас дуже важливо також пам’ятати, що відлік часу євреї вели з 6-тої вечора до 6-ї вечора. Тобто доба розпочиналася на шість годин раніше.
Знаходимо поправки за таблицею:

Поправка за 300 р.      *** 13,01 діб
              за 20 р.           *** 18,59 діб
              за 2 рік           *** 7,76 діб
              за березень    *** 9,27 діб
календарна поправка *** 0,5→ 322/4 = 80,5→ № 2
доданок = 49,13 діб
віднімаємо від усіх поправок 29,53 діб
Отримаємо 49,13 – 29,53 = 19,6 діб

         Якщо врахувати похибку таблиці ½ доби та похибку Юліанського календаря на той час, то виходить, що євреям у 322 році необхідно було святкувати Пасху в ніч на <<Повний Місяць>> з 20 на 21 березня, тобто на весняне рівнодення. З історичних данних "Нікейського собору", який зібрав римський імператор Костянтин у 325 р. в м.Нікеї (тепер м. Ізвік у Туреччині), щоб уточнити час проведення Пасхи, нам стало відомо, що євреї відзначали Пасху в 321 році –30 березня, у 322 р. – 20 березня, у 323 р. – 7 квітня. Це підтверджує наші розрахунки з похибкою в ½ доби.

Тепер знайдемо дату <<Повного Місяця>> в березні та квітні 29 р. н.е.

Щоб уточнити час, коли відбулася Пасха в рік, коли Ісус розпочав своє служіння та очистив Храм від торговців, проведемо розрахунки відразу на два можливі місяці.

Березень 29 р. Квітень 29 р.

Поправка за 20 р.   ***   18,59                             поправка за 20 р. *** 18,59 діб
                  За 9 р.    *** 20,18                                     за 9 р.           *** 20,18 діб
За березень           ***   9,27                               за квітень             ***    7,8 діб
Календарна попр.    *** 0,25                              календ.попр.29/4=7,25=0,25 діб

Доданок становить 48,29 Доданок становить 46,82 доби

Віднімаємо від попр. 29,53 Віднімаємо від попр. 29,53 доби

Отримаємо 48,29-29,53=18,76 березня Отримаємо 46,82-29,53=17,29 квітня

Якщо врахувати похибку таблиці ½ доби, то отримаємо дату можливого проведення Пасхи 29 р. н.е., тобто або 19-20 березня, або 18-19 квітня.

З урахуванням установлених меж проведення Пасхи <<з 20.03 по 19.04>> помічаємо, що Пасха могла проводитися, як у березні, так і в квітні. Але євреї не могли проводити точних розрахунків, і тому були вимушені додержуватися проведення Пасхи на той <<Повний Місяць>>, який був ближче весняного рівнодення. Тобто, коли починали стигнути хліба. Пасха 29 р. н.е. відбулася або з 19 на 20 березня або з 20 на 21 березня, що збігається з днем весняного рівнодення. Тобто повторився випадок 322 р., коли євреї відзначали Пасху на 20 березня. Таким чином, Пасха наступного року, коли Ісуса було розіп’ято, може припадати на 6…8 квітня. Подібна ситуація повторилася в 323 р. коли Пасху святкували 7 квітня. Перевіряємо 19…21 березня + (29,53-10,875) = 6,66 квітня…8,66 квітня.

Перевіримо дату Пасхи в рік розп’яття Ісуса за таблицею. Тобто на 30 р. н.е., квітень місяць.

Поправка за 30 років                 *** 27,88 діб
Поправка на квітень м-ць          *** 7,8 діб
Календарна поправка 30/4=7,5 *** 0,5 діб
Доданок поправок становить 36,18 діб
Віднімаємо від усіх поправок 29,53 доби
Отримаємо 36,18 – 29,53 = 6,65 квітня

         Ураховуючи похибку ½ доби, отримаємо, що астрономічний час <<Повного Місяця>> припадає на 7-8 квітня. Тобто ми зустрічаємося з парадоксом, адже в цей день 7 7 квітня вся Православна церква відзначає свято <<Благовіщення Присвятої Богородиці>>. Це ще раз підтверджує що “Різдво” та “Благовіщення” – умовні дати.      Адже точні відомості про час народження Ісуса не збереглися, а ті підрахунки, які я провів за текстами Євангелій від Луки та Матвія, указують, що Ісус ус народився в березні місяці. Хоча, скоріш за все, за цим стоїть Господнє волевиявлення, щоб люди в цей день не працювали, а віддали пошану своєму Спасителеві. З давніх-давен було підмічено, що навіть птахи в цей день 7 квітня не будують собі гнізда.
         Щоб упевнитися в розрахованих датах першої та останньої Пасок за час земного служіння Ісуса, які припадають на 19…21 березня 29 р. н.е. та 6…8 квітня 30 р. н.е., проведемо ще одні підтверджуючі розрахунки. Нам відомо з Біблії, що з самого початку існування Ізраїлю євреї вели відлік днів семиднівками. І відлік цих днів з часом не змінювався аж до сьогодні. Нам також відомо з текстів Євангелій, що день Пасхи на рік розп’яття Ісуса припадав на суботу, а розіп’яли Ісуса в п’ятницю <<Ів.19.14; 19.31>> <<Мр.16.1>>, а воскресіння Ісуса відбулося в перший день тижня <<Ів.20.1>>, тобто в неділю. Адже раніше тиждень починався з неділі й закінчувався в суботу. Але коли Ісус воскрес, християни почали прославляти свого Спасителя піснями та гімнами в цей день. А щоб відлік днів залишався незмінним, почали відлік тижня з другого дня. Тому субота у нашому відліку стала 6-м днем, хоча у євреїв та англійців субота це 7-й день тижня залишався незмінним.

         Із сказаного вище випливає, що нам необхідно підрахувати, чи відповідає 7 квітня 30 р. н.е. п’ятниці, на що указують тексти Євангелій. Для цього скористаємося календарем знаходження дня тижня буд-якої календарної дати.

Попередньо перевіримо цю таблицю. Наприклад, на який день тижня припаде 19 серпня 2002 р.

У лівій частині таблиці знаходимо число століття 20. В верхній частині — знаходимо стовбець з двома останніми цифрами року 02. На перехресті знаходимо букву року А. у правій частині таблиці знаходимо номер місяця серпня УІІІ. В рядку місяця УІІІ знаходимо букву року А і опускаємося вниз таблиці до перехрестя з числом місяця 19, отримаємо Пн, тобто понеділок. Порівнявши з настільним календарем помічаємо, що 19 серпня 2002 р. дійсно припадає на понеділок. Тобто ми упевнилися, що «вічний2 табель-календар відповідає дійсності.

Перевіряємо, який день тижня припаде на 7 квітня 30 р. н.е.

У лівій частині таблиці знаходимо число століття О. У верхній частині таблиці знаходимо стовбець з цифрами року 30. На перехресті знаходимо букву року S. В правій частині таблиці знаходимо номер місяця квітень – ІУ. У рядку місяця ІУ знаходимо букву року Sі опускаємося вниз таблиці до перехрестя з числом місяця 7 отримаємо Пт, тобто п’ятниця.
Таким чином наше припущення вірне – Ісуса Христа було розіп’ято 30 р. н.е. 7 квітня в п’ятницю в другій частині дня, а 8 квітня була субота. Для того щоб бути точнішим, врахуймо той факт, що в євреїв доба розпочинається з вечора, з 18.00 по Грінвічу, а також додаймо те, що Пасху відзначали на смерканні вночі, і наступний день був першим днем опрісноків. Тоді отримаємо, що Пасха відбулася на смерканні з 7 на 8 квітня, з п’ятниці на суботу 30 р. н.е.

Розрахуємо, який день тижня припаде на 20 березня 29 р. н.е.

         У лівій частині таблиці знаходимо число століття О. У верхній частині знаходимо стовбець з цифрами року 29. На перехресті знаходимо букву року Е. У правій частині таблиці знаходимо номер місяця, тобто березню відповідає ІІІ. У рядку місяця ІІІ знаходимо букву Е, у даному випадку рядок не змінюється, і опускаємося вниз таблиці до перехрестя з числом місяця 20 отримуємо Нд, тобто неділя. Але в неділю, тобто в перший день тижня, Пасху євреї не святкують, так як підготовку до Пасхи необхідно було б проводити в суботу, а субота за Мойсеєвим законом — священний день, і тому працювати в цей день забороняється. Однак 19-го березня також не могло бути Пасхи, так як за правилом Пасху євреї не святкували раніше весняного рівнодення, яке припадає 20-21 березня. Таким чином робимо висновок, що Пасха 29 р. н.е. могла відбутися лише 21 березня в понеділок, тобто якраз на весняне рівнодення в ніч з 20 на 21 березня.
         Тоді як смерть Ісуса припадає на Пасху 30 року в ніч з 7 на 8 квітня.        Тобто ми спостерігаємо такий самий проміжок часу, який відбувся між Пасхами 321, 322, 323 років. Адже в 321 році Пасха відбулася в ніч з 29 на 30 березня, а в 322 р. в ніч з 19 на 20 березня, і нарешті в 323 р. в ніч з 6 на 7 квітня. Тобто проміжок часу між Пасхами повторилася, що відповідає попереднім розрахункам.
         Нами раніше було підраховано, що кожного наступного року місячні фази зміщуються на 365,2422: 29,53059 = 112,3626 – 12 = 0,3626 місяця, тобто 0,3626 х 29,53 = 10,875 діб. А відповідно, і Пасха буде зміщатися назад, тобто на початок року на 10…11 днів. Проте, коли Пасха дійде до початкової своєї межі, вона наступного року зміститься відповідно на 29,53 – 10,875 = 18,66 діб, тобто переміститься вперед на 18…19 днів, що й відбулося 28, 29, 30 року н.е. та 321, 322, 323 року н.е. отже розрахунки відповідають дійсності.

         Тепер перейдемо до розгляду тексту Євангелія від Івана, коли Ісус прийшов до Єрусалима на свято Пасхи й очистив Храм від продавців та міняйл.

         Очищення храму.
          Івана « 2.13-17»
         13 А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. 14 І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. 15 І, зробивши бича з мотузків Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи. 16 І сказав продавцям голубів: "Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового! 17 Тоді учні Його згадали, що написано: "Ревність до дому Твого з’їдає Мене !”

         Як уже було доведено, у першій частині книги ця подія відбулася тільки один раз на першу Пасху. Цю саму подію описують Синоптичні Євангелія, але зараховують її до останньої Пасхи служіння Ісуса. Неодноразово зазначено, ніхто з авторів Синоптичних Євангелій не був свідком тих подій, крім Марка, який спостерігав за арештом Ісуса, будучи юнаком <<Мр.14.51-52>>. Тобто Маркові було відомо лише про останню Пасху під час якої Ісуса арештували, тому всі події, що стосувалися відвідин Ісусом Єрусалима, Марко відніс на останню Пасху, а Лука та автор Єв. від Матвія повторили цю помилку. Саме тому Євангеліст Іван день за днем так детально змальовує події на передодні першої Пасхи, відразу після водного хрещення Спасителя, тим самим автор наполягає на тому, що очищення Храму сталося на початку служіння Ісуса. Опираючись на свідчення головного свідка Апостола Івана ставимо цю подію на належне місце, тобто на першу Пасху 29 року н.е., коли Ісус тільки розпочав своє служіння. Те саме стосується подій пов’язаних з темою очищення Храму.

         Марко «11.15-18»
         Очищення Храму
15 І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і попереверта́в столи грошомі́нам та осло́ни — продавцям голубів.
16 І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
17 І Він їх навчав і казав їм: „Хіба не написано: „Дім Мій — бу́де домом молитви в наро́дів усіх“, ви ж із нього зробили „печеру розбійників!“
18 І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, — увесь бо наро́д дивувався науці Його.

         Матвій «21.12-13»
         Очищення Храму
         12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони – продавцям голубів. 13 І сказав їм: “Написано: “Дім Мій – буде домом молитви, а ви робите з нього “печеру розбійників».

Лука «19.45-48»
Очищення Храму
     45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців, 46 до них кажучи: "Написано: "Дім Мій – дім молитви2, а ви з нього зробили «печеру розбійників». 47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити, 48 але не знаходили, щоб вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

         З Мойсеєвого п’ятикнижжя ми дізнаємося, що перед Пасхою 10-го авіва відбувався вибір однолітнього ягняти, самця без вад <<2М.12.3-6>>. А 14-го авіва на смерканні ягня заколювали, тобто фактично Пасха відбувалася на початку 15 авіва (або Нісана), оскільки євреї розпочинали добу з вечора. Таким чином, розрахована нами Пасха 29 р. має відповідні дати: 14 авіва (Нісана) за місячним календарем припадає на 20 березня сучасного сонячного календаря, тобто неділю; а відповідно 15 авіва (Нісана) припадає на понеділок 21 березня. Тоді вибір однолітнього ягняти відбудеться 16 березня у вівторок.
         Із наведених вище текстів синоптичних Євангелій помічаємо, що в Храмі відбувалася торгівля голубами. Але з попередньо наведеного тексту Євангелія від Івана ми помічаємо, що автор доповнює своїх попередників і вказує, що йшла торгівля також і вівцями, і навіть волами.
      Підтвердження тому, що на Пасху в жертву приносили не лише ягнят, знаходимо в книзі “Повторення закону”, де читаємо: <<”Додержуй місяця авіва, і справиш Пасху для Господа, Бога свого, бо в місяці авів вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі. І заколи Пасху для Господа, Бога свого, з худоби дрібної та з худоби великої в місці, яке вибере Господь, щоб там перебувало Ім’я Його. Не будеш їсти при тому квашеного, сім день будеш їсти при тому опрісноки, хліб бідування, — бо в поспіху вийшов ти з єгипетського краю, — щоб усі дні життя свого пам’ятати день свого виходу з єгипетського краю>> <<5М.16.1-3>>.
         Тобто, якщо в першу Пасху заколювали однолітнє ягня, самця без вад, то пізніше на Пасху почали заколювати худобу, як дрібну, так і велику. Але постанова була незмінною, тварина повинна бути без вад. Тому в день вибору тварин, тобто за чотири дні до Пасхи 10 авіва працювала комісія, яка створювалася за розпорядженням сінедріону. Комісія створювалася, ніби з метою, щоб не допустити до жертвоприношення тварин з вадами, або хворих, або покалічених. Але часто ця комісія навмисно вибраковувала тварин з метою отримання хабара. Тому люди, які приходили на Пасху з віддалених місць Юдеї, а в більшості — це Галілеяни, після вибраковки були вимушені купляти тварин у торговців або міняти їх у міняйл з доплатою. Адже в далекій дорозі тварини втрачали свій вигляд, а деколи отримували поранення. Тобто в Храмі стояли не ті міняли, що міняють гроші, а ті що міняли тварин з гарантією, що комісія цю тварину прийме, адже комісія клеймила тварин, але така тварина була значно дорожча, і людям доводилося переплачувати. Більше того, міняйли давши хабара знайомому члену комісії, отримували клеймо на тій тварині, яка була вибракувана раніше та обміняна. Тому люди часто обурювалися, коли бачили, що їхня вибракувана тварина через деякий час після обміну з доплатою стояла на продажу з клеймом комісії. Вони скаржилися на таке беззаконня старшим, але правляча верхівка на чолі з первосвящеником тільки поширювала торгівлю в Храмі, тому що мали з цього великі прибутки.
         Після очищення Храму, дії Ісуса викликали підтримку народу й відповідно запитання книжників та старших до Нього: “Хто тобі дав цю владу?” <<Мар.11.27-33>>.
         Ісус ставить їх на належне місце, та заручається підтримкою народу.

        Марко «11.27-33»
         Якою владою чинить Ісус
27 І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього, 28 і сказали Йому :”Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив? 29 А Ісус відказав їм: ”Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою все чиню. 30 Іванове хрещення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!” 31 Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: «Із неба», відкаже: “Чого ж ви йому не повірили?” 32 А як скажемо: «Від людей», — то боялися народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк. 33 І сказали Ісусові у відповідь: “Не знаємо…” А Ісус їм відказує: “То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню”.

       Матвій « 21.23-27»
         Якою владою чинить Ісус
         23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: “Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?” 24 Ісус же промовив у відповідь їм: «Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню. 25 Іванове хрещення звідки було: із неба чи від людей?” Вони ж міркували собі й говорили: “Коли скажемо: «Із неба», відкаже Він нам: «Чого ж ви йому не повірили?” 26 А як скажемо: «Від людей», — боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка». 27 І сказали Ісусові в відповідь: «Ми не знаємо». Відказав їм Він: “То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню».

        Лука «20.1-8»
         Якою владою чинить Ісус

     20 І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими, 2 та й до Нього промовили, кажучи: ”Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?” 3 І промовив до них Він у відповідь: “Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені: 4 Іванове хрещення з неба було, чи від людей?” 5 Вони ж міркували собі й говорили: “Коли скажемо: «З неба», відкаже: “Чого ж ви йому не повірили?” 6 А як скажемо: «Від людей», то всі люди камінням поб’ють нас, бо були переконані, що Іван – то пророк». 7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки… 8 А Ісус відказав їм: «То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню».

         Але на цьому все не скінчилося, юдеї почали вимагати знамено від Ісуса.
Ів. «2.18-25»
         18 І обізвалися юдеї й сказали Йому: “Яке нам знамено покажеш, що Ти можеш робити таке?” 19 Ісус відповів і промовив до них: “Зруйнуйте цей храм, — і за три дні я поставлю його!” 20 Відказали ж юдеї: “Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?” 21 А Він говорив про храм тіла Свого. 22 Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус. 23 А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Ймення, побачивши чуда Його, що чинив. 24 Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх, 25 і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, — бо знав Сам, що в людині було.

         Забігаючи наперед, слід зазначити, що саме ці слова: “Зруйнуйте цей храм, — і за три дні я поставлю його!” — будуть згадані під час винесення судового вироку, але далі стає зрозумілим, що Ісус говорив про храм свого тіла після розп’яття. Потім Ісус почав виявляти перед народом їхні злочини, навівши в приклад притчу про злочинних винарів.


      Марка «12.1-12»
Притча про злочинних винарів

І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградинка в тихвинарі́в.
3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.
4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.
5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.
6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“
7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“
8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.
9 Отож, що́ пан виноградинка зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградинка іншим.
10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!
11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.
12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

      Матвія «21.33-46»
Притча про злочинних винарів
33 Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
34 Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.
35 Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.
36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.
37 Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.
38 Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“
39 І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
40 Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“
41 Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.
42 Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“
43 Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.
44 І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.
45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.
46 І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

       Луки «20.9-19»
Притча про злочинних винарів
9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили… Що́ ж зробить їм пан виноградника?
16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цьогоне станеться!“
17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

         У цій притчі розкривається уся трагічна доля пророків, яких убивали євреї, так вони учинять і з Ісусом та Його послідовниками. Як уже зазначалося попередньо, фарисеї на чолі з первосвящениками перетворили культ поклоніння Богові на прибуткове ремесло, ошукуючи свій народ та нехтуючи Богом, знали що чинять протизаконно, а тому усіх, хто викривав їхні злочини, переслідували та вбивали. Однак їхні учинки обернуться проти них, і Господь їх розпорошить по всій землі. Господнє Ім’я у спадок дістанеться справжнім Богомольцям. Тому Матвій далі за текстом наводить ще одну притчу яка стосується майбутніх подій.

         Притча про гостей весільних.
         Матвій «21.33-46».
22.1 А Ісус, відповідаючи знову почав говорити їм притчами, кажучи:2 “Царство Небесне подібне одному цареві що весілля справляв був для сина свого. 3 І послав він своїх рабів покликати тих. хто на весілля запрошений, — та ті не хотіли прийти. 4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: "Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, - і все готове. Ідіть на весілля!” Та вони злегковажили та порозходились, — той на поле своє, той на свій торг. 6 А останні, похапали рабів його, знущалися тай повбивали їх,. 7 І розгнівався цар, і послав своє військо, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. 8 Тоді каже рабам своїм: “Весілля готове, але недостойні були ті покликані. 9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весілля». 10 І прийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімната гостями переповнилась. 11 “Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежі весільну не вбраного, 12 та й каже йому: “Як ти, друже, ввійшов сюди, не маючи одежі весільної?” Той же мовчав. 13 Тоді цар сказав своїм слугам: «Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, — буде плач там та скрегіт зубів»… 14 Бо багато покликаних, - та вибраних мало».

         У цій притчі Ісус відкриває не лише ті події, які відбудуться відразу після Його хресної смерті, коли юдеї переслідуватимуть Церкву Христову, а й події далеких майбутніх часів, безпосередньо перед Його другим пришестям, та події, що відбудуться після тисячолітнього царства Христа, коли диявол буде випущений на короткий час із темниці «Об.20.7-10».
         З цього часу сінедріон за Ісусом встановив стеження, але Він і не збирається тікати, а зупиняється на ніч з учнями в одному з будинків Єрусалима. Євангеліст Іван у свою чергу доповнює, що вночі до Ісуса прийшов Никодим, який можливо був таємним учнем Ісуса, тому що боявся сінедріону, але хотів зрозуміти думки та дії Ісуса <<Ів.3.1-21>>.

         Розмова Ісуса з Никодимом
          Івана « 3.1-21»
         3 Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім’я, начальник юдейський. 2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: “Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, — бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде». 3 Ісус відповів і до нього сказав: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». 4 Никодим Йому каже: “Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своєї матері знову й родитись?” 5 Ісус відповів: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. 6 Що вродилося з тіла – є тіло, що ж уродилося з Духа – є Дух. 7 Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитися згори. 8 Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений». 9 Відповів Никодим і до Нього сказав: “Як це статися може?” 10 Ісус відповів і до нього сказав: “Ти – учитель ізраїльський, — то чи ж цього не знаєш? 11 Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте. 12 Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне? 13 І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, — Людський Син, що на небі. 14 І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, 15 щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. 16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. 17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. 18 Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто є не вірує, — той уже засуджений, що не повірив в Ім’я Однородженого Сина Божого. 19 Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, — лихі бо були їхні вчинки! 20 Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не згадано вчинків його. 21 А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони.

              Сам Никодим був фарисеєм, які називали себе "Хабурах", тобто братерство. Чисельність цього братства не перевищувала 6000 чоловік. Юдеї вступали до цього братерства за баженням, при умові обіцянки в присутності трьох свідків, що будуть все життя виконувати найменші вимоги Закона. Це означало виконувати не лише Мойсеєвий Закон, а й усе те, що було додано до нього книжниками. Він був також одним із числа сімдесяти постійних членів верховного духовенства юдеїв, так званого – Сінедріону, судового органу, який керував виключно релігійними питаннями, що пов’язані з Законом. Очевидно, побоюючись юдеїв, та не бажаючи втратити свою посаду, оскільки Ісуса не було визнано месією, Никодим приходить до Ісуса вночі, щоб таємно дізнатися про Його вчення. З цієї нічної бесіди, автор четвертого Євангелія повідав лише центральну суть розмови, і саме тому ця розповідь більш схожа на гімн, який розкриває головну мету приходу Сина Людського на землю. Ми лише можемо виділити зі сказаного Ісусом наступне:
         По-перше, як зазначалося, прихід Спасителя направлений в першу чергу на зміну Духовного стану людини «3:12».
         По-друге, той факт, що Ісус відійде на небо й повернеться знову, свідчить про Його справжнє небесне походження «3:13».
         По-третє, мідний змій у пустині, якого підніс Мойсей «4М.21.8-9», є прообразом жертовної смерті Ісуса на хресті, щоб спасти людство та дати життя вічне всім, хто вірує в Ім’я Його «3:14-18».
         По-четверте, засудження тих, хто не прийме Сина Людського, оскільки вони гинуть і не бажають змінювати свої лихі вчинки на правдиві стосунки між людьми та Богом «3:19-21».

         На перший погляд, на початку розповіді, здається, ніби Ісус приділяє велике значення ритуалу водохрещення, який пройшов Сам, і що практикують усі Християнські церкви, але далі, як бачимо, акцент зрушується до більш глибинних основ духовного відродження людини, що породило у Никодима масу запитань. Ці запитання і в наш час, незважаючи на всю свою простоту, залишаються недостатньо висвітленні. Чому потрібні були такі безпрецедентні кроки, стосовно заступної хресної смерті Спасителя? Який такий закон покладено в основі розвитку розумних живих істот? Яким чином пов’язані Дух-Душа-Тіло? Чи може душа довгий час існувати без тіла? Чи існує вічне життя? Та багато інших важливих для людини питань. Адже Никодим, не був звичайним неосвіченим пастушком, це муж обізнаний не лише в Божім законі, і обряд тевіли, тобто водохрещення, який започаткував Хреститель, не міг бути для нього новиною. Отож до цієї теми ми повернемося трохи пізніше й спробуємо більш детально, опираючись на тексти Старого та Нового Заповіту бодай хоч трохи наблизитися до істини.
         А поки Ісус пояснює, що людям, щоб увійти в Царство Боже, необхідно змінити свій внутрішній духовний стан, що можливо лише через віру в Його Ім’я, під дією Святого Духа. А щоб краще зрозуміти слова Христа, можна провести аналогію між подихом Духу – та вітром. Ми не можемо взяти вітер у руки або побачити очами, також не знаємо, як він з’являється, і де закінчується. Проте, не зважаючи на це, ми можемо відчувати свіжий Його подих. Щось подібне відбувається з людиною в її душі під час спілкування з Богом в Дусі. Саме це й намагався пояснити Ісус Никодиму.
         У свою чергу необхідно зазначити, що змій в пустині, який символізує смерть, є прообраз Його хресної смерті, яка надасть можливості діяти Духу Святому в людських серцях, оскільки гріх віруючих людей буде покрито, і відповідно буде усунена перешкода для Його повної дії.
Повертаючись до порушених нами питань, необхідно спочатку зазначити, що прообраз змія на біблійній мові символізує смерть. І так як від Адама з Євою через спокусу увійшов гріх, а з ним і смерть «1М. 3.4», то через жертву Спасителя гріх та смерть залишать людину, за умови, якщо людина ввірує та буде до смерті триматися науки Ісуса Христа «Рим.5.12; 5.18; 6.3-4». Тобто мідний змій, якого підняв у пустині Мойсей, це був лише прообраз майбутнього: « І сказав Господь до Мойсея: “Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться,- кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити. ” І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то дивився на мідного змія — і жив!» «4М.21.8-9».
         Таким чином поранені гріхом люди, будуть зцілюватися, дивлячись на жертву Христа.
         Не розуміючи суті та прообразу майбутніх подій, пізніше ізраїльтяни зробили ідола з мідного змія, назвали його Нехуштан і кадили йому, аж доки, 700 років потому, Єзекія не знищив його «2Цар. 18.4».
         Для глибшого розуміння піднятих питань, слід також нагадати слова Бога, після потопу в першій книзі Біблії «Буття», які адресовані усім нащадкам Ноя, тобто сучасному людству: «Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч – не припиняться!» «1М.20.22».
         Тепер погляньмо на кінцеві події, початок суду Божого в останній книзі Біблії «Об’явлення», що адресовані сучасному людству в кінці післяпотопної Ери, які засвідчив апостол Іван: « І я глянув, — і ото біля хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина. Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп.… І той хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, — і земля була вижата» «Об.14.14-16».
                   Необхідно також нагадати слова Христа, під час вияснення притчі апостолам, про жнива та події, які стануться в кінці післяпотопної Ери: «А Він відповів і промовив до них: "Хто добре насіння посіяв був — це Син Людський, а поле – це світ, добре ж насіння – це сини Царства, а кукіль – сини лукавого; а ворог, що всіяв його – це диявол, жнива – кінець віку, а женці – Анголи. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.» «Мт.13.37-39».
         Таким чином у Бога є певна мета та механізм її досягнення…
         Спробуймо розширити розуміння цієї мети та механізму її досягнення:

У посланні до Филип’ян апостол Павло пише: « Бо для мене життя – то Христос, а смерть то – надбання. А коли життя в тілі – для мене плід діла, то не знаю, що вибрати» «Фил.1.21-22». Тобто не звичайна смерть, а лише смерть в Христі, здатна відчинити двері Царства Божого.

І далі в послані до Римлян апостол Павло пояснює: «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас. Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зітхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зітхаємо очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла» «Рим.8.18-23». Тобто необхідно мати зачаток Духа викупителя — Духа Христового, що й намагався Ісус пояснити Никодиму.

У свою чергу, апостол Петро, у своїм першім соборнім посланні додає: « І знайте, що нетлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, що призначений був іще перед закладинами світу, але був з’явлений вам за останнього часу» «1Петр.1.18-20». Тобто цей механізм викупу був закладений Богом з самого початку створення світу, а батьки лише передають дітям тілесну оболонку.

Необхідно також додати засторогу апостола Івана: «Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з’явилося в світ. Духа Божого цим пізнайте: кожен дух, який визнає що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога. А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога, але він антихристів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі» «1Ів.4.1-3».

           Тобто ці слова насторожують нас стосовно мусульман, оскільки ця релігія не визнає Ісуса як Месію, Христа – Спасителя, а лише як чергового пророка, що небезпечно для майбутнього життя. Ні Мухамед, ні його послідовники, ні будь-які інші релігії нездатні викупити людину.
         Підсумовуючи все сказане, можна додати: «Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день у день відновлюється внутрішній… Бо видиме – дочасне, невидиме ж – вічне.» «2 Кор.4.16-18».
         Але як бути тим, хто помер до появи Спасителя в тілі, також незрозуміло, як у випадку з ненародженими і так далі. Адже вони не могли прийняти Духа Христова та не хрестились у воді, оскільки Христос ще не був прославлений «Ів.7.39;20.22-23». Також незрозуміло, як від великого горя, яке станеться у кінці часів, спасуться ті, хто прийняв Христа кілька століть тому «Об.7.9-17», адже попечатаних з племен Ізраїлевих, що заплатили власним життям та не занапастили себе з жінками, їх лише 144 тисячі. «Об.6.9-11;7.4-8;14.1-5» — це первістки – жнива первоплоду.
         Адже Іван свідчить: «Потому я глянув, — і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття… Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця.» « Об. 7.9...13» — жнива в кінці післяпотопної Ери.
         Нам відомо, що Бог прагне, щоб кожна людина спаслася, тому чи не надасть Він людині ще одного шансу, щоб засвідчити свою відданість Христові? Підтвердження знаходимо в кінці книги «Йова», коли Господь звертається до Йова з запитаннями під кінець його випробовування: «Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні? Розповіж, якщо знаєш це все! “ Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява – де її місце, щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому? Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!» «Йов.38.16-21»

то коли народився Йов, та скільки йому літ, хто знає?

Цікавий той факт, що після випробовування Йова, Господь подвоїв його майно, але кількість дітей залишилася незміною «Йов.1.1-3;1.19;42.12-13», «бо Він є Бог не мертвих а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже» «Мр.12.27». І до змія сказав Господь Бог: «… На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свого життя.» «1М.3.14».

         На ранок Ісус іде зі своїми учнями до скарбниці й показує їм одну вдову, яка відносно своїх доходів поклала більше інших.

         Марк «12.41-44» Вдовина лепта
         41. І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. 42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. 43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: “Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. 44 Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь»…

         Лука «21.1-4»     Вдовина лепта
         21 І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці. 2 Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула. 3 І сказав Він: "Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! 4 Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала"...

         Пізніше до Ісуса підходять фарисеї, підбурені старшими, щоб зловити Його на слові. Народ того часу був вимушений терпіти багато податків. Крім десятини, яку ввів Мойсей на утримання священиків, народ був вимушений платити податки також і римським чиновникам на утримання Римської імперії й Ірода. А оскільки Юдеї вважали себе народом, який належить Богові, хоча постійно бунтували проти Нього й не виконували Його постанов, уважали, що вони повинні платити податки лише Богові. Тому, обдумавши за ніч, як позбутися Його впливу на народ, старші вирішили: або Ісус прийме сторону народу, тоді його можна звинуватити перед римською владою, яка з ним розправиться, або Ісус прийме сторону Риму, тоді народ відійде від нього.

         Марко «12.13-17»
         Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже
         13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його. 14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: “Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?” 15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: “Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити». 16 І принесли вони. А Він каже до них: “Чий це образ і напис?” Ті ж Йому відказали: «Кесарів». 17 Ісус тоді каже у відповідь їм: “Віддайте кесареве – кесареві, а Богові – Боже!” І дивувались з Нього вони…

         Матвій «22.15-22»
         Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже
         15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. 16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: “Учителю, знаємо ми що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. 17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?” 18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: “Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? 19 Покажіть Мені гріш податковий». І принесли динарія Йому. 20 А Він каже до них: “Чий це образ і напис?” 21 Ті відказують: «Кесарів». Тоді каже Він їм: “Тож віддайте кесареве – кесареві, а Богові – Боже». 22 А почувши таке, вони дивувалися. І, лишивши Його, відійшли.

         Лука «20.20-26»
         Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже
         20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити Його на слові, і Його видати урядові й владі намісника. 21 І вони запитали Його та сказали: “Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво. 22 Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?” 23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: “Чого ви Мене випробовуєте? 24 Покажіть динарія Мені. Чий образ і напис він має?” Вони відказали: «Кесарів». 25 А Він їм відказав: “Тож віддайте кесареві – кесареве, а Богові – Боже!” 26 І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.


         Ісус на цьому не зупинився, Він почав викривати їхнє лицемірство, засоромивши старших перед народом, виявивши хто такі книжники та фарисеї насправді.

         Марко «12.38-40»
         Хто такі книжники й фарисеї
         І багато людей залюбки Його слухали. 38 Він же казав у науці Своїй: “Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках, 39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях, 40 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, — вони тяжче осудження приймуть!”

Матвій «23.1-7»
Хто такі книжники й фарисеї
   23 розділ. 1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх, 2 і сказав: “На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. 3 Тож усе, що вони скажуть вам, — робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони – та не роблять того! 4 Вони ж в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хочуть їх порушити… 5 Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. 6 І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, 7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!

         Лука «20.45-47»
         Хто такі книжники й фарисеї
         45 І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх: 46 “Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах, 47 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, — вони тяжче осудження приймуть!”

         З наведених уривків видно, що Лука майже копіює текст Марка, а Матвій наводить слова Ісуса в більш розширеному варіанті. Він радить виконувати Божий закон на противагу безглуздим ритуалам, які з’явилися пізніше.

         Матвій «23.8-12»
         Хто підноситься буде впокорений
         8 А ви вчителями не звіться – бо один вам Учитель, а ви всі брати. 9 І не називайте нікого отцем на землі, — бо один вам Отець, що на небі. 10 І Не звіться наставники, — бо один вам Наставник,- Христос. 11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде! 12 Хто бо підноситься – буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.

         Ісус радить Своїм послідовникам не панувати над своїм народом, а служити йому вірою та правдою. Адже фарисеї та книжники нав’язали народові пута норм і правил, якими лише спотворили Закон Божий. Щоб зрозуміти глибину Господнього гніву, достатньо навести кілька прикладів з тих доповнень, котрі з'явилися з часом та ввійшли в кілька томів під назвою – Мішна. Книжники вирішили зробити Мойсеєвій закон досконалим, на їх думку, для всіх можливих випадків. З цією метою й були введені письмові допоміжні правила, регулюючі усякий життєвий випадок. Уявіть собі хоча б один день прожитий за наперед розробленим сценарієм: у якому від вас вимагають, що слід одягти, як одягти, що їсти, як їсти, куди слід ходити, та на яку відстань. Наприклад Біблія забороняла працювати суботнього дня, тобто кожного сьомого дня, з метою спочинку, як для рабів так і для худоби, а також надати час на осмислення життя, та мети перебування кожної особистості на землі. Проте книжники звели суть суботнього дня нанівець, перетворивши його на певні ритуали, правила та постанови. Вони лукаво вигадувати, що взагалі слід вважати роботою і т. п. З таких безглуздих причин, з часом, і з’явився на світ конфіденційний для кожного життєвого випадку закон – Мішна.
         Наприклад, розділ який стосується суботнього дня, містить 24 розділи. З часом з’явився і так званий Талмуд, з поясненнями та коментаріями до Мішни. Цікаво зазначити, що в єрусалимському Талмуді розділ про суботу займає 64 колонки, а в вавилонському аж 156 сторінок великого формату. Усе виглядає приблизно так: Зав’язати вузол суботнього дня вважалося роботою, але тепер належало визначити, що таке вузол. Вузол, який можна було зав’язати та розв’язати однією рукою, не було порушенням Закону. Також розрізняли вузли погоничів верблюдів та морський вузол. Жінкам дозволялося зав’язати вузол на своїй сорочці або сукні, стрічку на шляпці та поясі, шнурки черевиків або сандалів і т.п. Дотримання подібних правил, було ділом честі, і навіть життям та смерті для книжників та фарисеїв. І в подібних діях вони вбачали суть служіння Богові. Тепер зрозуміло, які пута наклали книжники та фарисеї на свій народ, та чому Ісус так гнівався на них.

         Матвій «23.13-22»
          Горе лицемірам
         13 "Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, не пускаєте! 14 " Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і на показ молитесь довго, — через це осуд тяжкий ви приймете! 15 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те станеться, то робите його сином геєни, вдвоє гіршим від вас!
         Фарисейська клятва
         16" Горе ж вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий". 17 Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото? 18 І: Коли хто поклянеться жертовником, — то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий ". 19 Нерозумні й сліпі, — що бо більше: чи жертва, чи той жертовник, що освячує жертву? 20 Отож, хто клянеться жертовником – клянеться ним та всім, що на ньому. 21 І хто храмом клянеться – клянеться ним та Тим, хто живе в нім. 22 І хто небом клянеться, — клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.

         Матвій «23.29-36»
         Кара синам убійників пророків
         29 "Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам’ятники, 30 та говорите: «якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків». 31 Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків. 32 Доповніть і ви міру провини ваших батьків! 33 О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до гієни? 34 І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста, 36 Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крові Авеля праведного до крові Захарія, Варахіїнового сина, що ви замордували його між храмом і жертівником! 36 Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!

         У цих словах Ісус наперед показує фарисеям, що вони учинять так і з Ним, і з Його послідовниками в майбутньому, тим самим, стануть подібними тим, кого самі засуджували. Але покарання за пролиту кров прийде неминуче. У свою чергу Лука доповнює Матвія, тим, що подібне стосується і так званих законників. Головна мета існування яких, виконання та дотримання усіляких законів, у тому числі й фарисейських.

         Лука «11.45-54»
         Горе й законникам неправдивим
45 Озвався ж один із законників, і каже Йому: "Учителю, кажучи це, ти і нас ображаєш!" 46 А Він відказав: Горе й вам, законники, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів! 47 Горе вам, бо надгробники пророкам ви ставите, — ваші ж батьки були їх повбивали… 48 Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробники будуєте! 49 Через те й мудрість Божа сказала: "Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть, 50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу, 51 від крові Авеля аж до крові Захарія, що загинув між жертовником і Храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді! 52 Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!" 53 А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей. 54 А вони чатували на Нього ( щоб оскаржити Його).

         Після цього надійшла Пасха, фарисеї та книжники на деякий час припинили свої випробовування й чекали лише слушного часу, щоб звинуватити Ісуса в порушенні встановлених ними традицій.
                               Примітки
1. Біблія на українській мові — 1991 р. видавництво UnitedBibleSocieties1991-100M-VO50 UkraineBible.
2. И.А.Климашин “Календарь и хронология” Приложение ІІ (ст.438-440.Изд. Наука – М 1990.
3. Библия в иллюстрациях Юлиуса Шнорр фон Карольсфельда изд. «Свет на востоке»-1991г.
25.08.02рКор. 03.04.2008 р.        правка 4.12.08р.
Тел. автора:
0975069313, 0661715030.
СЛУЖІННЯ ІСУСА В ЄРУСАЛИМІ   НА   ПАСХУ
         ( 12-21 Авіва «Нісана»; 19-27 березня 29 року н.е.)

         Як було зазначено в попередній частині книги “Історія розвитку Єврейського календаря”, відповідно до Закону, який залишив Господь через Мойсея, євреям необхідно було збиратися в Єрусалимі тричі на рік, на три основних свята:   1) Пасха (або Опрісноки); 2) Свято жнив первоплоду (або свято Тижнів, яке пізніше в Новому заповіті отримало назву П’ятидесятниця); 3) Свято збору плодів ( пізніше отримало назву Кучок або Кущів) <<2М.23.14-17>>. Причому ввесь чоловічий рід без виключення повинен був з’являтися на ці три основних свята в Єрусалим.
         Пасху необхідно було відзначати в перший весняний місяць <<авів>> — місяць колосків <<2М.13.4>><<5М.16.1>>, який пізніше після вавилонського полону отримав назву <<Нісан>>. Нісан був першим місяцем, із нього розпочинався рік аж до кінця ІІІ століття до. н. е. Потім початок року було перенесено на сьомий осінній місяць <<Тішрі>>, який до вавилонського полону мав назву <<Афанім>> — місяць бурних вітрів <<1(3)Цар.8.2>>. Було це пов`язанно з тим, що 1 Тішрі, тобто початок сьомого місяця, відзначали сурмами <<3М.23.24>>. У ювілейний, тобто кожний 50-й рік, сурми звучали по-особливому, тому для відліку ювілейних років новий рік було перенесено на 1 Тішрі. Хоча в Біблії ми читаємо, що Господь через Мойсея наказав євреям, щоб початком року був перший весняний місяць, у якому вони вийшли з єгипетського полону. <<2М.12.1-2>>
         Слово Пасха також пов’язане з виходом євреїв із єгипетського полону. Коли навіть після дев’яти покарань Єгипет не стримував свого слова й не відпускав Ізраїль служити Богові, Господь удався до останньої десятої кари над Єгиптом <<2М.12.1-51>>. У цей весняний місяць авів євреям було наказано через Мойсея та Аарона, щоб кожна сім`я в десятий день цього місяця взяла собі однолітнє ягня, самця без вад, і в чотирнадцятий день на смерканні необхідно було заколоти його. Кров’ю ягняти необхідно було покропити на одвірки дверей домів, у яких їли те ягня. І була та кров знаком на тих домах, і обминав Господь ті дома коли виконував десяту кару над Єгиптом. Потім пасхальне ягня необхідно було цілим засмажити на вогні з його головою, гомілками та нутром. Їсти ягня необхідно було з підперезаними стегнами та взуттям на ногах і з палицею у руках поспіхом. І якщо залишалося щось після ягняти, його необхідно було спалити в полум’ї до ранку.
         На згадку про цей день уся єврейська родина повинна була відзначати це свято один раз на рік на смерканні протягом усього подальшого існування. Сама назва свята “Пасха” пішла від гебрейського “Pesach” тобто перескочення, бо Ангел Господній перескакував, обминав той дім, де двері були помазані кров’ю. Після проведення Пасхи вранці відзначали свято <<Опрісноків>>. Протягом 7-ми днів необхідно було їсти опрісноки — <<massot>> — маца, тобто неквашене, печений хліб без застосування дріжджів. Першого та сьомого дня опрісноків проводили священні збори.
         За давнім звичаєм євреї відзначали Пасху після весняного рівнодення або в день самого весняного рівнодення на повний місяць. З цього можна припустити, що євреї покинули Єгипет на весняне рівнодення.
         Як уже було зазначено, в одному сонячному році вкладається 12,368 місячних цикли. Тобто 12 повних місяця і 0,368 х 29,53 = 10,87 дня. Таким чином кожного наступного року місячні цикли зрушуються приблизно на 10-11 днів відносно весняного рівнодення, яке припадає на 20-21 березня без змін. Усе це ускладнювало проводити точні розрахунки, коли саме проводити Пасху. Але враховували, що Пасху необхідно відзначати на 14-й день увечері після появи на небі першого весняного молодого місяця, тобто в ніч, коли місяць був повним. Адже фази місяця мають стабільну послідовність. Так, з’явившись на небі спочатку у вигляді вузького серпа, Місяць називається <<Молодим Місяцем>>, приблизно через 7 діб уже буде видно форму півкулі, а ще через 7,8 діб Місяць займе положення протилежно за землею й буде повністю освіченим щодо землі, тоді його називають <<Повним Місяцем>>. У цей час Місяць сходить при заході Сонця, і його видно всю ніч, тоді й необхідно було святкувати Пасху. Через наступні 7 діб Місяць знову буде мати форму півкулі та зійде після половини ночі. А приблизно ще через 7 діб на небі з’явиться знову <<Молодий Місяць>>. Точний астрономічний проміжок часу, коли фази Місяця знову повторяться, становить 29,53 доби. Як бачимо це число не є цілим і не вкладається в тропічний рік, який становить 365,242 доби. Таким чином отримаємо залишок   365,2422: 29,53059 = 12,36826 – 12 = 0,36826 Місяця. Тобто кожного наступного року місячні фази зсуваються на 0,36826 х 29, 53059 = 10,875 діб, а 29,53 – 10,875 = 18,66 діб. Це значить, що Пасха може переміщуватися назад на 10-11 днів, а також вперед відповідно на 18-19 днів. Для усунення цього залишку використовують різні річні цикли 3, 8, 16, 19. Найбільш точним виявився 19-ти літній цикл, яким користуються і в наш час для вирахування дати Пасхи.
         Припустимо, що євреї покинули Єгипет на весняне рівнодення, яке припадає на 20-21 березня. В усякому випадку існує давнє правило не святкувати Пасху раніше весняного рівнодення. Та додавши фази Місяця, які повторюються приблизно через 29,5 днів, можна встановити межі, коли євреї могли проводити Пасху без розрахунків, спостерігаючи лише за весняними фазами місяця. В усякому випадку той сучасний календар, яким користуються євреї, виник приблизно аж в 500 р. н.е., не раніше. Тому євреї в ті часи могли робити вставку 13-го місяця лише спостерігаючи за станом хлібів. Адже, як відомо, на Пасху біля Єрихона починав стигнути ячмінь. Таким чином 20 березня + 29,5 днів становитиме 18,5 квітня. Тобто святкування Пасхи відповідно до Мойсеєвого п”ятикнижжя, коли <<Повний Місяць>> відповідав <<14 Авіву (Нісану)>> за місячним календарем буде мати межі <<з 20 березня по 19 квітня>> включно за сонячним календарем. А початок Місяця <<1 Авіва>> відповідно здвигався на 14 днів уперед і відповідно мав межі <<Молодого Місяця>> щодо сонячного календаря <<з 6.03 по 5.04>>. Ураховуючи незмінність руху небесних світил, були розроблені календарі для знаходження фаз Місяця.
         Так, свого часу Ю. А. Завенягін розробив таблицю для знаходження дати <<Повного Місяця>> або <<Молодого Місяця>> з точністю до ½ доби для будь-якої календарної дати від 4000 р. до н.е. до 7000 р. н.е. Відлік діб проводиться, починаючи з півночі за Грінвічом.

Для знаходження дати середнього <<Повного Місяця>>або <<Нового Місяця>>необхідно додати числа поправок, які стосуються тисячоліть, століть, десятиліть, років, місяців, а також ураховується <<календарна>>поправка.

Січень та Лютий необхідно відносити до місяців попереднього року.

Для дат, які відносяться до періоду після 1582 р., необхідно додати поправку, що ураховує новий стиль. Так, з 5 листопада 1582 р. по 29 лютого 1700 р. вона становить 10 діб, а з 1 березня 1900 р. по 29 лютого 2100 р. – 13 діб.

Якщо доданок всіх поправок перевищує 29,53 доби, то із неї необхідно відняти 29,53; 59,06; 88,59 або 118,12. Остаток покаже дату першого <<Молодого Місяця>>або <<Повного Місяця>>( в тих випадках, коли їх буває два за місяць).

Для дат, які відносяться на період до н.е., при розрахунках необхідно перевести дату історичного відліку в дату астрономічного відліку (наприклад, 45 р. до н.е. відповідає 44 р.)

Календарна поправка для всіх років нової ери дорівнює 0,0; 0,25; 0,50; 0,75 доби і залежить від того, чи буде остаток від ділення числа, відповідного календарного року, на “4” відповідати номеру року між високосними роками. Для років нової ери відповідно наступна черга 0,1,2 або 3. У роках до Нової ери остаток відповідно необхідно брати в черзі 0,3,2 або 1. Тобто третій відповідатиме першому, а перший – третьому.

Наведемо приклад користування таблицею:

Перевіримо таблицю на час проведення розрахунків:

Тобто необхідно знайти дату появи <<Повного Місяця>> в серпні 2002 р. Знаходимо за таблицею поправки:

Перевіримо таблицю на проведення Пасхи в 322 році.

Тепер знайдемо дату <<Повного Місяця>> в березні та квітні 29 р. н.е.

Доданок становить 48,29 Доданок становить 46,82 доби

Віднімаємо від попр. 29,53 Віднімаємо від попр. 29,53 доби

Перевіримо дату Пасхи в рік розп’яття Ісуса за таблицею. Тобто на 30 р. н.е., квітень місяць.

Попередньо перевіримо цю таблицю. Наприклад, на який день тижня припаде 19 серпня 2002 р.

Перевіряємо, який день тижня припаде на 7 квітня 30 р. н.е.

Розрахуємо, який день тижня припаде на 20 березня 29 р. н.е.

У посланні до Филип’ян апостол Павло пише: « Бо для мене життя – то Христос, а смерть то – надбання. А коли життя в тілі – для мене плід діла, то не знаю, що вибрати» «Фил.1.21-22». Тобто не звичайна смерть, а лише смерть в Христі, здатна відчинити двері Царства Божого.

І далі в послані до Римлян апостол Павло пояснює: «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас. Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зітхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зітхаємо очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла» «Рим.8.18-23». Тобто необхідно мати зачаток Духа викупителя — Духа Христового, що й намагався Ісус пояснити Никодиму.

У свою чергу, апостол Петро, у своїм першім соборнім посланні додає: « І знайте, що нетлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, що призначений був іще перед закладинами світу, але був з’явлений вам за останнього часу» «1Петр.1.18-20». Тобто цей механізм викупу був закладений Богом з самого початку створення світу, а батьки лише передають дітям тілесну оболонку.

Необхідно також додати засторогу апостола Івана: «Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з’явилося в світ. Духа Божого цим пізнайте: кожен дух, який визнає що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога. А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога, але він антихристів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі» «1Ів.4.1-3».

то коли народився Йов, та скільки йому літ, хто знає?

Цікавий той факт, що після випробовування Йова, Господь подвоїв його майно, але кількість дітей залишилася незміною «Йов.1.1-3;1.19;42.12-13», «бо Він є Бог не мертвих а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже» «Мр.12.27». І до змія сказав Господь Бог: «… На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свого життя.» «1М.3.14».

Автор: Михаил Кит, опубликовано 04 января 2018

СЛУЖІННЯ ІСУСА В ЄРУСАЛИМІ НА ПАСХУ

Комментарии