АНАЛІЗ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЄВРЕЙСЬКОГО КАЛЕНДАРЯ

   АНАЛІЗ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЄВРЕЙСЬКОГО КАЛЕНДАРЯ.
 
         Календар кожного народу, відображає в першу чергу основні події, пов'язані з порами року, на підставі яких люди вели своє господарство. Ураховуючи ці події, в історії розвитку людства з'являлися свята, які кожний народ святкував згідно своїх традицій. В процесі історичного розвитку з'являлися нові країни, імперії. І часто народи-завойовники приносили свою культуру, свої свята та свої календарі, а інколи запозичували календарі підлеглих народів. Необхідно визнати, що у євреїв особлива історія їхнього розвитку. Вони дуже обмаль часу мали власну країну й дуже часто втрачали свою незалежність, як релігійних обрядів, так і культурних цінностей, але завжди поверталися до своїх традицій після деякого періоду.
         Тому, щоб дослідити історію розвитку їхнього календаря необхідно дослідити календарі народів, з якими вони спілкувалися. Одним із перших народів, який вплинув на розвиток євреїв, як народу – це Єгипет. Ця цивілізація виникла  на берегах Ніла близько 6000 років назад, але справжнє її відкриття сталося після походу Наполеона в 1798 році. В 1822 році Жан Француа Шампільйон розробив основи дешифровки, з яких виступили свідоцтва, що в своєму житті давні єгиптяни використовували крім сонячного й місячний календар. Уже з 2000 року до н.е. єгиптяни встановили довжину року в 360 днів і розділили його на 12 місяців, у кожному з яких нараховувалося по 30 днів. Ось назва місяців староєгипетського календаря.
1. Тот.      2.Фаофі.     3.Атір.       4. Хойяк.
5. Тібі.      6. Мехір.   7.Фаменот. 8.Фармуті.
9. Пахон. 10. Пайни. 11. Епіфі.   12.Месорі.
         Кожен місяць єгипетського календаря ділився на три великі тижні по 10 днів в кожному та на шість малих тижнів по 5 днів. Структура такого календаря була чіткою, але довжина самого календарного року виявилася дуже короткою. Під час подальших астрономічних спостережень єгипетські жерці встановили, що тривалість сонячного року — близько 365 днів. Тому календар довелося поповнити п'ятьма днями, грецька назва яких – епагомени, тобто "ті, що над роком". Пізніше було виявлено, що п'яти днів замало, так як насправді через кожні чотири роки геліакічний схід Сиріуса запізнювався на одну добу, що дало змогу єгиптянам встановити точний рік — 365,25 діб. У 30 році до н.е. Єгипет був захоплений римлянами, а в 46 році до н.е. Юлій Цезар провів реформу календаря в Римі. До цього Рим застосовував не точний календар.
         До реформи Цезар побував у Єгипті й познайомився з єгипетським сонячним календарем і склав число днів у місяці за принципом: непарний місяць має 31 день, парний – 30. Лютий місяць в простому році мав 29, а в додатковому, який називався annus bissextus, звідки й пішла наша назва «високосний», мав 30 днів. Таким календарем ми послуговуємося в наші часи, і він має назву Юліанський.
         Однак, враховуючи похибку в одну добу за 128 років, у 1582 році Папа Григорій ХIII провів реформу й 10 днів був вимушений виключити, щоб привести календар відповідно до весняного рівнодення, яке не відповідало положенню зірок. Так в народі з’явилися новий та старий стиль. Тепер ми користуємося Григоріанським календарем, але він нічим не відрізняється від Юліанського. Лише тим, що раз на 400 років необхідно було 3 доби викидати.
 
         До реформи римський календар, що склався на середину 1 століття до н.е, мав 355 днів і додатковий місяць Мерцедоній, який мав різну кількість днів. Інші місяці мали такі назви та кількість днів:
 Мартіус – 31; Апріліс – 29; Майус – 31; Юніус – 29; Квінтіліс – 31; Секстіліс – 29; Септембер – 29; Октобер – 31; Новембер – 29; Децембер – 29; Януарус – 29; Фебруарус – 28.
        
         Другим народом, що також суттєво вплинув на календар євреїв, є Вавілонія. Більше 5000 років тому на південній частині Месопотамської рівнини, куди несуть свої повні води могутні ріки Тигр та Євфрат, виникло декілька міст-держав шумерів. Цей народ не тільки винайшов колесо, соху та серп, а й споруджував поливні канали, палаци та храми, він також створив письменність – клинопис, зразки якого на обпечених глиняних табличках дійшли до наших днів. Є всі підстави стверджувати, що вже близько 2500 року до н.е. шумери користувалися місячно-сонячним календарем з невідомими нам правилами вставки 13-го місяця.
         В 2310 році до н.е. країну шумерів поневолив їх північний сусід – Аккадська держава. Однак дуже швидко й ця країна загинула під ударами сусідніх племен. Через декілька століть майже вся Месопотамія була покорена новим ісполіном – Вавілонським царством, яке в той час очолював Хаммураппі (1792-1750 рр. до н.е.). Старо-вавилонський календар мав також 12 місяців, це було пов'язано напевне з 12-тю сузір'ями, через які проходило сонце протягом року. При цьому назва та розподіл днів, починаючи з Х століття до н.е., у них виглядали наступним чином:
 
1. Нісану – 30            7. Ташріту — 30

2. Айру – 29               8. Арахсамна – 29                                                       
3. Сівану – 30             9. Кісліву — 30
4. Дуузу – 29             10. Тебету — 29
5. Абу – 30                 11. Шабуту — 30
6. Улулу – 29             12. Аддару – 29            
         Власне місяць розпочинався в той вечір, коли вперше після заходу сонця на небі було видно  новий серп місяця. Тому доба в старому Вавилоні брала початок з вечора, а фактична кількість днів в місяці не завжди збігалася з наведеним вище "теоретичним" розкладом. Це пов'язано з тим, що рік мав 365 днів, а коли поглянемо на кількість днів вавилонян, помітно, що днів цих 354, що більш схоже на місячний календар, куди необхідно було вставляти додатковий 13-й місяць. Додаткові місяці в старовавілонському календарі вводилися за розпорядженням влади. Нам відомо про один такий указ, що виданий Хамураппі біля 1760 року до н.е.: "Так як рік має недостаток, то нехай місяць, який зараз розпочинається, отримає назву другого Улулу, а установлений в Вавилоні на 25-й день місяця Ташріту податокнехай буде доставлено 25-го дня місяця Улулу другого".
         Таким указом календар регулювався аж до V століття до н.е. За цей час Вавилонське царство неодноразово піддавалося нападам зі сторони сусідів, головним чином ассірійців. Приблизно 729 року до н.е. воно на століття зовсім було позбавлене незалежності, саме місто Вавилон в 689 році до н.е. було остаточно зруйноване. Але менш як за 100 років, воно знову відродилося. Основну роль в становленні цієї держави зіграли халдейські племена, які туди прийшли. В 609 році до н.е. під ударами же зміцнілої Вавилонської держави загинула Ассирія, а в 597 році до н.е. Вавілонія захопила Палестину з її столицею Єрусалимом. Проте неподалік постала нова сила – Персія, і от уже в 539 році до н.е. Вавилон був захоплений персидським царем Кіром. Двісті років по тому зі своїм військом сюди приходить і тут знаходить свою смерть Олександр Македонський. Територія колишнього Вавилонського царства стає частиною імперії Селевкидів.
        
         Тепер познайомимося із Сонячним календарем, в основі якого лежить тропічний рік – 365,24220 діб. З цього числа виходить, що в році може бути або 365 або 366 діб, тому було введено високосний рік, і щоб узнати як їх чергувати, необхідно також звернутися до дробових чисел. Для того щоб отримати число 0,2422 необхідно користуватися дробами ¼=0,25; 7/29=0,2414; 8/33=0,2424; 31/128=0,24219. В сучасному Григоріанському календарі 97/400=0,2425. У першому випадку цикл включає три простих і четвертий високосний рік – цей календар увів Юлій Цезар в Римі в 46 році до н.е., і він має похибку приблизно одна доба за 128 років. Його автором був єгипетський жрець Созіген. Після того як Цезар побував у Єгипті, він познайомився з цією інформацією, що дало йому змогу створити свій календар: цикл з 29 роками, у котрих 7 високосних не використовувався жодного разу.
         Третя система з 8 високосними роками на протязі 33 років була розроблена персидським ученим та поетом Омаром Хайямом (1048-1123) і лягла в основу персидського календаря, введеного в 1079 р., що діяв в Ірані до середини ХIХ століття. Високосними вважалися 3-й, 7-й, 11-й, 15-й, 20-й, 28-й та 32-й роки цикла.

         Період в 128 років з 31 високосним роком був запропонований у 1864 році німецьким астрономом І.Медлером (1794-1874), його проект не був схвалений через складності чергування. З 1582 року, через зростаючу похибку – одна доба за 128 р. у Юліанському календарі, країни західної Європи, а пізніше і багато інших країн світу перейшли на відлік часу за Григоріанським календарем, проект якого було розроблено ученим Луіджи Ліліо (1520-1576). На той час довжина календарного року була прийнята рівною 365,2425 діб. Відповідно до остаточної частини 0,2425=97/400 було прийнято в проміжку часу 400 років вставляти 97 високосних років, тобто порівняно з Юліанським календарем тут три доби за 400 років викидалися, але чергування високосного року не змінилося. У наш час шукати ще більшої точності не має сенсу, тому що, як ми вже знаємо, тропічний рік і доба, хоч і повільно, але змінюються. Тому на протязі тисячоліть все одно необхідно робити поправки.

 
         Назва нового стиля – «Григоріанський календар» виникла від Папи Григорія ХIII за проектом італійського лікаря та математика Л.Ліліо. Аналогічну структуру календаря запропонував в 1560 році веронський астроном Петрус Пітат, але чи знав про неї Ліліо невідомо (2*). В спеціальній булі "Intr gravissimas…" ("Серед важніших") від 24 лютого 1582 року під загрозою відлучення від церкви була проведена ця реформа з метою поставити весняне рівнодення на його належне місце, встановлене ще Нікейським собором. На 12-й день перед  квітневими календами (21 березня) – були виключені 10 діб і весняне рівнодення відбулося 21 березня.
Тепер повернемося до стародавнього Вавилона, у якому було створено підручник "Муль апін". 3 точки зору питання про календар дуже важливо те, що в ньому були відомості про моменти геліакічеських (ритмічно повторних на протязі сонячного року) сходів деяких зірок. Як показав аналіз, частина цих таблиць була складена приблизно за 3000 років до н.е. А це означає, що Вавилонські астрономи мали всі дані для того, щоб робити вставку 13-го місяця не випадково, а відповідно до положення Сонця на екліптиці. Сказане підтверджується наступною запискою на одній із табличок: "Якщо в перший день Нісану Місяць знаходиться  в з"єднанні з Плеядами, рік повний (13-місячний)".
Як засвідчили клинописні документи, приблизно з 600 року до н.е. у Вавилонському календарі використовується октаетаріада — 8 літній цикл зі вставними місяцями в 2-й, 5-й і 8-й роки. З кінця IУ ст. до н.е. календар регулюється 19-літнім циклом, відкриття якого тут близько 380 року до н.е. пов'язують з іменем астронома Кіденаса. Причому, 1-й день 1-го Нісана тримали близько весняного рівнодення. Відомі свідоцтва про те, що вавилонські астрономи вивіряли свій календар з гелікічеським сходом Каппели – зірки   Візничого. Тому не дивно, що вже біля 1100 року до н.е. вавилонський календар був запозичений ассірійцями, ним почали користуватися й народи, що підпали під володіння Вавилону, у тому числі і євреї.
          
         Тепер перейдемо до розгляду єврейського календаря. Відомостей про початковий єврейський календар відомо небагато, у Біблії згадується чотири місяці: перший – авів – місяць колосків <<2М.13.4>>; другий – Зіф – місяць цвітіння <<1Цар.6.1>>; сьомий – афанім – місяць бурних вітрів <<1Цар.8.2>>; та восьмий – бул – місяць проростання <<1Цар.6.38>> (інколи позначають 1.Цар як 3.Цар.)*.
         Як бачимо, назви місяців пов'язані з землеробством і, можливо, це був місячно-сонячний календар, але про які-небудь правила вставки 13-го місяця Біблія не говорить. З іншого боку, у ній, ніби ведеться упорядкований відлік дням по декадам ("асор"), і тому не виключено, що стародавні євреї користувалися запозиченим із Єгипту сонячним календарем, у якому місяці мали по 30 днів.
         Так, у Біблії знаходимо згадку місяців Пахон і Епіф стародавнього Єгипетського календаря (3 кн. Макав. 6:35), а також і двох місяців Македонського календаря – Діоскоринфій і Ксанфік (2 кн. Макав. 11:21-38). Перебуваючи у Вавилонському полоні (586-539 рр. до н.е.), стародавні євреї запозичили у вавилонян їх місячно-сонячний календар. У цьому можна переконатися, порівнявши назви єврейських та вавилонських місяців та звернувшись до тексту Біблії. Можна знайти згадку про місяці – Ніссан (Неем.2.1), Сіван (Єсфірь 8.9), Елул (Неем.6.15), Кіслев (Неемія 1.1.), або Хаслев (Зах.7.1), Тевет (Єсфірь 2.16), Шеват (Зах.1.7), або Сават (1 кн. Макав.16.14), Адар (1 Езд.6.15). Це перші по тексту згадки, так як деякі місяці згадуються декілька разів. Однак часто даються й просто порядкові номера місяців: "… в перший місяць, в чотирнадцятий день місяця ввечері Господня; і в п'ятнадцятий день того ж місяця свято опрісноків… «у сьомий місяць, в перший день місяця нехай буде у вас спочинок" <<3М.23.5, 6,24>>.
         Під час полону євреїв у Вавилоні (586-539 р. до н.е.) уже були розроблені правила вставки 13-го місяця по системі октаетаріди. Проте стародавні євреї використовувати її навряд чи могли, тому що п'ятикнижжя Мойсея предписувало на повний місяць 1-го весняного місяця ("В чотирнадцятий день місяця увечері") відзначати свято Пасхи,  яке збігалося з початком жатви, до того ж перший сніп присвячувався Богу (Левіт 23.10). Вставка 13-го місяця застосовувалася, спостерігаючи виключно за станом хлібів. Ось, що пише, наприклад, Гамалієль II, що став у 75 році н.е. головою (патріархом) сінедріона, тим євреям, що перебували у Вавилоні та Мідії: "У зв'язку з тим, що голуби ще малі і ягнята ще дуже малі
 
__*Залежить від перекладу та видання Біблії
і до того ж година авіва ще не настала, то… ми визнали за необхідне додати в цьому році ще тридцять днів."
         За початок місяця в єврейському календарі приймалось неоменіє – момент появи першого місяця на вечірньому небі. Навіть у I столітті н.е. при Єрусалимському синедріоні була спеціальна комісія з трьох чоловік, яка 29-го числа кожного місяця висилала свідків за місто, щоб вони слідкували за появою серпа нового місяця. Таких свідків появи Місяця повинно було бути не менше двох. Вислухавши очевидців, колегія приймала рішення вважати наступаючий 30-й день цього місяця 1-м днем нового місяця (у зворотному випадку, а також за похмурої погоди, оголошувався лише наступний день). Новий місяць (неоменіе) звіщався словами "Він освячений", котрі всі присутні повторювали хором. Про цю подію населенню поблизу Єрусалима звіщалось за допомогою вогнів, які запалювали на вершинах.
         У 70-тих роках н.е. Єрусалим був повністю зруйнованим військом римського імператора Веспасіанна, а євреї розсіялися по багатьом містам Європи та Азії. Умови спостереження за місяцем залежать як від географічних координат, так і від пори року, тому не дивно, що у вимірі часу  в євреїв у II-IУ столітті н.е. існував розлад. Через несвоєчасно отримані відомості не знають, коли святкувати, тому на свій страх і ризик різні міста святкували в різні дні, а деякі міста святкують два дні Иом-Кіпур (Євр.енцикл.-Спб., т.9 с.147). Тому необхідно було створити календар, який не залежить від умов спостереження місяця в тому чи іншому місті, і ґрунтувався виключно на розрахунках. Розробка такого календаря продовжувалася багато років і була закінчена близько 500 року від н.е. При цьому початок нового місяця було перенесено на астрономічний молодий місяць. Відголоском тієї плутанини, "чи було видно серп нового місяця, чи ні", стало те, що в єврейському календарному році з 12-ти місяців нараховується 18 днів, що мають назву "Рош-Ходеш" ("новий місяць"). Справа в тому, що останній день 30-денного місяця євреї також називали "Рош-Ходеш", тобто вони початок кожного другого місяця позначали на протязі двох днів.
         В основі єврейського місячно-сонячного календаря, який у наш час є офіційним в державі Ізраїль, лежить 19-літній метонов цикл ("Мах-зор-катан" – малий цикл). Вставка 13-го місяця проводиться в 3-й, 6-й, 8-й, 11-й, 17-й та 19-й роки цикла. Але кількість днів у 19-річному циклі не є однаковим, — то 6939 днів, то 6940, то 6941 день. Справа також в тому, що за релігійними мотивами початком нового року не можуть бути неділя, середа чи п'ятниця. Якщо за розрахунками Новий рік припадає на один із цих днів, то його переносять на слідуючий день, а інколи навіть на два дні вперед. Тому в єврейському календарі, як простий, так і емболістичний (13 місячний) рік може бути:
         1. Коротким або недостатнім ("Хасарін"), що містить 353 або 383 (емболісмичних) дні.
         2. Правильним або рівним ("кесідран"), що містить 354 або 383 дні.
         3. Переповненим ("Шаламім"), що містить 355 або 385 днів.
         13-й, вставний місяць іде перед адаром і отримує назву "адар1", а адар стає слідуючим і отримує назву "адар 2". На цей місяць і переносяться свята, які в простому році відзначаються в адарі.
                                
                             Довготривалість місяців єврейського календаря
                                                                                                                                  
         До кінця III століття до н.е. Новий рік календаря розпочинався весняним місяцем Ніссаном, потім початок року було перенесено на осінній місяць Тішрі. Відправною точкою єврейського календаря вважається міфічна ера "від створення світу" – 7 вересня 3761 року до н.е. за Юліанським календарем – понеділок, 5 годин 204 хелека по полудні. В цей момент, як уважають євреї, був (новий) молодий місяць 1 Тішрі. Причиною складності єврейського календаря виступають приписи, якими керувалися його створювачі. А таких приписів в іудаїзмі нараховано 613, із яких 365 – це заборона і 248 – накази (2**). Значна частина цих приписів по окремим дням розписана на протязі року і виступає невід’ємною частиною річного або семирічного чи п’ятдесятирічного циклу обрядів та свят. В основному вони походять або якимось чином пов'язані з Мойсеєвим п'ятикнижжям. Щоб розібратися в усій цій гамі, нам необхідно буде звернутися до першоджерела, книг Біблії. Усю цю справу ми проведемо, щоб мати уяву про походження цих свят, їх зміст і послідовність, щоб потім на їх основі створити замкнений річний цикл свят, які допоможуть нам вірно і послідовно уявити події в житті нашого спасителя Ісуса Христа. Інколи в Біблії наводять готовий єврейський календар, у якому місяці позначені  двома варіантами. Це пов'язано, як було зазначено раніше, зі зміною початку року в III столітті до н.е.
                                                                                                                                                                          

 

                Основою створення свят Мойсеєм стало священне число "7".
 
         а) По-перше, євреї повинні були святкувати кожний сьомий день, названий суботою (шабат), і, скоріш за все, це було пов'язано з існуванням певних психофізіологічних ритмів людського організму відповідного проміжку часу.
         б) Були виділені на рік три головних свята: Пасха (або Опрісноки); Свято жнив первоплоду (пізніше назване п'ятидесятницею); свято збору плодів (пізніше назване свято Кучок або Кущів).
         в) В основу відліку між святами також було покладене число "7". Першою йшла Пасха, потім через 7 тижнів йшло свято тижнів, назване святом первоплоду. Потім через 7 місяців після Пасхи йшло свято збору плодів, а початок сьомого місяця відмічався особливо; у перший день цього місяця сурмили трубні звуки, це був день труб.
         г) Також необхідно було святкувати кожен суботній, тобто сьомий рік. «2М  23.10-17». 
      Повний перелік свят, а також їх послідовність  у 23-му розділі  книги Левіт.                          
                                                Про свята Господні
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
 2 „Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них склика́тимете святі збори, оце вони, свята Мої:
 3 Шість день буде робитись робота, а дня сьомого — субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!
 4 Оце свята Господні, святі збори, що скличете їх у їхнім означенім часі:
 5 У місяці першім, чотирна́дцятого дня місяця під вечір — Па́сха для Господа.
 6 А п'ятна́дцятого дня того місяця — свято Опрі́сноків для Господа, сім день будете їсти опрі́сноки.
 7 Першого дня будуть святі збори для вас, — жодного робочого зайня́ття не будете робити.
 8 І будете прино́сити для Господа жертву сім день; сьомого дня — збори святі, жодного робочого зайня́ття не будете робити“.
 9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
 10 „Промов до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що Я даю вам, і будете жати жни́во його, то снопа первопло́ду ваших жнив принесете до священика,
 11 а він буде колиха́ти снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподо́бання вам; першого дня по свя́ті священик буде колихати його.
 12 І ви приря́дите в дні вашого колиха́ння снопа однорічне безвадне ягня на цілопа́лення для Господа.
 13 А хлі́бна його жертва — дві десяті ефи пшеничної муки, мішаної в оливі, огняна́ жертва для Господа, пахощі любі; а жертва лита його — вино, чверть гіна.
 14 А хліба, і пря́женого зе́рна, і свіжих зе́рен ви не будете їсти аж до самого того дня, аж до вашого прине́сення жертви для вашого Бога. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях.
 15 І відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого прине́сення снопа колиха́ння, сім тижнів, повні будуть вони.
 16 А до першого дня по сьомім тижні відлічите п'ятдеся́т днів, та й принесете хлі́бну нову́ жертву для Господа.
 17 3 ваших осель принесете два хлі́би колиха́ння, — дві десяті ефи́ пшеничної муки будуть вони, будуть спечені ква́шені, первопло́ди для Господа.
 18 І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року, й одного бичка та два барани, — вони будуть цілопа́лення для Господа, і жертва хлі́бна, і жертви литі для них, огняна́ жертва, пахощі любі для Господа.
 19 І спорядите́ одно́го козла на жертву за гріх, та двоє ягнят у віці року на жертву мирну.
 20 І священик буде колихати їх ра́зом із хлібом первопло́дів, як колиха́ння перед Господнім лицем, над двома́ ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика.
 21 І скличете того самого дня, — і будуть святі збори для вас, жодного робочого зайня́ття не будете робити. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях!
 22 А коли ви будете жати жни́во вашої землі, не дожинай кра́ю поля твого́, а попадалих колосків жни́ва твого не будеш збирати, — для вбогого та для прихо́дька позоставиш їх. Я — Господь, Бог ваш!“
 23 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
 24 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повнийспочинок, — пам'ять су́рмлення, святі збори.
 25 Жодного робочого зайняття не будете робити, і принесете огняну́ жертву для Господа“.
 26 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
 27 „А десятого дня того самого місяця — день Очи́щення він, збори святі бу́дуть для вас, і бу́дете впокоряти душі ваші, і принесете огняну́ жертву для Господа.
 28 І жодного зайняття не будете робити того самого дня, бо він — день Очищення, щоб очистити за вас перед лицем Господа, Бога вашого.
 29 Бо кожна душа, що не буде впоко́рюватись того самого дня, то буде вона ви́нищена з своєї рідні.
 30 А кожна душа, що буде робити яке зайняття того самого дня, — то Я ви́гублю ту душу з-посеред наро́ду її.
 31 Жодного зайняття не будете робити. Це постанова вічна для ваших поколінь по всіх ваших оселях!
 32 Він субота повного спочинку для вас, — і ви будете впокоряти душі свої, ввечері дев'ятого дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу“.
 33 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
 34 „Промовляй до Ізраїлевих синів, ка́жучи: П'ятна́дцятого дня того сьомого місяця, — свято Ку́чок, сім день для Господа.
 35 Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити.
 36 Сім день будете прино́сити огняну́ жертву для Господа; во́сьмого дня — святі збори будуть для вас, і принесете огняну́ жертву для Господа; це відда́ння свята, — жодного робочого зайняття не будете робити.
 37 Оце свята Господні, що скликуватимете на них святі збори, щоб прино́сити огняну́ жертву для Господа, цілопа́лення, хлі́бну жертву й зако́лену жертву, і жертви литі, — належне дневі в його дні,
 38 окрім Господніх субі́т, і окрім да́рів ваших, і окрім усіх ваших обі́тниць, і окрім усіх ваших дарува́нь, що дасте́ Господе́ві.
 39 А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкува́ти свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок.
 40 І ві́зьмете собі першого дня пло́ду гарного дерева, па́льмові віття, і галу́зку многолистого дерева та припото́чних топо́ль, — і будете весели́тися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день.
 41 І будете святкувати його, як свято для Господа, сім день у році. Постанова вічна для ваших поколінь, — сьомого місяця будете святкува́ти його.
 42 У ку́чках будете сидіти сім день, — кожен тубі́лець в Ізраїлі сидітиме в ку́чках,
 43 щоб ваші покоління пізнали, що Я в ку́чках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського кра́ю. Я — Господь, Бог ваш!“
 44 І Мойсей промовляв до Ізра́їлевих синів про свята Господні.
                                                               
     Як видно з прочитаного, одними із перших свят у році були свята Пасха та опрісноки.
 Ці два взаємопов'язані свята, які необхідно було проводити в наступній послідовності, відповідно з Мойсеєвою книгою "Вихід" « 2.М.12.1-20 та 2.М.12.43-49.»
 
                                               Божий наказ про Пасху
 
1. І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:
 2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року.
 3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім.
 4 А коли буде той дім замали́й, щоб з'їсти ягня, то нехай ві́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полі́читься на те ягня.
 5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.
 6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні.
 7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові́ одві́рки, і на одві́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них.
 8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спе́чене на огні, та опрі́сноки. Нехай їдять його на гірких травах.
 9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голі́нками його та з нутро́м його.
 10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні.
 1 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха[17] це для Господа!
 12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь!
 13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину[18] вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.
 14 І стане той день для вас па́м'яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його!
 15 Сім днів бу́дете їсти опрі́сноки.[19] Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля.
 16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви.
 17 І ви будете доде́ржувати опрі́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.
 18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.
 19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї.
 20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрі́сноки!“

                                              Постанова про Пасху

 
43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Це постанова про Пасху: жоден чужи́нець не бу́де їсти її.
 44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.
 45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її.
 46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м'яса, а костей його не зламаєте.
 47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.
 48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрі́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрі́заний не буде їсти її.
 49 Один зако́н буде для тубі́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“.
 
 
 
 
 
 
         Необхідно додати, що ці події були пов'язані з тим, що фараон єгипетський не погоджувався відпустити євреїв, і Господь вдався до останньої 10-ї кари над Єгиптом, після якої фараон відпустив євреїв. Через рік, коли святкували Пасху, виявилося, що не всі можуть її святкувати, тому була встановлена II Пасха через місяць для тих, хто не міг святкувати I Пасху. В книзі "Числа" читаємо: <<4.М.9.1-14>>.
 
                                               Закон про II Пасху
 
І. Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по ви́ході з єгипетського кра́ю, першого місяця, говорячи:
 2 „І нехай справлять Ізраїлеві сини Па́сху в означений час.
 3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, — за всіма постановами її та за всіма уста́вами її спорядите́ її“.
 4 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Па́сху.
 5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця на́двечір у Сінайській пустині, — усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.
 6 Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої люди́ни, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,
 7 та й сказали ті люди до нього: „Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми бу́демо позбавлені ласки прине́сти жертву Господню означеного ча́су серед Ізраїлевих синів?“
 8 І сказав до них Мойсей: „Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас“.
 9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
 10 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших наща́дків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Па́сху для Господа.
 11 Місяця другого, чотирна́дцятого дня надвечір спорядять вони її, — з опрісноками та з гірки́м зіллям будуть їсти її.
 12 Не позоставлять із неї до ра́нку, а костей не зламають у ній, — за повною постановою Пасхи справлять її.
 13 А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджа́ти Пасху, то буде винищена душа та з наро́ду її, бо Господньої жертви він не приніс означеного ча́су її. Гріх свій понесе той чоловік!
 14 А коли перебуватиме з вами прихо́дько, то справить він Пасху для Господа, — за постановою про Пасху та за уста́вом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, — і для прихо́дька, і для тубі́льця землі.
 
         Таким чином ми з’ясували, що у євреїв було дві Пасхи, з яких починався відлік семи днів опрісноків. Після опрісноків на початку жатви до священика необхідно було принести перший сніп, щоб священик його колихав перед лицем Господнім. Час, коли і як проводити Пасху відомий, а стосовно першого снопа Мойсей не уточнив коли, і це цілком зрозуміло, тому що хліба стигнуть по-різному в залежності від року та кліматичних умов. Також невідомо, за який саме сніп іде мова, чи про жито, чи про пшеницю. Відомо, що жито стигне набагато раніше пшениці, тому після першої Пасхи приносили сноп жита, а після другої Пасхи – сніп пшениці. Після закінчення жнив необхідно було збиратися всій громаді разом на святі збори, це було друге загальне зібрання, а перше було на Пасху. Третє, останнє зібрання, на яке обов'язково необхідно було збиратися всім без виключення – це свято збирання при закінченні року, або Кучки, яке проводилося кожного року сьомого місяця п'ятнадцятого дня на протязі 8 днів.
         Необхідно також зауважити, що не зовсім зрозуміло в Лев.23:15-16 (ст.20), про яке свято мовиться, і коли його святкувати. Лише після детального аналізу стає зрозумілим, що йдеться про свято тижнів, яке відзначали на п’ятдесятий день, але автор описує так, ніби п'ятдесят днів необхідно лічити після семи тижнів. Підтвердженням тому, що в Лев.23:15-16 мова про свято тижнів знаходимо в останній п'ятій Мойсеєвій книзі "Повторення закону" 16:9-10. Лічити необхідно сім тижнів і стає зрозумілим, що мова йде про свято тижнів, яке пізніше було назване П’ятидесятниця, тому що його святкували на п’ятдесятий день після початку жатви. Для підтвердження своєї думки даю виписку з книги "Повторення закону" 16:1-17, де перелічуються основні свята, на які необхідно було з’являтися всій єврейській громаді чоловічої статі.
 
                            Додержуй свят ("Повторення закону" 16:1-17).
  1. Додержуй місяця авіва,[14] і спра́виш Па́сху для Господа, Бога свого, бо в місяці авіві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі.
 2 І заколи пасху для Господа, Бога свого, з худоби дрібної та з худоби великої в місці, яке вибере Господь, щоб там перебувало Ім'я́ Його.
 3 Не будеш їсти при тому ква́шеного, сім день будеш їсти при тому опрі́сноки, хліб біду́вання, — бо в по́спіху вийшов ти з єгипетського кра́ю, — щоб усі дні життя свого пам'ятати день свого ви́ходу з єгипетського кра́ю.
 4 І не буде бачене в тебе ква́шене сім день у всім кра́ї твоїм. А з м'яса, що заколеш у жертву ввечері першого дня, ніщо́ не буде ночувати до ра́нку.
 5 Не будеш зако́лювати пасху в одно́му з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій, дає тобі.
 6 Але́ тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я́ Його, заколеш пасху ввечері, при за́ході сонця, у час твого ви́ходу з Єгипту.
 7 І будеш варити, і будеш їсти на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій. А рано обе́рнешся, і підеш до наметів своїх.
 8 Шість день будеш їсти опрі́сноки, а сьомого дня — віддання́ свята для Господа, Бога твого, ие будеш робити зайняття.
 9 Сім тижнів відлічиш собі, — від початку праці серпа́ на дозрілому збіжжі зачнеш лічити сім тижнів.
 10 І справиш свято Тижнів для Господа, Бога свого, у міру добровільного да́ру своєї руки, що нею даси, як поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій.
 11 І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка́ твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх, і прихо́дько, і сирота, і вдова, що серед тебе в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я́ Його.
 12 І будеш пам'ятати, що ти сам був рабом в Єгипті, і будеш додержувати це, і будеш виконувати ці постанови.
 13 Свято Ку́чок будеш справляти собі сім день, коли збереш з то́ку свого та з ка́дки чави́ла свого.
 14 І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка́ твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і прихо́дько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх.
 15 Сім день будеш святкувати Господе́ві, Богові своєму, у місці, яке вибере Господь, бо поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій, у всім урожаї твоїм, і в усякім чині рук твоїх, і ти будеш тільки радісний.
 16 Три рази в році вся чоловіча стать буде з'являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок, і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні́, —
 17 кожен принесе дар руки своєї, за благослове́нням Господа, Бога свого, що дав Він тобі.
 
                               Пізніше вирішили святкувати ще два свята:
 
          Пурім – свято встановлене в пам'ять, коли Естер (рос.Есфирь) та її двоюрідний брат Мардохей врятували єврейський народ від вигублення в роки правління персидського царя Ксерекса (в Біблії – Артаксерекса). Слово "пур" означає "жеребок". Ця назва пов'язана з жеребком, який кидав Гаман, перший міністр царя, щоб вирішити, на який саме день призначити масове вигублення євреїв. Свято це відзначають 14 та 15 Адара.
 <<Ест. 9:20-22>>
 
         Свято Оновлення (ханука) — в пам'ять про очищення Юдою Маковеєм в 165 році до н.е. другого Храма, сплюндрованого  сірійським правителем Антиохом IV Епіфаном. Свято звалося також "святом вогнів". Тому що відбулося чудо, після очищення Храму світильник горів більше звичайного, поки не заправили його новим маслом. Цього дня в домах запалюють світильники, зараз євреї його відмічають під назвою "ханука" Мак.  4:52-59>>.
  
               
 
                                                                                                               08.01.2001р.           кор. 15.01.2008р.
       
 П р и м і т к и.
 
        [1]- Біблія на українській мові — 1991 р. видавництво United Bible Societies1991-100M-VO50 Ukraine Bible.
        [2]- Климишин И.А. « Календарь и хронология». Изд. Наука – М 1990.Ст.169-312.
      [3]- Библейская Энциклопедия. Перевод на рус. язык. Российское Библейское общество – М 1995.Ст.119-122
              
Тел. автора:
0975069313, 0661715030.