Ім’я Господа Бога

                                                     Ім’я  Господа  Бога

 

       "Я Ім’я Твоє виявив людям, що мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх мені, і вони зберегли Твоє слово. Тепер пізнали вони, що все те, що Ти мені дав, від Тебе походить, бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, — і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували правдиво, що Ти послав мене."
                                                                                                                                             <<Ів.17.6-8>>
         Це лише частина тієї молитви, якою Ісус Христос молився Своєму Небесному Отцеві перед хресною смертю. Нагадаю, що в Старому Заповіті ім'я вживається особливим чином. Воно відображує не тільки ім'я, що ним звуть людину, а й основні риси характеру, наскільки, звичайно, його можна відобразити, тому співак псалмів говорить: <<І будуть уповати на тебе знаючі ім'я Твоє.>> <<Пс.9.11>>.
         Це значить, що ті, хто знає, Який є Бог, знають Його характер та природу справжньої любові й будуть раді в усьому довіритися Йому. <<Народ твій узнає ім'я Твоє>>, — говорить пророк Ісая про новий вік. <<Іс.52.6>> У Золотому віці, так званому тисячолітньому Царстві Христовім, яке стане лише черговою сходинкою до вічного Божого Царства любові та благодаті, люди цілковито пізнають, який Господь, адже Бог оселиться в їхніх серцях, і кожен буде говорити: <<Вся внутрішність моя Святе Ім'я Твоє Господь.>>
         Однак спочатку, суть цього імені  необхідно було виявити людям Месії Ісусу, і лише невеличка група людей, що першими приймуть Месію, через Його дії дізнаються, який Господь насправді, — адже у Бога багато імен, що пов’язані з Його величчю. Наприклад, патріархам єврейського народу Бог відкрився під ім’ям Бог Всемогутній – Єль-Шаддай. Слова Ель, Елоах, Елохім буквально означають – Могутній, і походять від одного кореня – Аль – сильний, або "Гідний поваги", чи "Гідний поклоніння". Ці слова також пов'язані зі словом Аллах (арабською "Аліха"), які близькі до значення слів «боятися» та «поважати», тобто<<Поважний, гідний поклоніння – Всемогутній.>>. Під цим іменем Бог склав заповіт з Авраамом, подібно сучасній двосторонній угоді, коли кожна із сторін зберігає одну з частин цього документу. Події того дня записані в першій Мойсеєвій книзі "Буття". Так, читаємо звернення Бога до Авраама:
         <<І  промовив до нього: "Я Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її". І промовив Авраам: "Господи, Господи, — з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її?" Він же промовив до нього: "Візьми трилітнє теля,і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине". І взяв він для нього все те, і розсік його по половині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаство не розсік. І зліталося хиже птаство на трупи, та Авраам відганяв його… І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви. І того дня склав Господь заповіта з Авраамом, говорячи: "Потомству твоєму я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Євфрата.">> <<1М.15.7-11; 17-18>>
 
         Проте, коли Ізраїль говорив про одне із найвеличніших, одне із найзагадковіших імен Бога, то мали на увазі священний чотирибуквений символ, так званий тетраграмматон, виражений в першому перекладі буквами — <<ІНVН>>. Ім'я вважалося настільки священним, що його навіть боялися вимовляти вголос. Тільки первосвященик, уходячи до Святого Святих в "день Очищення" — 10-го Тішрі, за чотири дні до "свята Кущів", міг вимовити це ймення вголос. Під цим ім'ям Господь відкрився Мойсею та вивів Ізраїль з Єгипетського краю рабства:
 <<І сказав Господь до Мойсея: "Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові бо він змушений рукою сильною їх відпустити, і, змушений рукою вільною, вижене їх із краю свого". І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: "Я – Господь! І з"являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але йменням Своїм "ІНVН"Я не дався їм пізнати. А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм землю ханаанську землю їхнього мандрування, в якій вони мандрували. І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, — і згадав заповіта Свого. Тому скажи синам Ізраїлевим: "Я – Господь! <<ІНVН>> І Я виведу вас з під тягарів Єгипту, і звільню вас витягненим раменом та великими присудами. І візьму вас Собі за народ, і буду вам Богом, і ви познаєте, що Я – Господь, Бог ваш, що виводить вас із-під тягарів Єгипту">> <<2М.6.1-7>>
Під час розповсюдження Біблії цей символ-ім'я переклали на різні мови такими буквами, котрі, на думку перекладачів, найбільш годилися для вимовляння. Найбільш поширеними стали два переклади: ІХВХ та ЙГВГ. Проблема перекладу цього Ймення полягала в тому, що в стародавній єврейській писемності були відсутні голосні букви. Їх заміняли знаками або символами (огласовки), які ставилися над приголосними буквами. Ім'я "ІНVН" вважалося надто священним, тому, аби не вимовляти його під час спільного вивчення Святого Письма, голосні букви зі слова Адонай, що значить Господь, були поміщені під йменням Бога знизу слова. Отож, коли читач наближався до цього символу, то він читав просто слово Адонай – Господь, щоб не промовляти слово <<ІНVН>>, яке отримало назву <<Jehovah>>. Відповідно, у наступних перекладах символ <<ІХВХ>> отримав назву Іахве або Ягве, а <<ЙГВГ>> отримав назву Ієгова або Єгова. <<2М.15.3>> Таким чином, імена Яхве та Єгова – це лише невдалі переклади священного Тетраграматонна. Про те, що̀ насправді означають ці чотири букви і що̀ Господь хотів цим ім'ям виявити Мойсею та наступним поколінням Ізраїлю, ми незабаром з'ясуємо, порівнюючи тексти книг Нового та Старого Заповітів. Однак на початку зазначимо, що вихід юдеїв супроводжувався Пасхальною жертвою однолітнього ягняти <<2М.12.5>>, що різнилася від заповітних трилітніх жертв Авраама. <<1М.15.9-10>>
        Ось як описує пророк Єзекіїль видіння Господньої слави:
 
<<І бачив я, аж ось бурхливий вітер насував із півночі, велика хмара та палаючий огонь; а навколо неї – сяйво, а зсередини його – ніби блискуча мідь, з-посеред огню. А з середини його – подоба чотирьох живих істот, а це їхній вид: вони мали подобу людини. І кожна мала чотири обличчя, і кожна з них мала чотири крила. А їхня нога – нога проста, а стопа їхньої ноги – як стопа телячої ноги, і вони сяяли, як ніби блискуча мідь. А під їхніми крилами були людські руки на чотирьох сторонах їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої крила. Їхні крила прилягали одне до одного, не оберталися в ході своїй, — кожне ходило просто наперед себе. А подоба їхнього обличчя – обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці, а обличчя вола мали вони четверо з лівиці, і обличчя орла мали вони четверо. А їхні обличчя та їхні крила були розділені вгорі; у кожного двоє крил злучувалися одне з одним, і двоє закривали їхнє тіло. І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажав дух ходити, вони йшли не оберталися в ході своїй. А подоба тих істот була на вид вугілля з огню, вони палали на вигляд смолоскипів; той огонь проходжувався поміж істотами. І огонь мав сяйво, і з огню виходила блискавка. І ті живі істоти бігали й верталися, немов блискавка. І придивився я до тих істот, аж ось по одному колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях. Вид тих колес та їхній виріб – як вигляд хризоліту й одна подоба, їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб – ніби колесо в колесі. Вони ходили в ході своїй на чотири боки, не оберталися в ході своїй. А їхні обіддя були високі та страшні; і їхнє обіддя довкола в чотирьох їх було повне очей. І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті колеса при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті колеса. Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті колеса підіймалися з ними, бо в колесах був дух істот. Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли – стояли й вони; а коли ті підіймалися з-над землі, підіймалися з ним й ті колеса, бо був дух істот у тих колесах. А на головах тих живих істот була подоба небозводу, ніби грізний кришталь, розтягнений над їхніми головами згори. А під цим небозводом були їхні прості крила, звернені одне до одного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла. А коли вони йшли, чув я шум великої води, як голос Всемогутнього, звук гамору, як табору. А коли вони ставали, опадали їхні крила. І розлягався голос з над небозводу, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні крила. А згори небозводу, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфіру; а на подобі трону була подоба на вигляд людини, на ньому згори. І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в середині його навколо, від виду стегон його й вище, а від виду стегон його й до долу бачив я ніби огонь та сяйво навколо нього. Як вигляд веселки, що буває в хмарі в дощовий день, такий був вигляд сяйва навколо. Це був вигляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє.>> <<Єз.1.4-28>>
 
         Ім'я Єзекіїля, який бачив це видіння, означає – "Нехай буде міцний Бог". В цьому уривку ми помічаємо, що Єзекіїль описує видіння чотирьох живих істот обличчям людини, лева, вола та орла, а над ними – трон, на якому сиділа подоба людини на вигляд вогню та блиску міді, навколо якої була веселка. У наш час уже мало хто має сумніви, що це символічні образи чотирьох Євангелій, які описують служіння Іісуса Христа.
 
 

 
         Порівняємо описане вище видіння з тією картинкою, що описує Апостол Іван у своїй книзі "Об"явлення":
         <<І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий. А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардіса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду. А навколо престолу – двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті. А від престолу виходили блискавки, і голоси, і громи. А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони – сім духів Божих. І перед престолом – як море скляне, бо кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу  четверо тварин, повні очей спереду й ззаду. І перша тварина подібно до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить. І ті чотири тварині – кожна з них мала навколо по шість крил, а в середині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи "свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!" І коли ті тварини складають славу, і честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні, тоді падають двадцять чотири старці перед тим, хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складаються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть: "Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив із волі Твоєї існує та створене все!">>
                                                                                                                                                   <<Об. 4:2-11>>
         Якщо поєднати ці два описи, то помічаємо присутність тих самих образів з невеликою різницею. Іван доповнює розповідь 24 старцями та вогнем семи свічників. Сама розповідь про те, що Сидячий на престолі живе віки вічні, наштовхує нас на висновок, що старці – це ніхто інші як час, оскільки доба має двадцять чотири години. Таким чином, престол був на кришталевому циферблаті, а цифри, відповідно, були тими старцями із золотими вінцями. Семисвічник — не що інше, як духовна повнота Божих церков.
         Далі Апостол Іван описує наступне:
 <<І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.
…Ось лев, що з племені Юдиного, корінь Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її. І я глянув – і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед старців стоїть Агнець, як заколений, що має сім рогів і сім очей, а це – сім Божих духів, посланих на всю землю. І він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, хто сидить на престолі.
А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони – молитви святих. І нову пісню співають вони, промовляючи: "Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров"ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племені, і язика, і народу, і люду. І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, — і вони на землі царюватимуть!">> <<Об.5.1…5-10>>
 Зрозуміло, що тут мова йде про жертвенну смерть Сина Божого – Ісуса Христа, що дала можливість тим, хто ввірував у Його Ім'я, спастися та здобути життя вічне. Сім очей символізують повноту Божого видіння, від погляду Якого ніщо не втаїться. Сім рогів символізують повноту влади над світом. А образи чотирьох Євангелій, які несуть Божу благодать людям, звіщаючи спасіння людству від рабства гріха, отримали кілька версій. Найбільш поширеною версією є наступний варіант:
 

• Євангелію від Матвія відповідає прообраз Лева з коліна Юдиного.


• Євангелію від Марка відповідає прообраз Людини, як Божого слуги.


• Євангелію від Луки відповідає прообраз Теляти, як жертви за все людство.


• Євангелію від Івана відповідає прообраз Орла, що летить, зір якого помічає усе те, що було випущено.

 
Читач має розуміти, що це була духовна — образна картина, у якій кожен образ та деталь несуть особливий смисловий зміст. Найголовніші образи ми вже пояснили, але передати повну об’ємну картину на папері дуже важко! Зазначу лише те, що на відміну від Єзекіїля, який бачив Господню славу знизу, Іван описує своє видіння зверху або зі сторони, тобто усе те, що діялося безпосередньо біля престолу.
         З усього сказаного вище, а також з того, про що буде розповідатися далі, випливає один лише висновок – Бог в образі свого Сина прийшов на землю, щоб врятувати людей Своїх від їхніх гріхів.
 

 
         Якщо поглянемо на чергу текстів чотирьох Євангелій в Біблії, то помітимо: першим розміщено Євангеліє від Матвія, другим – Євангеліє від Марка, третім – Євангеліє від Луки, а заключним, четвертим — Євангеліє від Івана. Урахувавши той факт, що Марка також було звати Іваном <<Дії 12.12;12.25>>, робимо висновок, що ми маємо той самий чотирибуквений, так званий тетраграматонн імені Господнього, під Яким Бог відкрився Мойсею  й здійснив вихід євреїв з єгипетського рабства. Випишемо цю чергу текстів та позначимо імена авторів першими буквами імен МІЛІ. Безперечно, букви на різних мовах будуть мати різний вигляд, але суть зберігається в будь-якому випадку, перша й третя букви різні, друга та четверта однакові.
 
    Тотожні значення -  ІНVН = ІХВХ = ЙГВГ = МІЛІ = ІС.ХС.= Господь.
 
         Таким чином, ми прийшли до висновку, що Єгова – це Іісус Христос, Син Бога живого.
         Нагадаю слова самого Ісуса:
         <<Хто бачив Мене, той бачив Отця, … слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. Повірте Мені, що Я – в Отцеві, а Отець – у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі".!>> <<Ів.14.10-11>> 

  Тел. автора:
0975069313, 0661715030.