Х А Л У П А 2

 
 
                                                                        Х  А  Л  У  П  А  2    
 
  Якось мій старий приятель і брат по вірі Олександр дав мені прочитати книгу Пола Янга «Халупа».  Книга мені сподобалася, і я під першим враженням виказав товаришеві приблизно такі думки: Мені здається автор говорить досить правильні речі, які ми розуміємо та не можемо донести до своїх слухачів.
— Добре, — сказав Олександр, — ось і напиши про це.
  Чесно кажучи, в школі я так і не навчився писати твори. Тепер я знаю чому. Справа в тому, що я народився другого числа. Дитина, що народилася другого числа має не абияку інтуїцію. Проте доброї  пам’яті мені завжди бракувало. Коли вчителька розповідала новий матеріал, то вже десь на середині її міркувань я бачив кінець. Вчився легко і легко забував вивчене. Виною була жвавість характеру. Ні. Посидючисті мені не бракувало. А ось вірш запам’ятати було вже досить складно. Жвавість була в голові. Вона заважала мені зосередитися  для творчої письменницької праці.  В голові завжди бурлило молоде вино. Моя мама вчителька початкових класів під час наших бесід, інколи не витримавши сумбурності переказу моїх думок, казала мені: Юра, як ти будуєш свої речення? Хто тебе зрозуміє?
— Ти ж мене розумієш, — відповідав я їй.
  Та писати казки я все ж таки навчився. Головне було знайти гарний сюжет, а вже тема і ідея у мене була одна – «Апокаліпсис».
— З якої причини? – спитає зацікавлений читач.
 Та, взагалі-то, за країну прикро. За нашу країну  -  за письменницьку. Всі на чому світ стоїть клянуть гностиків, а самі по вуха закохані в їх літературний шедевр — Новий Заповіт, причиною виникнення якого і стала книга «Апокаліпсис». Я і сам по вуха закоханий, та скажіть, будь ласка, з якого дива лицарі Храму з такою маніакальною наполегливістю нищили гностиків з обличчя землі? Мимоволі на згадку приходить аналогія з будівничими храму Василя Блаженого. Мавр зробив свою справу – мавр повинен вмерти. 
  Я розумію, що для пересічного християнина така заява як грім серед ясного неба. Спробую пояснити. Християни, — каже Моххамед в Корані, — коли бачать грозу, то йдуть. Коли ж темно – то стоять. Гроза тут як символ прозріння від духа. Виходить до сьомого століття, -  часу написання Корану, —  правил прописаних в Євангеліях у християн не існувало.  З огляду на наростаючу загрозу з боку нової на відміну від маніхейства* агресивної релігії, християнство до десятого століття і створило те, що відомо світові як Новий Заповіт. «Апокаліпсис», як початок і кінець християнства, образно альфа і омега, виник в 395 році н.е. по свідоцтву М. Морозова. Як не дивно надихнув на написання Нового Заповіту не хто інший як пророк з Медіни Моххамед. Нехай пробачать мене брати мусульмани, що я по пам’яті цитую Коран. Чого стоять такі заяви як: « так як вони знехтували знання, Ми перетворимо їх на мавп». Або не один раз згадуване «якби зібралися разом люди, боги і джини, то і вони не змогли б написати таку книгу як ця». А вже вислів « я їм і трісочки з пальми не дам» явно вказує на «Апокаліпсис»**. Та не від свого розуму говорив пророк. Він щиро бажав послугувати Богу  -  ось і послугував. Виклик був кинутий.
— Нічого собі жарти, — сказали греки. А вже вони були майстри не тільки трагедії вигадувати, але і в комедіях щось петрали. Недарма, перед тим як приступити до написання, вони постилися сорок діб.  І вигадали містерію за порадою моєї бабусі: Жартувати потрібно так, щоб ніхто і не здогадався, що це прикол. Греки вони і в Африці греки. Вони – пуп землі. Слав’яни  -  серце землі. І як Іона(іона – грек) був в череві кита три дня і три ночі, так і сину людському бути в серці землі три дня і три ночі. Отже, естафета передана. До десятого століття три світові релігії, — три ключі холодної води по образному вислову Дари Корній( холодна вода – купіль для однолюбів і один з символів знань і здоров’я), — розвивалися як сполучені сосуди. Потім вони відокремилися. А царство, яке розділилося само в собі, як відомо, не встоїть.
— Вибачайте! – високоморальним тоном з глибокодумним видом заперечить весь мусульманський і християнський клір. – Моххамед сам вказує на Христа.
  Не Моххамед вказує, а Коран. Прочитайте, в якому кумедному вигляді згадується в Корані Ісус і Його мати. Відразу ясно – озлилися. Іще б! Обійшли їх грецькі люди, боги і джини. Новий Заповіт  -  це золотий перстень, головною окрасою якого є брильянт під назвою Апокаліпсис.
— І до чого тут Пол Янг і його книга? – спитає геть збентежений читач. Та в тому то і справа, що храм віри перетворився на хижу, а порфіра в стару одіж. А невмируще плем’я гностиків як міль доїдає решти одягу. І одним з таких гностиків виявився Пол Янг. Його книга мені сподобалася тому, що по-перше, в одному з її персонажів я взнав себе. Та про це потім. По-друге, автор залишився вірним собі і не став підлаштовувати свої асоціації під чужі канонізовані образи. Та тільки замість того, аби допомогти читачеві розібратися в складному світі асоціацій автора «Халупи» я знову скотився в свою колію. Знову прорекламував «Апокаліпсис». З мого боку це було, м’ко кажучи, не зовсім шляхетно.  Прийдеться вибачатися перед автором ще і з тої причини, що я буду його корити за невміння розуміти власні асоціації. А це одна з найскладніших задач в духовній практиці. Довгий час я не міг зрозуміти один вислів з Корану: «між серцем людини і її головою стоїть Аллах». Тільки зараз, коли я дивлюсь на Біблію як на книгу досить полемічну в своїй основі, починаю розуміти суть проблеми. Життя в дусі – це стрибок в невідоме. Оскільки дух бажає використати нас для своїх цілей. Часто він відриває людей від друзів і рідних і закидає  в інше місце, аби дати їм щось краще. Тому і сказано: «хто любить своїх рідних більше, ніж Мене, не вартий Мене». Істина ж знаходиться там, де розум в змозі розуміти образну мову духа, тобто підсвідомості. Така людина успішна в житті. Проте цей успіх не на показ. Така людина внутрішнє зібрана як моноліт, оскільки має в собі ключі розуміння, які як арматура держать всю конструкцію.
  Життя в розумі без співпраці з духом цілком передбачене, та не дає почуття повноти. Люди починають загибатися від нудьги і урізноманітнювати своє життя за допомогою алкоголю, наркотиків, блуду, азартних ігор, вживанням продуктів тваринного походження, уподібнюючись звірові. І досягають неабияких результатів. В них виникає стільки проблем, що нудьгувати вже ніколи  -  встигай тільки дірки в бюджеті затикати, що тріщить по всім швам, а здоров’я залишає бажати кращого. А до потопу, коли були вегетаріанцями, ой як довго жили.
  Релігій на планеті безліч, як і невичерпна людська фантазія. Та їх можна розбити на дві групи. Одна з них – поклоніння жіночому початку, друга  -  чоловічому. Іще китайці, та вони поза конкуренцією. В чому різниця?  Згадайте Адама і Єву.  Чоловічий початок  -  глина, жіночий  -  кістка. Один дух пластичний наче глина, другий – твердий. Якось в потязі я мав бесіду з юристом, який в часи свого студентства проходив практику в жіночій колонії.
– Ти гадаєш, вони нас боялися? – казав він мені. – Аніскілечки. Навпаки, ми їх боялися. Ніколи не второпаєш яку ще пастку або капость вони підстроять. А чоловіки  -  ганчірки. Даси пару раз по шмарклям,  вони і розколються. 
  Та я і сам бачив міць і стійкість духу своєї матері, яка фактично одна кормила і одягала нас трьох чоловіків. Батько був рабом алкоголю. Мати пояснювала це тим, що війна зламала наших чоловіків. До війни вони були зовсім інші.
  Греки не змогли силою нав’язати свою демократію світові, що боготворив жіночий початок. І тому подарували світові релігію, яка зробила з поганів  демократів. Як казав Пушкін: Христос був помірним демократом. Дехто вважає, що християнство себе вичерпало і наказало довго жити. Дудки! Воно як мінімум проіснує ще сто сорок чотири тисячі років. (Об’явл. 14. 1)  Від боготворіння жіночого духовного початку програють  в першу чергу жінки. Справжніх чоловіків не стане зовсім. Питання тільки в тому хто в більшій мірі християнин, тобто помазаний, Карлос Кастанеда чи диякон Андрій Кураєв?  Дякуючи Кастанеді я зрозумів, що  жест хрещення рукою православних і католиків не що інше як магічний засіб, що дозволяє переміщувати центр зв’язків. Кастанеда такого не казав, — скажуть мені. Так в мене ще свої мізки не заржавіли. Шановний професор філософії Кураєв говорить, що ангели не такі досконалі як люди. Сказати просто, апелюючи до технічного складу розуму сучасників, що інформація зазвичай передається в закодованому вигляді, потім розшифровується і подається на екран і в динаміки, він не може. Якість зображення і звуку в значній мірі залежить від якості монітора і динаміків, тобто від якості особистості. Від такої розмови, як від нової латки, старі ризи Православ’я просто розсиплються. Яка іронія життя – вчилася людина все життя, вчилася, можна сказати   останні дві копійки поклала на вівтар науки, а тепер навіть не в змозі скуштувати на смак її гіркі плоди. Честь мундиру, вірніше ряси, не дозволяє.
— Та як ви смієте приколюватися з нашого диякона! – скажуть мені. – Професор філософії не божа корівка, яку так легко приколоти шпилькою до дерев’яшки.
  Абсолютно вірно. Професор дуже обережний і зважує кожне слово перед тим як його виголосити. Зате протестантські проповідники дають привід поприкалуватися. Це вже я розшифровую деякі символи Пола Янга в його книзі «Халупа».  Іронія в тому, що вчений професор замість того, щоб запропонувати скуштувати перцю (так сказати, рублі поміняти на долари) невченим братам сектантам і отримати від Отця обіцяний перстень, почав критикувати теософію і інші генномодификовані овочі. Звісно, теософія проти теології, що локшина перед макаронами. В макаронину можна і подути і свиснути і в око комусь влучити. А від теософії зиску як від волосся на голові. Скільки не стрижи прибутку зась. Ще й за стрижку плати.
  До речі про критику. Той хто критикує вважає, що він абсолютно правий і абсолютно неупереджений. Той кого критикують сприймає критику як наклеп і хулу.  Розпалюються такі пристрасті, які по своїй напрузі можна порівняти хіба що з сексом. Якщо критика не справедлива, це вже насильство. Якщо ж ні  -  то вибачайте: я вас пізнав і нічого тут не зробиш. Все було полюбовно.
  Книгу Пола Янга можна назвати пророчою. Він не став видавати бажане за дійсне, як це і повинні робити християнські проповідники, а в образах дав картину релігійного світу, яким він на жаль і є. А також передбачив гибель церкви-блудниці, що сповідує жіночий початок. Його герой Маккензі прийняв абсолютно вірне рішення  -  спасати треба сина. Ми вже по горло ситі авторитаризмом. Тут я передбачу:
– Друг, ти, здається, забув про германський фашизм. Вже краще ви до нас.
  Не стану довго розсусолювати  про те, де і за яких обставин виник фашизм і його брат-близнюк комунізм, а відповім вам порадою одної старої індіанської бабусі, яка казала: « Діти мої, Бог не встигає слідкувати за вами. Тому слідкуйте краще ви за Ним. Слідкуйте краще за своїм духом. Він знає де вода, а де каша, де вмикати, а де вимикати». А відносно фашизму, то таку ідеологію змогли вигадати тільки двоногі хижаки, що поїдають братів своїх менших.
— Досить! – вигукне вкінець розсерджений читач. – Для цього Петрушки нема нічого святого. Навіть вид і запах копченої ковбаси не призводить його в священний трепет і божественний екстаз, йому все по приколу. Це поганин, що презирливо жбурляає м’ясо ідолам і тролям.
  Що ти, дорогий читач. Не зрони хоч ти мене. А то всі мене чомусь роняють. Сам професор філософії казав, що ангели не такі досконалі як люди. А хто я такий, щоб сперечатися з шановним професором? Я ж не люди, я всього лише впавший ангел, який на п’яну голову вибовтує інформацію під грифом: Цілком таємно. До Страшного Суду не оприлюднювати.
 
* До сьомого століття маніхейство було широко розповсюджено релігією  і несподівано зникло.  Появився новий, більш привабливий для споживача товар ( Об’явл. 13. 17.), за основу створення якого був покладений той же принцип, що і в маніхействі  -  об’явлення духа.
** Втім, по великому рахунку ці вислови можна розуміти так, що і творцям Корану і творцям Нового Заповіту до Апокаліпсису як до Києва…  Дух неодноразово попереджав: не тратьте  куме сили. Вислів «така книга як ця» по законам гнозиса не що інше як « така книга як та».   
 
P. S.
— Згода, — скаже прискіпливий читач. – А як по законам гнозиса звучить Апокаліпсис?
Реклама. Так! Так! Та сама реклама, що двигає торгівлю. Несподіваний поворот сюжету. Адже так?  Друге таємне значення слова Апокаліпсис  -  проблема, в перекладі з грецької – задача.