Слова

 
За кожний не обдуманий наш крок,
Нам доводиться платити.
За кожний згорток кинутих думок,
Нам інколи не хочеться і жити.
 
Ми спішимо, так кинути у слід образу
І хай думки одна за одною летять.
Так часом викинуту фразу,
Нам хочеться схопить, не відпускать.
 
Ми ранемо серця словами
І закриваєм душу ними назавжди.
Відкрити їх ми пробуєм роками
Шукаючи ключі, які не просто так знайти.
 
Не тільки зброєю ми можем вбити,
Не тільки лезом різати серця.
Слова… і ріжуть, і вбивають, та просити
Інколи пробачення, часу вже нема.
 
Я всіх прошу, задумайтесь на мить,
Чи варто не обдумавши казати.
І хай душа від злоби, так кричить,
Не легко буде, але спробуйте мовчати.
 
Ніхто не застрахований від того,
Що нами сказані слова, для когось є останні.
Та щирі сказані слова від серця всього,
Для когось можуть стати виліковні.