НЕ ОБРАЖАЙ ТЕЛЯТКА

                                                             НЕ ОБРАЖАЙ ТЕЛЯТКА
 
  Жила собі людина. Набридло їй просто так небо коптити і вирішила вона на нього зблизька подивитися. Подейкували що вгорі воно зовсім не таке яким здається знизу. І що блискавка, якщо на неї дивитися зверху вражає своєю красою не менше аніж полярне сяйво.  А іще казали якщо йти вузькою стежкою то неодмінно вона виведе на небо. І людина рушила в дорогу. Знайшла вузеньку стежку, на якій і здибалася з телятком. – Куди йдеш? – питає телятко.
– Хочу на небо зблизька подивитися. От і мандрую світом.
— Я теж хочу на небо зблизька подивитися. Візьми мене з собою.
  Пішли вони далі вдвох. Довго чи коротко йшли и зустрівся їм лев.
— Куди йдете? – питає їх лев.
— Хочемо на небо зблизька подивитися, — відповідають ті.
— Я теж не проти на небо зблизька подивитися. Візьміть мене з собою.
  Пішли вони далі утрьох.  Довго чи коротко йшли доки стежка не привела їх на високу гору до орлиного гнізда. І закінчилася стежка.
— Добрий день, — привіталися вони до орла.
— День добрий, — відповідає орел. – Та на жаль не всім. Ви, мабуть, прийшли на небо зблизька подивитися?
— Авжеж. А чи справді там так цікаво як дехто каже? – питає людина.
— Порожня цікавість не порок, а велике свинство, — відповідає орел. – Небо не для свиней.
— А для кого питає лев.
— Для херувимів.
— А що то за істоти херувими? – питає людина. – Мабуть, щось особливе?
— Нічого особливого. Звичайні телята, що отримали ангельські крила і ангельські голоси.
— Невже таке можливе? – питає телятко, дивлячись замріяними очима в небесну синь.
— Можливо якщо з’їсти книгу небесних пророцтв. Та на таке здатні тільки ті, що прийшли від великої скорботи або ж від великої жаги істини.
— Це вже казки ти розповідаєш, — каже людина. – Таке просто неможливе.
— То ти просто не знаєш власних можливостей, — відповідає орел, розправляючи свої могутні крила. – Вони піднімуть тебе на вершину успіху, як мене мої крила. Людині книгу проковтнути, що козі кусок мила з’їсти.
— Якщо не хочеш зробити це заради себе, то зроби заради мене, — звернулося телятко до людини, благально дивлячись їй в очі. – А я тобі за це віддам саме найдорожче, що маю – своє ніжне і любляче серце.
— Здра-а-астє! Я ваша тьотя, я приїхала із Києва, я буду у вас жити. – розсердилася людина. — На що ти, парнокопитноє, натякаєш? Що я без серця чи що? За таке можна і в п’ ятак схлопотать.
  З великих очей телятка полилися сльози і градом покотилися по землі.
— Не ображай телятка, — втрутився орел, побачивши таке диво. – З’їж книгу, а я за це віддам тобі найдорожче, що маю – свій зір. Дякуючи йому ти зможеш передбачати майбутнє і уникнеш багатьох негараздів.
— Чи й не дивина? – образилася людина. – І на що ти натякаєш, старший брат горобця. Невже я дурніше птаха?
— Даремно ти образив мене, — відповідає орел. – Віднині я буду поряд з тобою і розкрадатиму твоє надбання, але ти не побачиш мене доки не з’їси книгу. А свої очі я віддам телятку.
  Сказав і зник.
— Не ображай телятка, — озвався лев. – З’їж книгу, а я за це віддам тобі найдорожче що маю – свою владу над звірами.
— На що мені лишній клопіт? – здивувалася людина. – Я зі своєю владою не знаю що робити, а ти мені ще одне ярмо накидаєш.
— Люди не владні над своєю тілесною природою, вона в моїй владі, — відповів лев. – Одному я даю серце собаки, а розум куриці.  Гребеться така людина гребеться та тільки все від себе. Іншому даю серце теляти, а розум метелика чи молі. От і з’ їдає така людина сама себе мов міль одежу. До речі, в тебе чванькувате серце свині поєднане з зарозумілою гусячою головою. Досить невдале поєднання, — ти не дружиш з власною головою. Візьми мою владу, не пожалкуєш. Коли люди зрозуміють, що ти їх наскрізь бачиш то будуть вислуховувати тебе стоячи наче ти цар. В останнє прошу, не ображай телятка.
— Здається мені, ваша величність, що як для царя у вас занадто буйна фантазія і неадекватна уява. Ви до непристойності волохаті.  Думаю, доречно було б завітати до парикмахерської. Кажуть, добре допомагає.
 Лев довго мовчав, чекаючи чи людина не передумає. Та побачивши, що всі його сподівання марні, зітхнув і промовив: — Даремно ти образив мене. За це я віддам свою владу телятку, а сам буду поряд і при найменшій нагоді виставлятиму тебе на посміховисько, але ти не побачиш мене доки не з’їси книгу небесних пророцтв. Зустрінемося через десять днів в кращому випадку, в гіршому через десять років.
  Сказав і зник. Повернулася людина в бік телятка, а натомість біс стоїть.
– Ти хто? – питає людина здивовано.
 – Як хто? – відповідає біс. – Я твій дядя з Києва і віднині буду у тебе жити, дівчинко моя.
  Біс лагідно погладив людину по голові. А людина опустила голову і на ноги нечистого дивиться. Наче знайомі. Невже це і все, що від телятка залишилося? Перевів погляд на обличчя і аж здригнувся від огиди. З такою любов’ю і ніжністю дивилися на нього поросячі очі нечистого духа, що аж моторошно стало.
— Яка я тобі дівчинка, свиняча твоя морда. Я чоловік і ім’ я у мене чоловіче – Альоша, — розсердилася людина і відступивши, кинулася тікати.
— Душа моя! Навіщо тікаєш від свого щастя? Я ж твій принц на білому коні, – кинув біс навздогін і в три скачка наздогнавши людину, всівся їй на плечі. – Інтернет для людини, а ти, кінь мій баский, для Інтернета.  Тепер я буду твоїми очима і твоїми вухами. І що в тебе за зачіска? Справжнє вороняче гніздо. Доведеться поголити. Крутіше тебе будуть тільки варені яйця.
  Бігла людина бігла і впала, геть знесилена. Біс зліз з неї і всівся поряд, ніжно гладячи людину по голові волохатою лапою.
— Я зроблю тебе щасливою, дівчинко моя.  Ліжко  під тобою буде рипіти всю ніч і навіть небо тобі з овчинки постелю.
— На що ти натякаєш, жертва генної інженерії, — не сказала, а промукала захекана людина, здригаючись від жаху.
— Бачу, дитино моя, що ти не по літам зіпсована. Звідки в тебе така збочена уява про щастя? – сказав біс і, зробившись малесеньким бісенятком, вскочив людині прямо в серце.
  Відтоді людині постійно не таланить.  Товчеться по господарству мов чорт на болоті, а добра нажити не може. Що не зробить то все курям на сміх. Пручається всю ніч на постелі, не маючи сну. Не встигне сон скувати йому віки, як вогняні язики вже гоняться за нею. І не має людина спокою ні вдень ні вночі. Молить про дощ, а натомість град.
  Людина, хочеш побачити небо — не ображай телятка.
 
  Вузька стежка – самостійне системне вивчення Біблії.
  Книга небесних пророцтв – « Об’явлення Івана Богослова».
  Кусок мила – вчення Павла.
  Інтернет – Мамона, банк інформаційних даних. Хто володіє інформацією той володіє світом.
  Вогняні язики гоняться слідом – бігти попереду Бога, коли згорають фальшиві ідеї.
  Град – теж саме що і заморожені банківські рахунки. Від буквального розуміння власних асоціацій,