ХАЛУПА

ХАЛУПА
    
  Вітаю, я Віллі. Той самий, що дав старині Макензі свій позашляховик. А пишу тому, що раз Пол Янг(1) все перекрутив, то я вважаю своїм обов’язком розповісти всю правду начистоту. Насправді все було, і халупа була і негра і Ісус з довгим носом і Сарайю. Але того базару, що видав нам Пол Янг,  не було.
  Бог сказав відразу, що Він зовсім не такий, але таким Його бачить Мак. На запитання Мака чому він бачить Бога таким, Той відповів, що коли у Мака проблеми він радиться зі своєю любовницею із Вавілону, яка звила собі затишне гніздечко в його серці і шепоче йому звідти. Раз Мак вирішив віддати всю владу радам, то Богу в його житті робити нічого. Він не негр і нічого з нього робити шістку. Мак розсердився і вибіг з дому.
  На шляху він налетів на Ісуса і ледь не зламав Йому носа. Та Ісус простив йому, Мак  же не навмисне. Правда їх дружба тривала недовго. Після прогулянки по воді Ісус признався, що йому до бісиків остогидли ці походеньки з Маком по холодній воді. Він чекає не дочекається коли Мак, відкривши книгу «Об’явлення Івана Богослова», піде слідом за Ним по гарячим слідам.(2) А це стовідсоткова гарантія, що Мак Його наздожене, тобто зрозуміє, і вони разом ввійдуть в країну Вічних Істин. Мак Йому не повірив.
  Зате Сарайю  так видала Маку, що він потім довго не міг прийти в себе. Спершу вона сказала, що вона це він.
— Англійська королева з вашого дозволу, сер, — відрекомендувався Мак і ввічливо посміхнувшись, зробив кнісет.
— Ах, так ти ще й лесбіянка!
  Очі азіатки полихнули полум’яним вогнем,(3) і вона, схвативши Мака за ремінь однією рукою, підняла його і кинула мов кошеня в крісло-качалку, що біля каміну, так що він ледь не перевернувся. Потім вона  обійшла кругом кресла і, ніжно обнявши його голову своїми маленькими ручками продовжила:
— В цій безсоромній сукні твоєї подружки- совєтки, від якого тхне духами як від танка соляркою, я почуваюся Магдалиною на панелі. Мак, як тобі не соромно?
 Вона з огидою плюнула в камін і дрова несподівано загорілися, в кімнаті стало жарко, а дзвінкий ляпас, відпущений мініатюрною азіаткою, ще більше накалив атмосферу.  
  Сарайю почала гладити Мака по голові, ніжно нашіптуючи йому на вухо: Хай буде вам відомо, ваша величність, що я маю природу Бога і немає в мені і тіні перемін і я ніколи не вертів Маком як флюгером. Це все витівки його пасії.
  При цьому Мак отримав по другій щоці.
— Що ж ви мовчите, ваша величність, у вас до мене нема питань?
— А це правда, що в мене такий великий ніс як в Ісуса? – видавив з себе в смерть переляканий Мак.
— Як в Ісуса? – здивувалася Сарайю, — як в журавля, мій любий. Ісус просто пожалів твоє самолюбство, а я з тобою сюсюкатися не буду, а буду наставляти на всяку правду. В своїй маніакальній жадобі одкровень ти постійно довбаєш цю куртизаночку своїм довгим носом, поки вона не починає кровоточити.(3) А напившись її крові, ти стаєш одним цілим з нею. Зробивши раз цінну послугу,  вона все життя буде водити тебе за ніс. Вона ж і вкрала твою дочку, щоб ще більше прив’язати тебе до себе.
— Але чому ви не заступилися за мою дочку? – скипів Мак.
  Азіатка стала перед Маком і, не відводячи від нього свого полум’яного погляду, мовила: — Бог не втручається в твої взаємини з іншими, а терпляче чекає, коли у тебе з’являться взаємини з Ним.
  Це ще більше  розсердило Мака.
— Я молюся кожного дня, читаю Біблію, відвідую церкву, яких ще взаємин мені бракує?
— Все це добре, але ти не чуєш(5) Нас, — відповіла Сарайю.
— Як це не чую? У мене гарний слух, а деякі проповіді я навіть пам’ятю.                        
  — От і добре! – сказала Сарайю, — отже ти пам’ятаєш, що слухання від слова Божого. А ти пам’ятаєш, де в Біблії слово Боже, а де буква?
— Буква – це закон, а слово – Євангеліє.
— Яке євангеліє, Боже чи людське? – спитала Сарайю.
  Це питання загнало Мака в глухий кут, і йому довелося признатися, що він не розуміє  про що взагалі йде мова.
— Отож, свідчення людське ви приймаєте, а свідчення Божого, яке більше не приймаєте.(6) Книга «Об’явлення Івана Богослова і є Євангеліє Боже, а решта книг Нового Заповіту є євангелії від людей.
— Мені ніхто цього не казав, — відповів Мак.
— Тепер ти знаєш правду з перших рук. Скажи, будь ласка, як часто ти їси хліб?
— Кожного дня.
— Ти вступив в заповіт через хліб і вино. Чому ти не їси духовний хліб щоденно? Моє справжнє тіло в інформаційному просторі людей є Євангеліє Боже. Мак, насправді я твій хрест. Читай цю книгу щоденно і через три роки ти побачиш, який легкий і приємний цей хрест. Чи ти волієш залишатися глухим?
— А хіба мій хрест не є смерть моєї дочки? – здивувався Мак.
— Смерть твоєї дочки є всього лише смерть твоєї дочки, — відповіла Сарайю, — і тебе мучить не стільки її смерть як усвідомлення того факту, що ти не відбувся як батько і як християнин і спасіння твоє як головня з вогню.
  Мак чомусь вирішив, що це нечистий зло жартує над ним, він  так звик до своєї Великої Жалоби, що ні про що інше і чути не хотів. Зібрав він свої манатки, прихватив пістолет і до виходу. Шлях йому загородив Ісус і сказав, що його не відпустять поки він не побачить тіло своєї дочки.
  Тут у Мака знесло кришу, він вихопив пістолет і постріляв їх всіх. З кожним хлопком револьвера один з Них просо зникав. Не встиг Мак прийти до тями як почув за спиною  голос Елозії: Даремно ти Мак Макензі не послухався моєї поради і об’ївся цих овочів. Мак раптом відчув, що дійсно даремно. Він кинув пістолет, швидко заправив штани в шкарпетки і побіг в ванну. Викупавшись і виправши штани, він закрився в своїй кімнаті до наступного ранку.
  Наступного дня  йому і справді показали  труп його дочки. Додому він повертався з важким тягарем на серці, а тут ще ця аварія.
  З нього взяли обіцянку, що він докладно напише про все, що з ним відбулося і видасть свою розповідь. Так і зробив. Та всі видавництва ввічливо відмовляли йому. Один з редакторів, прийнявши його за письменника початківця, популярно пояснив йому суть проблеми.
— Маца з полинем давно вийшла з моди. Сучасний читач бажає хрусткого солодкого печива, — сказав він і порадив звернутися до Пола Янга за більш детальною інформацією.
  Мак відмовився. Та пройдоха Уільям, відрекомендувавшись радіожурналістом, записав на диктофон мою розповідь, перекрутивши її на потіху розбещеним читачам. Мак прочитавши цю писанину, дуже засмутився.
— Цей Пол Янг розмазав мене, як шмарклю на тарілці, — гірко мовив він.
  Тепер Мак щоденно молиться за письменника і, особливо за його дітей, щоб їм не дай Бог не довелося відповідати за гріхи батька. Мак відтепер святий. Що ж до мене, то підвернись мені цей писака, я би його самого так розмазав би, мало би не показалося. А іще Мак щоденно читає «Об’явлення Івана Богослова» і мені радісно бачити як зцілюється його зламний дух і як світліють його очі.
  Пробачте якщо, щось не так сказав, ми з Маком люди прості можна сказати селяни.
  Щиро Ваш Віллі.
  Примітки.
1. Уільям Пол Янг. Хижина. Образи абсолютно вірні, сюжет, композиція все бездоганно.
Одне погано – зовсім невірна трактовка образів.
  Копирсаючись у власній підсвідомості як у власному носі, автору слід було пам’ятати, що в підсвідомості Бог не живе. Його місцеперебування небо, тобто свідомість. В підсвідомості живе дух людський, він же земний. Він же диявол, тобто двоїстий, оскільки йому бідоласі доводиться розриватися між тілом і душею людини. Ним створені шедеври культури, наука, технології, релігії. А вже почуття гумору йому не займати. Як легко і невимушено він виставив на посміховисько автора роману і мільйони його однодумців.
2. Об. 1. 15. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі.
3. Об. 1. 14. а очі Його – наче полум’я огняне.
4. Об. 17. 4. У руці своїй мала вона золоту чашу, та нечести розпусти її.
5. не чуєш, в значенні не розумієш.
6.! е Іоан. 5. 9. Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Бога вартніше, яким свідчив про сина Свого.