СВЯТО БОЖЕЛЕ

 СВЯТО БОЖЕЛЕ
 
  Жила собі дівчинка. Рано лишилася вона батьків, їх замінили бабця і дідусь. Заради дівчинки вони кожного року саджали ріпку.(1) І зовсім не тому, що дівчинка полюбляла цей овоч. Тут була зовсім інша причина. Коли ріпка виростала велика превелика, по сталій традиції дідусь йшов її виривати. Та не під силу це було старому, і він гукав на поміч стару. Але і удвох вони були не в змозі. І бабуся звала на поміч онуку. Знову ніякого результату і онуці доводилося звати на допомогу Жучку, Жучці кицьку, кицькі мишку і тільки вшістьох вони витаскували ріпку з землі.
  Подивитися на це видовище збігалися всі односельці і не тільки. Приїздили і з других місцевостей і навіть туристи. А вже телевізійників було стільки, що вся ця дружня шестірка впродовж цілого тижня тільки і робила, що дивилася по телевізору, як всі головні телеагентства показують їх по всьому світу. Всі були абсолютно щасливі, і навіть мишка. А вже як були щасливі дідусь з бабусею. Такі щасливі, такі щасливі, що навіть померли в один день.
  І осталася дівчинка зовсім одна. До того часу вона вже виросла і стала справжньою красунею. Та тільки сумно було їй і самотньо. Хіба могли Жучка, кицька і мишка замінити їй дідуся з бабусею? Аж ніяк. Вони навіть ріпку не посадили в той рік. Дівчина не знала як бути далі і за що жити. Грошей, які вони отримували за своє шоу з ріпкою, хватало їм пристойно прожити цілий рік, а других сільськогосподарських культур на їх ділянці не було, окрім трави звичайно.
  Єдиною втіхою їй був сусідський хлопець, який називав її не інакше як моє сонечко і завжди пригощав солодким білим виноградом, що в великій кількості ріс на їхній ділянці. Раніше від женихів відбою не було, а тепер тільки він один і звертав на неї свою увагу.
  Батьки цього юнака робили вино і кожного ріку весною влаштовували свято молодого вина, так зване свято божеле, на якому вони пригощали всіх односельців, а місцеве телебачення кожного року показувало це свято в своїх новинах. Ось і зараз сусіди зібрали виноград, віджали сік для вина, а вижимки викинули на компостну купу, що знаходилася поряд з межею.
 Від людей дівчина чула, що вино можна робити і із вижимок треба тільки добавити певну кількість сиропу. Коли ж побачила, як багато вижимок було викинуто і як багато соку в них лишилося, вона відважилася на зухвалий вчинок. Акуратно зібравши мезгу, так називаються вижимки  в виноробстві, вона залила їх сахарним сиропом. Що ж вона теж влаштує свято божеле і її теж покажуть по телебаченню, нехай і по місцевому. А що їй ще зоставалося робити, других професій окрім професії телезірки вона не знала.
  Прийшла весна і як завжди сусіди  викотили на вулицю бочку з вином і влаштували дегустацію. І поки односельці смакували хмільний напій, дівчина прилюдно заявила, що наступної неділі вона теж запрошує всіх бажаючих на свято молодого вина. Колишній телезірці, звичайно, повірили.
  Не тільки місцеве телебачення зважилося показати цю подію, але і центральні телеканали не обійшли її своєю увагою. Настав бажаний день, все було готове до дегустації, і дівчина знову відчула себе в своїй рідній стихії. Відкрили бочку, і повітря наповнилося тонким і ніжним ароматом молодого вина. Всі були в очікуванні чогось незвичайного. В сонячних променях іскрилися наповнені бокали, наша красуня вже відкрила рота, щоб відповісти на запитання журналіста, як несподівано одна з жінок зі словами « дурепа ти сільська, раніш чим інших пригощати, самій треба скуштувати» вихлюпнула їй вино прямо в обличчя. Інші демонстративно виливали вино на землю. А оператори знімали на камеру все до найменших подробиць, чим гучніше скандал, тим вище рейтинг.
 Закривши обличчя руками, дівчина побігла в дім і, замкнувши вхідні двері, дала волю своїм сльозам. Вона розмазувала їх руками по всьому обличчю, та сліз менше не ставало. Наплакавшись вволю, зморена вона заснула, а ввечері не витримала і включила телевізор. Іі знову пережила ранкову ганьбу. Так! Це був справжній кошмар. Більш за все її образили слова однієї журналістки, яка сказала буквально слідуюче: Ця марнославна дівиця так звикла до дешевої популярності, що заради неї не посоромилася уподібнитися нашим політикам, які крадуть чужі ідеї, в які самі анітрішечки не вірять, розводять їх солодким сиропом своїх обіцянок і цим огидним пойлом поять своїх виборців. Дівчина знову проплакала до самого ранку і твердо вирішила не виходити з дому.  Вже краще смерть наодинці, чим жити з такою ганьбою.
 Вдень в двері хтось тихенько постукав і знайомий голос промовив: « Це я, моє сонечко, відкрий заради всього святого, а інакше я просто виламаю двері». Довелося відчиняти, нового скандалу їй тільки бракувало. В руках юнак тримав великий букет її улюблених білих троянд, і в дівчини потепліло на серці. Вона впустила його всередину і поставила букет в вазу. А парубок тим часом вийняв пляшку вина і коробку шоколадних конфет. Побачивши вино, дівчина знову засмутилась.
— Добре, — сказала вона крізь сльози, — я згодна, що я сільська дурепа. Але навіщо було порівнювати мене з цими продажними політиками. Я дівчина чесна і порядна і нікого не збиралася обдурювати.
— Дійсно, навіщо? – згодився юнак, сідаючи за стіл, – порівняння з духівництвом було б більш доречним.
  Від несподіванки дівчина теж впала на стілець.
— Як це?      
— Перше ніж щось робити, треба хоч би ази знати. Взяти, наприклад, вино. Гарне, так зване марочне вино робиться з першого самого чистого соку. З мутного соку можна одержати  вино більш низької якості, столове або друга назва ординарне. А з сиропу з вижимками виходить вино найнижчої якості. А вже біле вино робиться тільки з самого соку, бо навіть смак полину в такому вині набагато приємніший, чим смак виноградної шкірки, не кажучи вже про насіння. Та про це знають лише професіонали.
— І до чого тут духівництво? – спитала дівчина, нічого не розуміючи.
— Сучасне християнство подібне вину і воно теж неоднорідне. Християнство Англії і Скандинавських країн можна порівняти з ординарним вином, а вже наше ніскільки не краще за твоє вино. Воно розбавлене поганством, мов сиропом. Від справжнього християнства в ньому тільки вижимки, тобто свідчення апостолів. А винограградний сік, мов кров Христа,  пролитий в землю, а саме, свідоцтво Боже книга « Об’явлення Івана Богослова».  Замість спілкування з Богом за допомогою цієї книги легковірні люди спілкуються з іконами і земними духами і смакують вино блудодійства. До речі, в сімнадцятому їм теж виливали їх пойло в обличчя. Проте вони не покаялися та ще і вважають себе мучениками за віру. Не відстають від духовних отців і наші політики. Вони теж не знають азів своєї справи. Від політиків чекають свіжих оригінальних ідей, а гарна ідея, впроваджена в життя, як хороше вино, радує серце. А для цього потрібно розвивати свою творчу індивідуальність. В тебе є Біблія? – спитав юнак.
— Звісно, є, — відповіла дівчина.
— В Новому Заповіті є книга « Об’явлення Івана Богослова». Це є справжня виноградна лоза, яка розвиває індивідуальні здібності людини. Решта книг Нового Заповіту є виноградні галузки, що і дали врожай, а інакше не було б і самих книг.(2) Сам Господь Ісус Христос впродовж трьох років щоденно терпляче і наполегливо насаджував інформацію цієї книги в свідомість своїх учнів, і покинув їх, коли лози принесли перший врожай. Ну а оскільки наших політиків не хвилює рівень власного інтелекту, то і власних ідей в них бракує. Хто ж стане битися за чуже?  Кожен б’ється за своє. Це люди вчорашнього дня, вони завжди будуть хвостом, а не головою.
 Досить! – сказала дівчина, — не хочу більше нічого чути про сильних світу цього. Розкажи краще про себе.
— Що мені розказувати, ти і так все знаєш, — відповів юнак. – Хіба що одружитися вирішив, ось і каблучку нареченій купив. Як ти гадаєш, їй сподобається?
  Він дістав з кармана коробочку з каблучкою і показав її дівчині.
— Звісно, сподобається, — відповіла дівчина впавшим голосом, думаючи не стільки про каблучку як про парубка напроти.
— Я радий, що тобі сподобалося, — відповів юнак і обережно надів їй каблучку на безіменний палець.
  А вона засяла як сонечко в ясний травневий день.  Так і було від чого. Ось воно дівоче щастя – гарний і розумний наречений.
  Примітки.
1. Ріпка – поганство.
2. Єв. Від Іоанна. 15. 1 – 6.