Мої "Ми"

Мої «МИ»
Вони були для мене всім. Моїми страхами, радощами, стражданнями… моїми почуттями.Вони були моїм всім… моєю долею.
Вони- це її і його душа.
Його ненависть та її посмішка. Все було як завжди. Він і я. Вона і я. Ми завжди поруч. Рука об руку. Такі різні. Ми були невід’ємною частиною один одного. Наодинці завжди сперечались, не могли знайти спільно мови… досягнути взаєморозуміння.
Наше спілкування було шаленим, діалоги-дикими. Ми не слухали один одного, але відчували…Десь на підсвідомості. Ми  були антиподами! Напевно, я в цьому не впевнена… нам було добре разом.
 
Але вони розділили нас. Розірвали наш зв'язок.
Навіщо? Що їм так заважало? Вони розірвали  зв'язок…Ні! Вони розірвали нас… Кожного. На шматки. Нас знищили.  Хоч хтось спитав у нас дозволу? Ми були надто близькі.  МИ БУЛИ!!! Чому мав вмішатись хтось третій?! Хто дозволив йому вирішити нашу долю… Чому він вирішив, що нам разом погано. Чому?!  Не йому вирішувати. Ми разом з народження. Наше існування – це прокляття, а може і благословення, дивлячись чому ви надаєте перевагу..
-          Ми – він і я.
-          Ми – вона і я
Ми… це дві свідомості: чоловіча і жіноча.
Ми – підсвідомість.
Ми — прокляття  та благословення.
Але нас немає. Нас роз’єднали. А вона залишилась сама. Її підсвідомість пуста, а пам'ять чиста.
Вона нещасна, а може і щаслива. Вона навряд чи пам’ятає що це означає.
В нас до вас лише одне питання:
Ви знищили НАС…
Тепер ви задоволені?…
Ви, сучі діти?