"На самоті"

А люди ділятьсяна гарних і поганих.

Це все вже ясно,- ясно і мені…

У мене є теорія: «Життя – це боротьба!»

А ясно ще одне; що насамперед у боротьбі,

Постійно гинуть Чесні й Гарні!

Ніхто й Ніщо – всі залишаються в Житті.

Вони живуть. О! Як вони живуть!..

Спокійно й затишно, у темряві своєї ж лжі!

То хто я? - Я ладен ноги цілувати, бо я людей люблю.

Вони мене? – Нелюблять. А чому? – Не знаю й сам.

А я? – А я – На самоті з Коханням.

Залишусь сам з собою, наодинці. Зовсім як усні.

Павук на серці звив вже павутиння…

Одна моя дорога,- в пекло. А це вже не пісні.

І сам я знаю – марні ці мої прохання.

Бо «павутина», - зла, німа, сліпа, не лагідна.

Ще скільки живитися будеш моїм серцем?

Хто розірве цю павутину навіки?!

А кращій вихід – вбити моє серце, й придушити.

А я у сні…

І я – на самоті…