Вибір

Біль… Біль змусив його прийти до тями. Перед очима була тільки пітьма. Страшено боліла права нога. Він спробував нею повурушити, але різкий біль змусив припинити ці спроби… в голові крутилась лише одна коротка думка. Де Я? Треба згадати вчорашній день. Але не міг нічого згадати, пошматовані обривки спогадів складали лише картину, ніби на яку потрапив дощ, від якого вона спотворилась… нарешті його мозок почав вилаштовувати послідовність. Ранок… сніданок… квиток на стоілі(в Австралію)… аеропорт… друзі… літак...13 місце… взліт… випивка… красива стюардеса… секс… гроза… Біль знову нагадала про себе. Хлопець подиввся навколо себе, але його кругом зустрічала тягуча пітьма… Закричав, ніхто не відповів. Темрява душила у виски. Минула година, після того як він прокинувся. Йому здавалось що минув день… відчуття безпорадностю злило його… спробував знову щось згадати, але все дарма… Треба щось робити… вибиратися. Він спробував піднятись. Не втримався, упав. Почав лізти… на довго його не вистачала. Нога не давала йому спокою. Перерви між його рухом тривали більше ніж час просування. Відпочиваючи він просто лежав голіруч невзмозі навіть поворухнутись. Глибоко в душі він розумів що це не прсто пітьма. Це щось більше, що не піддається поясненню. Крім тиші і болю тут нічого не було. Втома закрила його важкі повіки… сон... 
Прокидайся… Прокидайся. Зараз не час спати. 
Нарешті ти прокинувся. Нарешті його очі побачили світло.Воно йшло від невеликого вогнище. Багаття прорізало кроменшну темряву. Здавалось пітьма хотіла проковнути цей маленький вогник, наповнити ним своє своє бездонне чрево… хлопець побачив білля багаття силует людини. Хотів щось скзати, але ніби онімів. Цей вогник надав йому сили повзти. Він вже не зважав на біль, який зводив його з розуму. Він майже непретомнів, але боявся загубити це світоло, цей маячок. Але вогонь не наближався, лиш далі тікав від нього. Мить і він зник, мить і він вже біля хлопця. 
Я чекав на тебе — промовив незнайомець. 
Він не бачив його обличчя, тільки голос, який доволі був знайомий. 
-Хто ти? — промовив хлопець.
-Я — це ти. Ти — це я.
-Що за маячню ти мені говориш! Як це може бути… неможливо. Де я? Що трапилось? чому я не налітаку? — Ти й досі нічого не зрозумів? Ти в комі. Майже всі загинулм в авіокатастрофі, крім тебе і однієї дівчини. І постає одне питання. Кому жити? В тебе відмовляють легені. Їй потрібне серце.Смерть одного, це життя для інших. Смерть однієї, це життя для одного.
— Я не збираюсь помирати, ліпше вона ніж я! Я її не знаю, і не збираюсь віддавати свій квиток на експрес до життя. Ніхто не забире в мене його… мій шанс.
— Гаразд, я розкажу про неї тобі. Вона народилась в бідній сім*ї. Її дитинство було пекло. Але вона не зламалася, а продовжувала йти по життєвому шляху з високо піднятою головою. Добилася успіху, стала відомим лікарем, мала все ще хотіла. Але її серце горіло в муках, бачучи страждання інших людей. Вона стає волонтером, допомагає людям по всьому світі… витрачає весь свій статок… і ось на останні гроші купує квиток і летить в Австралію допомагати місцевим аборигена. А тепер згадаєм твоє життя, твої вчинки.Я не буду розповідати тобі про них, адже ти вже знаєш відповідь. 
На очах у хлопця силует перетворювався в нього… в його друге я… альтер его. Друге я глянуло у бік. Де зупинився його погляд з*явилось двоє дверей. Із крипом вони відчинилось. Із них струменіло яскраве світло, яке сліпило очі хлопця. 
Ти знаєш що далі робити. Але вирішуй швидко, залишилось мало часу...
Він підійшов до дверей, вагаючись ступити далі крок. Оглянувся, але багаття і іншого його не було. Крок.
Готуйте операційну, для неї є нове серце.