Не люблю рози....

Не люблю рози...
Що прочитаєш по моїх очах?
Ну що ти скажеш побачивши в них сльози?
Ти думав зрозумієш по моїх словах,
І взяв й приніс сьогодні рози...
Я плакала всю ніч одна,
а зранку встала, просто усміхнулась.
А ти прийшов, побачив, що сама,
і вирішив, що щастя повернулось.
Говориш щось незрозуміле,
чекаєш на мої слова.
А мене вже доїдає наболіле,
в очах лиш біль один і пустота.
Ти не відчув, хоч в очі віддано дивився,
І не побачив сліз в цій змушеній усмішці.
А знаєш ти навіть не змінився,
хіба що зовні помінявся трішки...
Ти не навчився по очах читати,
ти вмієш бачити лише від щастя сльози.
Ну як тобі зумію я сказати?
Не люблю я тебе, не люблю рози…