Втрачаючи рівновагу

Біжу по хвилях вчорашніх емоцій, гублячи почуття майбутніх днів.
Я бачу море, хвилі, сонце.А чекаю того, що темне і далеке.Я прагну знайти частинку мене в цьому заплутаному айсбергу життя.
Я відкриваю кожен день сторінку великого океану.Я там, де вітер несе полумя сонця.Я бігаю по маленьких листочках вічної весни.
Я стрибаю у коло твоїх очей.Вони відкривають нові пелюстки моїх думок.Я знаю, ти сам.Я також сама, але я завжди чекаю тебе на пероні нашої долі.І знаю, що одного разу я не зможу -я стрибну на потоки ліній швидкості і ти не стримаєш мене.
Ти будеш далеко.Ти більше не врятуєш мене.Вони не побачать того, але вони будуть плакати, бо так заведено в наших підсвідомостях.
Ти не будеш, ти просто постараєшся щось згадати, але тоді вже не відкриються тобі мої думки.
Але я буду приходити так швидко як думки, які час від часу будуть виринати у твоїй свідомості.