Палає серце моє

Палає серце моє,

Не витримає дух ось цих моїх тортур.

Набрякло все, і мозок в тім числі,

І відчуваю – все, не можу...

Себе калічу, й душу мою бідну

Я колю вилами сильніше і сильніше.

А кров не ллється, лиш крик лунає,

Крик напівмертвого і бідного орла.

І чесно чую: помираю.

Душа моя не еліксир,

Що дозволяє жити вічно.

Ось вже помалу все німіє...

Прощай, жорстокий світе,

Прощай навіки вічні.

І в мить ту очі погрузились

У вічную пітьму...

Дмитро Михайловський

30 листопада 2011 року.

p

v

x

Oe

R

x

z

|

¦

Oe

Україна, м. Хмельницький.