- Я автор
- /
- Михаил Кит
- /
- Упорядкування тексту Євангелія від Івана.
Упорядкування тексту Євангелія від Івана.
Упорядкування тексту Євангелії від Івана.
Після детального аналізу тексту Євангелій стає зрозумілим, що це Євангеліє написано групою учнів однієї з церков за письмовим свідченням Апостола Івана <<Ів.21.24>>, який помер власною смертю. Інші Апостоли ж загинули від рук противників під час поширення Євангелія <<Ів.21:20-23>>, крім, звичайно, Юди Іскаріотського, що сам наклав на себе руки <<Мт.27:3-10>>
Ми також з’ясували, що посилаючись на свідчення Апостола Івана, Євангеліє писалося з тією ціллю, аби виправити своїх попередників, котрі, не будучи свідками тих подій, зробили декілька помилок стосовно відвідин Ісусом Єрусалима, на чому й було сфокусовано увагу, а також доповнити попередні Євангелія важливими фактами з життя Ісуса, які були невідомі попереднім авторам. При цьому увага була зосереджена на тих подіях, що спричинили розп’яття Христа.
Більш детальне дослідження тексту Євангелія від Івана так званою "високою критикою" засвідчило, що невідомо через які обставини середня частина тексту була порушена й втратила своє смислове значення. Отже, задля пошуку істини необхідно здійснити смисловий аналіз деяких розділів. Оскільки в Євангелії йде мова про відвідини Ісуса Єрусалима на паломницькі свята (Пасха, П’ятидесятниця та Кучки), установлені Богом через Мойсея, то щодо календаря Юдеїв того часу необхідно відновити чергу подій. Під час аналізу та впорядкування тексту, будуть відновлені розділи, які стосуються подій невідомого юдейського свята, а саме 5-й та розділи 7-й, 8-й, 11-й та 12-й.
Наперед передбачаючи існування різних догматичних думок, хочу зробити відповідальну заяву, що мені це було дозволено Богом, і допомогу я отримав від Святого Духа, Якого залишив нам у спадок Господь, щоб істина стала повною та осмисленою.
Найбільш помітним доказом порушення тексту є уривок з 12 розділу Євангелія від Івана.<<12.44-50>>
Славний в'їзд Іісуса в Єрусалим.
12-тий розділ. 12. А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, 13. то взяли вони пальмове віття, вийшли назустріч Йому та й кричали:
"Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!"
14. Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: 15. "Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!" 16. А учні Його cпочатку того не зрозуміли були, але, як прославився Іісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. 17. Тоді свідчив народ, який був із ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. 18. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що він учинив таке чудо. 19. Фарисеї тоді між собою казали: "Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!"
Отець прославляє Сина.
20. А між тим, що на свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. 21. І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської і просили його та казали: "Ми хочемо, пане, побачити Ісуса". 22. Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. 23. Ісус же їм відповідає говорячи: "Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. 24. Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. 25. Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. 26. Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.
27. "Затривожена зараз душа Моя". І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю… 28. Прослав, Отче, Ім'я Своє!" Залунав тоді голос із неба: "І прославив, — і знову прославлю!" 29. А народ, що стояв і почув, говорив: "Загриміло"! Інші казали: "Це Ангел Йому говорив!" 30. Іісус відповів і сказав: "Не для Мене цей голос лунав, а для вас. 31. Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. 32. І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну". 33. А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.
34. А народ відповів Йому: "Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?"
35. І сказав їм Ісус: "Короткий ще час світло з вами. Ходіть поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде.
36. Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб винами світла ви стали".
Промовивши це, Ісус відійшов та сховався від них.
Чому не ввірували в Іісуса.
37. І хоч Він Стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, 38. щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: "Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об"явилось?"
39. Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: 40. "Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!" 41. Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про нього звіщав.
42. Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через Фарисеїв, — щоб не вигнано їх з синагоги. 43. Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
Заповідь Божа – то вічне життя.
44. А Ісус підняв голос, та й промовляв: "Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.45. А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. 46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. 47. Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48. Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно буде судити його! 49. Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. 50. І відаю Я, що Його ота заповідь – то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.
Т а є м н а в е ч е р я
Іісус умиває ноги Своїм учням
13-тий розділ. Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.
З наведеного тексту Євангелія помітно, що після славнозвісного в’їзду Ісуса до Єрусалима, автор ясно дає зрозуміти, що Господь залишив Храм <<Ів.12-36>>, а після наведених автором пояснень, чому юдеї не вірували в Христа <<Ів.12.37-43>>, Ісус знову починає говорити <<Ів.12.44-50>>. Хіба автор, який роздумує над кожним словом, коли пише Євангеліє, міг допустити таку помилку, упорядковуючи текст? Поза всякими сумнівами, ця частина тексту зазнала змін.
Відомо також, що епізод, пов’язаний із прощенням грішниці <<Ів.8:3-11>>, у деяких перших рукописах, написаних унціальним шрифтом (великими літерами), що датовані 4-6 століттями й збереглися до цього часу, цей епізод або відсутній, або там, де він мав би бути, маємо незаповнене місце. І тільки в пізніших грецьких та середньовічних рукописах знаходять цей уривок. Однак у деяких із цих рукописів він міститься або в кінці четвертого Євангелія, або ж після <<Лк.21:38>>. Жоден з перших грецьких великих діячів церкви не згадує цей уривок. Та він згадувався латинськими діячами, а також в кінці третього століття “Апостольською Конституцією”, як попередження суворим єпископам. Відомо також, що історик церкви Євсевій писав, що Папій розповідав про жінку, звинувачену перед Господом, а Папій жив трохи пізніше 100 року [1]. У будь-якому випадку цей епізод мав місце в житті Ісуса, але чи розташований він в тому місці Євангелія, де повинен бути?
Скоріше за все, цей епізод включено для ілюстрації слів Ісуса <<Ів.8:15>> "Ви за тілом судите – Я не суджу нікого", а також як заклик вийти на світло із темряви <<Ів.8:12>>. Якщо уважно прочитати та проаналізувати уривок <<Ів.8 1-20>>, то помітимо, що події мають відбуватись у Храмі біля скарбниці <<Ів.8:2 та Ів.8:20>>, а в епізоді «прощення грішниці» <<Ів.8:3-11>> спостерігаємо, що деякий час Ісус мовчав, а потім, нахилившись, писав пальцем по землі <<Ів.8:6 та 8:8>>.
Припускаю, ніхто не буде сперечатися, що в Храмі була тверда підлога, а пальцем по твердій підлозі нічого не напишеш, тобто подія відбулася поза Храмом і навіть поза містом, на м’якій землі.
Іісус прощає грішниці.
8-ий розділ. 1. Ісус же на гору Оливну пішов. 2. А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх. 3. І ось книжники та фарисеї приводять до нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, 4. та й говорять Йому: "Оцю жінку, учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу… 5. Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?"
6. Це ж казали вони, його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Іісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...7. А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: "Хто з вас без гріха, — нехай перший на неї той каменем кине!"… 8. І Він знов нахилився додолу, і писав по землі… 9. А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Іісус і та жінка, що стояла всередині… 10. І підвівся Іісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: "Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?" 11. А вона відказала: "Ніхто, Господи"… І сказав їй Іісус: "Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!"
Іісус – Світло для світу.
12. І знову Іісус промовляв до них, кажучи: "Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя". 13. Фарисеї ж Йому відказали: "Ти Сам свідчиш про себе, — тим свідоцтво Твоє неправдиве". 14. Відповів і сказав їм Іісус: "Хоч і свідчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду. 15. Ви за тілом судите, — Я не суджу нікого. 16. А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене! 17. Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве. 18. Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене". 19. І сказали до Нього вони: "Де Отець Твій?" Іісус відповів:"Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б". 20. Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його…
Якби насправді ця подія відбувалась у Храмі, то свідок написав би: "водив пальцем по підлозі", але свідок запевняє, що Ісус не просто водив, а писав, і не на підлозі, а на землі. Таку подвійну помилку не міг би зробити ані перекладач, ані свідок. Тоді можна зробити висновок – ця подія відбувалася поза Храмом і навіть поза містом, тому що римляни викладали усі свої основні дороги каменем, тим більше місто, у якому вони перебували, не могло бути поза їхньою увагою. Тобто подія трапилася у віддаленій місцевості. Як згадувалося попередньо, у деяких рукописах цей уривок узагалі розташований окремо, а з часом переписувачі шукали йому належне місце, адже Євангеліє від Івана написано уривками. І, як ми з'ясували, його слід розуміти в загальнім контексті з попередніми синоптичними Євангеліями, а людина яка помістила цей епізод у це місце, зробила все можливе, аби цей епізод дійшов до нашого часу. Адже він дуже важливий для загального розуміння гармонії всіх Євангелій. Тому правильно було б помістити цей епізод <<Ів. 8:3-11>>, коли Ісус, вийшовши з Галілеї, приходить до Юдеї — в розділі 7-мому, після <<Ів.7:10>>. Чому не перед 7-мим розділом, а тому що до події <<Ів.7:10>>, як братѝ Його бажали йти з Ним на свято, Ісус прагне залишитися в Галілеї, де й відбувається зустріч з фарисеями та грішницею, незадовго до свята «Кущів». Про більш детальні причини стане зрозуміло з наступної частини книги, у якій детальніше поясняються основні переплетені події в усіх Євангеліях.
Ще одним більш виразним прикладом порушення тексту, що давно був помічений критиками, — уривок <<Ів.7:14-24>> [2]. Як зазначалося, в цьому розділі розповідається про прихід Ісуса на свято Кущів (або Кучок) до Єрусалиму, а до цього Він майже чотири місяці там не з’являвся, перебуваючи в Галілеї, тому що юдеї намагалися його вбити. Коли наближалося свято Кущів, прийшла до Галілеї рідня Ісуса й дорікнула йому, що Він не явить Себе світові <<Ів.7: 1-10>>, а переховується. Хоча ми знаємо, що Ісус лише чекав зручного часу, оскільки впевнився в цілі Свого перебування на землі. Цю звістку він отримав під час Переображення, зустрівшись із двома посланцями від Бога Отця, а саме, що Він повинен постраждати за гріхи людства, щоб визволити його від влади гріха та темряви. <<Лк.9:28-36>>. Тому, ніби потай, Він іде до Єрусалиму на свято Кущів (Кучок) і приходить уже в половині свята.
Наука Іісуса в святині
Під час свята Кучок.
7-мий розділ. 14. У половині вже свята Іісус у храм увійшов і навчав…
15. І дивувались юдеї й казали: "Як Він знає Писання, не навчившись?" 16. Відповів їм Іісус і сказав: "Наука Моя – не Моя, а Того, Хто послав Мене. 17. Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я. 18. Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправди нема. 19. Чи ж Законна вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Законна того не виконує. Нащо хочете вбити Мене?" 20. Народ відповів: "Чи Ти демона маєш? Хто хоче вбити Тебе?"…………………………
21. Іісус відповів і сказав їм:"Одне діло зробив Я, — і всі ви дивуєтесь. 22. Через це Мойсей дав обрізання вам – не тому, що воно від Мойсея, але від отців, — та ви й у суботу обрізуєте чоловіка. 23. Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на Мене, що Я всю людину в суботу уздоровив? 24. Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!"………………………………
Фарисеї хочуть убити Іісуса.
25. Дехто ж з єрусалимлян казали: "Хіба це не Той, що Його шукають убити? 26. Бо говорить відкрито ось Він, і нічого не кажуть йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос? 27. Та ми знаємо Цього,
звідки він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він". 28. І скликнув у храмі Іісус, навчаючи й кажучи:"І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, хто послав мне, що Його ви не знаєте. 29. Я знаю Його, — Я бо від Нього, і послав Мене Він!" 30. Тож шукали вони, щоб схопити його, та ніхто не наклав рук на Нього, бо то ще не настала година Його. 31. А багато народу в нього ввірували та казали:"Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?"
32. Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його.
Як стає зрозумілим з тексту, з його смислового змісту, уривок «Ів.7:15-20» - «Ів.7:21-24» тут є недоречний. Адже мова йде про обрізання та порушення суботи, а це питання було порушено в 5-му розділі. Тому після тексту <<Ів.7:14>> необхідно перейти до тексту <<Ів.7:25>> і тоді стає все більш сприйнятливим. Але де розмістити уривок «Ів.7:15-20» — «Ів.7:21-24» в розділі 5-му? Можливо в кінці, де йдеться про Мойсеєве п’ятикнижжя, проте розділ закінчується логічно. Прочитавши та проаналізувавши ще раз уривок, робимо висновок, що більш прийнятним буде читати спочатку уривок <<Ів.7:21-24>>, а вже потім <<Ів.7:15-20>>. Оскільки мовиться тут про те, що Ісус порушив суботу, то логічно цей уривок помістити відразу після того, як юдеї його знайшли, і між ними почалася суперечка. Таким чином, цей уривок необхідно помістити після <<Ів.5:16>>, коли юдеї почали Його переслідувати. Постає, таким чином, ще одне питання, яке полягає в тому, що епізод <<Ів.7:21-24, Ів.7:15-20>> закінчується словами: “… чи ти демона маєш? Хто тебе хоче вбити?”- і це запитання лишається без відповіді. Хочу нагадати, що за Мойсеєвим законом той, хто порушив суботу, підпадає смертному покаранню. <<2М. 31:12-17>> Тим більше, що багато з написаного Мойсеєм розумілося спотворено і використовувалось не за призначенням, замість того, щоб наблизити людину до Бога. Як тут не пригадати слова Христа: <<“Ви й самі не входите, і другим не даєте”.>>
Дуже цікаво, кому хотілося затерти слова щодо Його ставлення до обрізання. Адже сам Павло, який гнав Християн, після зустрічі з Ісусом почав замислюватися над словами Ісуса. У посланні до Римлян <<Рим. 2:28-29>> він напише: <<“Бо не той юдей, що є ним на зовні, і не то обрізання, що на зовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання – серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога .”>> Мова про Старий та Новий заповіти буде йти окремо.
Тепер читаємо, ураховуючи поправки, текст 5-го розділу, що стає нам більш зрозумілим.
Уздоровлення слабого
при Віфесді.
5.1. Після того юдейське свято було, і до Єрусалиму Іісус відійшов. 2. А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п"ять ґанків. 3. У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. 4. Бо Ангел Господній часами спускався до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. 5. А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. 6. Як Іісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: "Хочеш бути здоровим?" 7. Відповів Йому хворий: "Пане, не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить". 8. Говорить до нього Іісус: "Уставай, візьми ложе своє – та й ходи!" 9. І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє – та й ходив.
Того ж дня субота була, 10. тому то сказали юдеї вздоровленому: "Є субота і не годиться тобі брати ложа свого". 11. А він відповів їм: "Хто мене уздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє – та й ходи". 12. А вони запитали його: "Хто той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє – та й ходи?" 13. Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Іісус ухилився від народу, що був на тім місці. 14. Після того Іісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: "Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!" 15. Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто уздоровив його, то Іісус.
Іісус виявляє Себе, як Сина Божого.
16. І тому зачали юдеї переслідувати Іісуса, що таке Він чинив у суботу…….
7-ий розділ. 21. Іісус відповів і сказав їм: "Одне діло зробив Я, — і всі ви дивуєтесь. 22. Через це Мойсей дав обрізання вам, — не тому, що воно від Мойсея, але від отців, — та ви й у суботу обрізуєте чоловіка. 23. Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на Мене,, що Я всю людину в суботу уздоровив? 24. Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть.
7-ий розділ. 15. І дивувались юдеї й казали:"Як Він знає Писання, не вчившись?" 16. Відповів їм Іісус і сказав: "Наука Моя – не Моя, а Того, Хто послав Мене. 17. Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я. 18. Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправди нема. 19 Чи ж Законна Вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Законна того не виконує. Нащо хочете вбити Мене?" 20 Народ відповів: "Чи Ти демона маєш? Хто Тебе хоче вбити?"….
5-ий розділ. 17. А Іісус відповів їм: "Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я". 18. І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.
19. Відповів же Іісус і сказав їм: "Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець, бо що робить Він, те так само й Син робить. 20. Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. 21. Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживляє. 22. Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові, 23. щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його. 24. Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерті в життя.
Майбутнє воскресіння.
25. "Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. 26. Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. 27. І Він дав йому силу чинити і суд, бо Він – Людський Син. 28. Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, — Його голос почують, 29. і повиходять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі зло чинили, на воскресіння Суду.
30. "Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене."
Свідок про Іісуса.
31. Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве. 32. Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене. 33. Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду. 34. Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасенні. 35. Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його. 36. Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
Отець свідчить про Сина.
37. Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене: але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили. 38. Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого він послав. 39. Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж свідчать про Мене! 40. Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. 41. Від людей не приймаю Я слави, 42. але вас Я пізнав, що Любові до Бога в собі ви не маєте. 43. Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви. 44. Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви? 45. Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити буде, — Мойсей, що на нього надієтесь ви! 46. Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені в би повірили, бо про Мене писав він. 47. Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?"
Тепер повернемось до подій, які сталися під час свята Кущів (або Кучок). Щоб зрозуміти текст і що в ньому було змінено, необхідно пояснити, як саме в Євреїв відбувалося це свято. Основний матеріал стосовно часу святкування я розмістив у статті «Аналіз та історія розвитку єврейського календаря», а зараз наведу з книги «Левіт» постанову, як проводити свято Кущів <<3М. 23:33-44>>.
Постанова, як проводити свято Кучок 3.М.23.33-44
23-тій розділ. 33. І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: 34 "Промовляй до Ізраїлевих синів, кажучи: П'ятнадцятого дня того сьомого місяця, — свято Кучок, сім день для Господа. 35 Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. 36 Сім день будете приносити огняну жертву для Господа; восьмого дня – святі збори будуть для вас, і принесете огняну жертву для Господа; це віддання свята, — жодного робочого зайняття не будете робити.
37 "Оце свята Господні, що скликуватимете на них святі збори, щоб приносити огняну жертву для Господа, цілопалення, хлібну жертву й заколену жертву, і жертви литі, — належне дневі в його дні, 38 окрім Господніх субот, і окрім дарів ваших, і окрім усіх ваших обітниць, і окрім усіх ваших дарувань, що дасте Господові.
39 "А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкувати свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок. 40 І візьмете собі першого дня віття красивих дерев, пальмове віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь, — будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день. 41 І будете святкувати його, як свято для Господа, сім день у році. Постанова вічна для ваших поколінь, — сьомого місяця будете святкувати його. 42 У кучках будете сидіти сім день, — кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках, 43 щоб ваші покоління пізнали, що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю. Я – Господь, Бог ваш!"
44 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів про свята Господні.
Як бачимо це було свято радості та веселощів, і святкувалося воно сім днів, а на восьмий, як і першого, збиралося святкове зібрання. Розпочиналося воно 15-го числа 7-го місяця, після Пасхи, пізніше цей місяць отримав назву Тішрі, а до вавилонського полону мав назву Афанім, 22-го числа свято закінчувалось зборами. Дуже важливо звернути увагу на рядки вірша <<3М.23:40>>, де записано: <<“І візьмете собі пальмові віття, і галузку многолистого дерева та приточних тополь, — і будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день ”>>. Вище сказане змушує нас зробити висновок, що славний в’їзд Іісуса відбувся під час свята “Кущів” (Кучок).
Необхідно також звернути увагу на той факт, що люди, крім усього, вітали Ісуса, тому що Він воскресив Лазаря. Так, в <<Ів.12:17-18>> читаємо: «Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих, через це й зустрів його натовп, бо почув, що Він учинив таке чудо». Однак цей текст розміщено таким чином, ніби в'їзд Ісуса до Єрусалима відбувся перед Пасхою.
Тут ми стикаємося з протиріччям через те, що люди вийшли зустріти Ісуса з пальмовими віттями, ніби вони загодя чекали Його в’їзду, та наперед приготували це віття, тоді як навіть найближчі учні не знали й не здогадувалися, що відбудеться така зустріч. Адже в <<Ів.12:16>> читаємо: <<“А учні його спочатку того не зрозуміли були, але як прославивсь Ісус, то згадали, що про нього було так написано і що це вчинили йому ”>>.
Таким чином, посилаючись на святковий календар, залишений Мойсеєм, текст Євангелія від Івана вказує на те, що ця подія славного в"їзду сталася під час проведення свята “Кущів”.
Славний в'їзд Іісуса в Єрусалим
12-тий розділ. 12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Іісус, 13 то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: "Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!" 14 Іісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: 15 "Не бійся,
дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!" 16 А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Іісус, то згадали тоді, що про нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. 17 Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. 18 Через це й зустрів натовп Його, бо почув,
що Він учинив таке чудо. 19 Фарисеї тоді між собою казали: "Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!
Проте матеріал розташовано таким чином, що читач міркує, ніби події відбувалися перед святом “Пасхи”. Чи не приховується тут те, що із самого початку були спроби гармонізувати всі чотири Євангелії й, для того щоб досягти цієї цілі, необхідно було, не змінюючи тексту, розташувати події в Євангелії від Івана згідно синоптичних Євангелій, адже воно суперечило розвитку подій трьох попередніх Євангелій. Іншим доказом того, що подія славного в"їзду відбулася на свято Кущів, свідчить уривок <<11:55-57>>.
Синедріон постановляє
забити Іісуса.
11-тий розділ. 45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього увірували. 46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Іісус учинив. 47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: "Що маємо робити, бо цей чоловік пребагато чуд чинить? 48 Якщо так позоставимо Його, то всі в нього ввірують, — і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!"
49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того,
промовив до них:"Ви нічого не знаєте, 50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!" 51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Іісус за народ мав умерти, 52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей. 53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його. 54 І тому не ходив більш Іісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, — і тут залишався з Своїми учнями.
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе. 56 І шукали Іісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного:"А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?" 57 А первосвященики та фарисеї наказ дали: як дізнається хто, де він перебуватиме, нехай донесе, — щоб схопити Його.
Із цього уривку стає зрозумілим, що йдеться про свято Очищення, що відбулося 10 числа через сім місяців після Пасхи за п’ять днів до свята Кущів, а до наступної Пасхи лишалося 5 місяців. Отож робимо висновок, що воскресіння Лазаря відбулося не перед Пасхою, а перед приходом Ісуса на свято Кущів і навіть, судячи з тексту <<11:45-57>>, до свята очищення.
Таким чином 11-тий розділ повинен йти після «7:10», коли Ісус потай пішов на свято Кущів, а частина 12-го розділу, починаючи з «12:12», де розповідається про славний в'їзд, після воскресіння Лазаря. Але, як зазначалося, перед воскресінням Лазаря, повинна йти подія прощення грішниці, чому так, я розповім детальніше в наступній частині дослідження. Таким чином, перед воскресінням Лазаря, коли Ісус вийшов із Галілеї до Юдеї, сталася подія прощення грішниці, після чого Ісус відходить у незнайоме місце, до якого сѐстри Марта та Марія послали посланців <<Ів.11:3>>, де Він зостався ще на два дні <<Ів.11:6>>. З уривку <<Ів.10:40-42>> стає зрозумілим, що то було місце біля Йордану де Іван Хреститель найперше хрестив, тобто біля Віфанії за Йорданом <<Ів.1:28>>. Необхідно нагадати, що тоді в Юдеї існувало дві Віфанії <<Мр.11:1>>. Про те, що Ісус перебував за Йорданом після того, як покинув Галілею, також свідчив і Марко «Мр.10:1», але він опустив деякі головні події. Тепер, після пояснення основного ходу подій перед святом, наведу послідовність подій у черзі, у якій вони повинні були б статися згідно з календарем Юдеїв того часу, та згідно зі смисловим значенням тексту.
Початковою подією в середній частині тексту Євангелії від Івана, перед відвідинами Єрусалиму на свято Кущів, безумовно має стояти подія, коли Ісус вирушає до Юдеї <<Ів.7:1-10>> із Галілеї.
Іісус тайкома прибуває
до Єрусалиму
7-ий розділ. 1 Після цього Іісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходити по Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити Його. 2 А надходило свято юдейське – Кучки. 3 І сказали до Нього брати Його:"Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш. 4 Тайкома бо не робить нічого ніхто, але сам прагне бути відомий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви Себе cвітові". 5 Бо не вірували в Нього навіть брати Його! 6 А Іісус промовляє до них: "Не настав ще Мій час, але завжди готовий час ваш. 7 Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі. 8 Ідіть на це свято, Я ж іще не піду на це свято, бо не виповнився ще Мій час." 9 Це сказавши до них, Він зостався у Галілеї.
10 Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, — не відкрито, але ніби потай.
Із цього тексту робимо висновок, що Ісус посилає братів на свято до Єрусалима в Юдею, а Сам удає, ніби лишається в Галілеї. В цей час, скоріш за все неподалік галілейського міста Магдал до Ісуса приводять жінку, схоплену в перелюбі. Під час цієї події, книжники та фарисеї спокушають Ісуса <<Ів.8:3-11>>, але Він почав випробувати тих, хто її звинувачував, що призвело до докорів сумління винуватців. З наступної частини епізоду зрозуміло, що мовиться про Марію Магдалену, з якої, згідно Луки, вийшло сім демонів <<Лк.8:1-3>>. На біблійній мові це означає, що Марію повністю залишив злий дух. Пізніше Марія, будучи вдячною Ісусу, прийде до фарисея у якого зупинився Ісус, і зробить перше помазання Ісусових ніг <<Лк.7:36-50>>, а пізніше й друге <<Мр.14:3-9; Ів.12:1-11>>. Сама Марія отримала назву Магдалена згодом, коли наблизилася до учнів Ісуса, завдяки цій події біля міста Магдал. Адже з текстів Євангелій нам відомо, що серед числа наближених жінок було три Марії «Ів.19:25», а Лука прямо вказує, що вона була грішницею «Лк.8:2».
Іісус прощає грішниці.
8-ий розділ. 3 І ось книжники та фарисеї приводять до нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, 4 та й говорять Йому: "Оцю жінку. Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу… 5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?" 6 Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Іісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем… 7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: "Хто з вас без гріха, — нехай перший на неї той каменем кине!"… 8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі… 9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Іісус і та жінка, що стояла всередині… 10 І підвівся Іісус, і нікого, крім жінки не бачивши, промовив до неї:"Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?" 11 А вона відказала:"Ніхто, Господи"… І сказав їй Іісус: "Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!"
Звичайно, після цієї події Марія стала послідовницею Ісуса, а прибувши до Юдеї, Ісуса запрошує сім'я Марії Магдалени. Адже з Євангелій нам відомо, що в Марії була сестра Марта та брат Лазар <<Лк.10:38-42; Ів.11:1-3>>. Ця сім’я була заможною й пізніше служила Ісусу своїм маєтком <<Лк.8:1-3>>. Можливо, у цієї сім'ї було кілька маєтків, не лише в Магдалі та Віфанії. Після знайомства Ісуса з братом Марії – Лазарем <<Мр.10.17-27; Лк.16:19-31; Ів.11:1-2>> її брат захворів. Сѐстри послали за Ісусом, Який на той час перебував за Йорданом <<Ів.10:40-42; Мр.10:1>>. Ісус навмисно затримується й приходить, коли Лазар був уже в гробі чотири дні. Ісус воскрешає Лазаря і тим самим доводить, що Він справжній Син Божий, Котрий прийшов дати людству жити в Ім’я Своє <<Ів.11:1-44>>. Ця подія поставила в глухий кут первосвящеників та фарисеїв, що постійно обмовляли Ісуса перед народом, адже мертві не воскресали, відколи існує світ, через що вони й зібрались на синедріоні, де змовились убити Ісуса.
Воскресіння Лазаря
11-тий розділ. 1. Був же хворий один, Лазар, у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти. 2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром і волоссям своїм Йому ноги обтерла. 3 Тоді сестри послали до Нього, говорячи: "Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!"… 4 Як почув же Іісус, то промовив:"Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею".................................................
.........................................................
17 Як прибув же Іісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. 18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять. 19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх....................
...............................................
41 І зняли тоді каменя. А Іісус ізвів очі до неба й промовив: "Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. 42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене". 43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: "Лазарю, — вийди сюди!" 44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою… Іісус каже до них: "Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив"…...................................
..........................................................
45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. 46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Іісус учинив. 47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: "Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?...................
.........................................................
Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.
54 І тому не ходив більш Іісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, — і тут залишався з Своїми учнями.
Як бачимо, синедріон побоювався втратити владу в Ізраїлі, оскільки не вірили у всемогутність Бога. Очевидно, вони розраховували на визвольну боротьбу, ось чому вони обміняли Ісуса на Вараву «Мт.27:20; Мк.15:11; Лк.23:18». Після розп’яття Ісуса в 30-му році Юдеї повстали проти Римлян в 66-67 роках, перебивши невеликі Римські гарнізони. Однак цими вчинками вони викликали на себе ще більший гнів Риму, і з часом позбулися всього. У 70-му році Єрусалим було зруйновано, а Юдеї втратили батьківщину.
Розуміючи небезпеку, Ісус на короткий час відходить до міста Єфрем. Тим же часом у Єрусалимі відбувається свято очищення <<Ів.11.55-57>>.
11-ий розділ. 55. Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдалися перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе. 56 І шукали Іісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного:"А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?" 57 А первосвященики та фарисеї наказ дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, — щоб схопити Його.
Після свята очищення, що відбувалося 10-го Тішрі (9 вересня), наступає свято Кущів, яке розпочиналося 15-го Тішрі (14 вересня), і закінчувалось 22-го Тішрі (21 вересня) включно. Першого дня свята всі чекали Ісуса, але його ще не було. Другого дня свята Кущів Ісус, незважаючи на небезпеку, в'їжджає до Єрусалиму на віслюкові, де Його з великою радістю вийшов зустрічати народ із пальмовим віттям. <<Ів.12:12-19>>
7-ий розділ. 11. А юдеї за свята шукали його та питали: "Де Він?" 12 І поголоска велика про Нього в народі була. Одні говорили: "Він добрий", а інші казали: "Ні, — Він зводить з дороги народ"… 13 Та відкрито про Нього ніхто не казав, бо боялися юдеїв.
Тим часом Ісус був біля Єфрему, чутка ж про воскресіння Лазаря розійшлася між народом миттєво, оскільки майже ввесь народ прийшов на свято до Єрусалима. Це була його безперечна перемога над синедріоном: значна частина людей хотіла бачити Ісуса, щоб привітати Його і таким чином особисто висловити Йому визнання. Нагадаю, що згідно з Мойсеєвим законом, людям належало святкувати «Кущі» з пальмовим віттям в руках: «І візьмете собі першого дня віття красивих дерев, пальмове віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь, — будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день.» «3М23:40». І ось другого дня свята Ісус з'являється верхи на ослі, радісна зустріч, яка відбулася на свято перешкодила задумам синедріону. Ісус уходить в Храм і починає навчати <<Ів.7: 14; 7:25-36>>.
Славний в'їзд Іісуса в Єрусалим
12-тий розділ. 12. А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Іісус, 13 то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: "Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!"
14 Іісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: 15 "Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!" 16 А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але як прославивсь Іісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. 17 Тоді свідчив народ, який був із Ним, що він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. 18 Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. 19 Фарисеї тоді між собою казали: "Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!"
Наука Іісуса в святині
на свято Кучок.
7-ий розділ. 14. У половині вже свята Іісус у храм увійшов і навчав……………………
7-ий розділ. 25. Дехто ж з єрусалимлян казали: "Хіба це не Той, що Його шукають убити? 26 Бо говорить відкрито ось Він, — і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос? 27 Та ми знаємо Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він". 28 І скликнув у храмі Іісус, навчаючи й кажучи: "І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте. 29 Я знаю Його, — Я бо від Нього, і послав Мене Він!" 30 Тож шукали вони, щоб схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього, -бо то ще не настала година Його. 31 А багато з народу в Нього ввірували та казали: "Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?
"32 Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його.
Я піду до Отця.
7-ий розділ. 33. Ісус же сказав:"Ще недовго побуду Я з вами, та й до Того піду, Хто послав Мене. 34 Ви будете шукати мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете"… 35 Тоді говорили юдеї між собою: "Куди це Він хоче йти, що не знайдемо Його? Чи не хоче йти до виселенців між греки, та й греків навчати? 36 Що за слово, яке він сказав:"Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?"
До цього епізоду слід додати подію, коли дехто із земляків Пилипа хоче поспілкуватися з Ісусом. «Ів.12:20-43».
Отець прославляє сина
12-тий розділ. 20. А між тими, що в свято прийшли поклонитися, були й деякі геллени. 21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: "Ми хочемо, пане, побачити Іісуса". 22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Іісусові розповідають. 23 Іісус же їм відповідає, говорячи: "Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. 24 Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. 25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. 26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. 27 "Затривожена зараз душа Моя". І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю… 28 Прослав, Отче, Ім'я Своє!" Залунав тоді голос із неба: "І прославив, — і знову прославлю!" 29 А народ, що стояв і почув, говорив: "Загриміло"! Інші казали: "Це Ангел Йому говорив"! 30 Іісус відповів і сказав: "Не для Мене цей голос лунав, а для вас. 31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. 32 І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну". 33 А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. 34 А народ відповів Йому: "Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?" 35 І сказав їм Іісус: "Короткий ще час світло з вами. Ходіть поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде… 36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали". Промовивши це, Іісус відійшов, і сховався від них.
Чому не ввірували в Іісуса.
37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, 38 щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: "Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об"явилось?" 39 Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: 40 "Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!" 41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про нього звішав.42 Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через Фарисеїв, — щоб не вигнано їх з синагоги. 43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
21 Тішрі (20 вересня), тобто сьомого дня свята Кущів, закінчували приносити постійні вогняні жертви цього свята <<3М.23:33-36>>. Цього дня, після перерви в чотири дні, Ісус знов приходить до Єрусалима, уже із Віфанії, що неподалік Оливної гори <<Ів.7:37-53>>. У цьому уривку ми помічаємо, що служба на цей раз мала наказ схопити Ісуса <<Ів.7:44>>, але не змогла через те, що ніхто ще так не говорив, як Він <<Ів.7:46>>. Хоча в цьому короткому уривку ми не знаходимо якихось особливих слів Ісуса. З тої причини тут необхідно поставити ті самі Ісусові слова, що були відокремлені невідомо з яких причин в кінці 12-го розділу<<Ів.12:44-50>>.
Сьомий день свята Кущів.
7-ий розділ. 37. А останнього великого дня свята Іісус стояв і кликав, говорячи: "Коли прагне хто з вас – нехай прийде до Мене та й п"є! 38 Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його". 39 Це ж сказав він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, — не був бо Іісус ще прославлений.
Заповідь Божа – то вічне життя.
12. 44 А Іісус підняв голос, та й промовляв: "Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. 45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. 46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. 47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. 48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно буде судити його! 49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. 50 І відаю Я, що Його ота заповідь – то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.
Незгода в народі через Іісуса.
7. 40 А багато з народу, почувши слова ті, казали: "Він справді пророк!" 41 Інші казали:"Він Христос". А ще інші казали:"Хіба прийде Христос із Галілеї? 42 Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?" 43 Так повстала незгода в народі з-за Нього.
Невдалий замір схопити Іісуса.
44 А декотрі з них мали замір схопити Його, — та ніхто не поклав рук на Нього.
45 І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: "Чому не привели ви Його?" 46 Відказала та служба: "Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік"… 47 А їм відповіли фарисеї: "Чи й вас із дороги не зведено? 48 Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього? 49 Та проклятий народ, що не знає Закону!" 50 Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них: 51 "Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?" 52 Йому відповіли та сказали вони: "Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї". 53 І до дому свого пішов кожен.
Тут ідеться про заповідь Божу — вічне життя. Ісус відходить на Оливну гору й уранці 22-го Тішрі (21вересня) восьмого дня свята перед заключними зборами всієї Ізраїлевої громади «3М. 23:36» Христос знов приходить до храму «Ів.8:1-2; Ів.8:12-59>>. Із цього уривку, про що пояснювалось раніше, я вилучив епізод прощення грішниці, а розділи «Ів.9:1-41» та «Ів.10:1-21» залишаються без змін.
Іісус – Світло для світу.
8-ий розділ. 1 Ісус же на гору Оливну пішов. 2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А він сів і навчав їх…… 8. 12 І знову Іісус промовляв до них, кажучи: "Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя."... (8.13-59 ).
Уздоровлення сліпородженного
... (9.1- 41).
Я – Пастер добрий.
… (10. 1 – 20).
21 Інші казали:"Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?"
Ісус відходить за Йордан у те місце, де Іван Хреститель найперше хрестив, і, пробувши там близько двох місяців, вертається знов до Єрусалима в середині грудня, на свято відновлення.
У Храмі він наново зустрічається з юдеями та пояснює їм, що вони не Його вівці. Юдеї й цього разу хочуть схопити Ісуса, але Він встигає покинути Храм і знов відходить за Йордан <<Ів.10:22-42; Ів.1:28>>.
Юдеї хочуть
у каменувати Іісуса.
10-тий розділ. 22. Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима. 23 А Іісус у храмі ходив, у Соломоновім ганку. 24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: "Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо ти Христос, — то відкрито скажи нам!" 25 Відповів їм Іісус: "Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, — вони свідчать про Мене. 26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви. 27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. 28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. 29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки 30 Я й Отець – Ми одне!"
31 Знов каміння схопили юдеї, щоб у каменувати Його. 32 Відповів їм Іісус: "Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?" 33 Юдеї Йому відказали: "Не за добрий учинок хочемо тебе в каменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш"… 34 Відповів їм Іісус: "Хіба не написано в вашім Законі: "Я сказав: ви боги?" 35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, — а Писання не може порушене бути. 36 то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: "Зневажаєш Ти Бога", через те, що сказав Я: "Я – Син Божий?" 37 Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені. 38 А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я – ув Отці!" 39 Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.
Іісус за Йорданом.
40 І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував. 41 І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жодного чуда Іван не вчинив, але все, що про нього Іван говорив, правдиве було. 42 І багато-хто ввірували в Нього там.
А через три з половиною місяці, за шість днів до Пасхи, Ісус прибуває до Віфанії, що поблизу Єрусалима, до сім’ї Марії Магдалини, і тут відбувалося друге помазання Ісуса <<Ів.12:1-11>>
12-тий розділ. 1. Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Іісус із мертвих. 2 І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. 3 А Марія взяла літру мира, — з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Іісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла… І пахощі мира наповнили дім! 4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: 5"Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?"
6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкидали. 7 І промовив Іісус: "Позостав її ти, — це вона на день похорону заховала Мені… 8 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!"
9 А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Іісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. 10 А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, 11 бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Іісуса ввірували
Далі, починаючи із 13 розділу Євангелія Івана, усі події розгортаються цілком закономірно й не потребують упорядкування тексту. Необхідно підкреслити, що деякі критики вважають, ніби служіння Ісуса тривало три роки, аргументуючи тим, що в Євангелії Івана записано відвідини Єрусалима відразу після Іванового Хрещення <<Ів.1:19-34;Ів.2:13-22>> на першу Пасху. Потім, коли відбулася подія вигнання мінялів з Храму, начебто згадано другу Пасху, яка повинна була статися після нагодування п’яти тисяч народу <<Ів.6:4; Ів.6:1-15>>. Третя ж Пасха згадується під час свята очищення «Ів.11:55», а четверта, заключна, була та, під час якої Ісуса розіп'яли. Це давало підстави деяким критикам стверджувати, ніби між цими вигаданими Пасхами минуло три роки. Однак, якщо ми уважно будемо читати текст цього Євангелія, то помітимо, що автор при переході в часі від однієї події до іншої говорить, що пройшов певний час між двома Пасхами в служінні Ісуса, тобто була Пасха, коли Іісус очистив Храм <<Ів.2:13-15>>. Минув певний час і наближалася наступна Пасха<<Ів.6:4-5>>, тобто Пасха, на яку Ісуса розіпнуть. Пройшов значний час і ця Пасха стала ще ближче <<Ів.11:55>>, і ось вона наближається <<Ів.12:1>>. Коли ж постали останні години до початку цієї Пасхи, Ісус пояснює, що ця Пасха слугуватиме Новим Заповітом для Його послідовників <<Ів.13:34-35;Ів.14:12-15>. На цій Пасці Ісус виступає в ролі справжнього Ягняти, проливаючи свою кров на знак примирення між Богом та людьми. Підтвердженням думки, що служіння Ісуса відбувалося 1 рік, знайдено у всіх синоптичних Євангеліях, а точніше у Марка, який крок за кроком описує події одного року. Ще одним доказом служіння Ісуса протягом одного року є приклад, що на Пасху Господь наказав вибрати однолітнє ягня, 10 Нісана <<2М.12:3-5>>. Так, у Мойсеєвій книзі Вихід читаємо:«Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім….Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьмете його з овець та з кіз.» .
Доказом цьому служить текст Євангелія Івана, що Ісус прибув до Віфанії за 6 днів до Пасхи, тобто 9-го Нісана <<Ів.12:1>>.
Як відомо Пасха відбувалася вночі із 14 на 15 Нісана <<2М.12:6>>. Також необхідно нагадати, що нову добу євреї розпочинали з ночі після шостої години вечора. Таким чином, Ісус сів за стіл у Віфанії під час Вечері <<Ів.12:2>>, коли розпочиналася нова доба, тобто вже було 10 Нісана. Під час цієї вечері трапилась подія вибору однолітнього ягняти, що було підтверджено словами Іісуса .<<Ів.12:7>>.
Тобто за 6 днів до Пасхи, відповідно 9-го Нісана, Ісус прибуває до Віфанії. А над вечір, після шостої години, за трапезою коли настає 10-те Нісана, відбувається Його помазання на смерть. Про що Він сам засвідчив, докоривши Юді за його надмірне ставлення до вчинку Марії. Також нам відомо з текстів, що Юда був відповідальний за кошти. Тобто він мріяв бути міністром фінансів у царстві Месії. Зі слів Ісуса, Юда переконується, що Месію повинні стратити, а відповідно, це загроза для всіх до Нього наближених. Тобто, це загроза не лише його життю, але й крах усіх його мрій. Тому він починає шукати слушного моменту, для того щоб зрадити Ісуса.
Протягом наступних трьох днів Ісус з апостолами скоріш за все мешкав в сім`ї Лазаря, неподалік Єрусалима. В цей час учні готують в Єрусалимі кімнату для Пасхи, котру згодом назвуть Таємною Вечерею, 14-го Нісана. Кошик з коштами звичайно був у Юди, тому учні не могли запідозрити Юду в зраді. Очевидно, під час купівлі продуктів Юда змовляється зі старшими священиками. Ісусу через Ангелів стає відомо про вчинок Юди, тому Спаситель навмисно використовує цю зраду на свою користь. Адже в плани Каяфи спочатку не входило вбивство Ісуса на свято, однак незадоволення людей, що сталося на попередній Пасці, він також боявся. Саме тому Каяфа прагне убити Ісуса до свята. Таким чином, Ісус Сам керує ситуацію, пов’язану зі своїм арештом, котрий, як відомо стався після таємної вечері 14-го Нісана. За твердженням євангеліста Марка, Таємна Вечеря відбувалася в домі його батьків, і саме він був тим юнаком, який, обгорнувшись в простирадло, слідкував за арештом Ісуса в саду<<Мар.14.51-52>>.
Суд над Ісусом відбувся в ранці 14-го Нісана, а над вечір близько шостої години, тобто 15 Нісана, в суботу Ісуса було страчено. Нагадаю, за нашим часом це був вечір п’ятниці, оскільки наша доба починається з середини ночі, а у євреїв з шостої вечора, тобто на шість годин раніше, тому нам інколи важко поєднувати та розуміти проміжки часу тих трагічних подій. Таким чином, за нашим часом в чистий четвер увечері відбувається Таємна Вечеря, а в страсну п’ятницю ввечері — страта Агнця, тобто Ісуса. А в неділю вранці на третій день Ісус воскресає.
Таким чином, необхідно звернути нашу увагу на друге Послання Петра, у якому він нагадує: «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день — немов тисяча років, а тисяча років – немов один день. Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довго терпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій в ночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії розпечені, рухнуть, а земля та діла, що на ній погорять…» (2 Петра 3.8-10).
Тобто, ми можемо приблизно дізнатися про час другого приходу Месії. Розрахунки показали, що проповідь Івана Хрестителя розпочалася в 29 році, відповідно служіння Ісуса як ми з’ясували, продовжувалося один рік, що відповідає однолітньому ягняти, яке, згідно Мойсеєвого закону, приносилося в жертву на Пасху. Розп’яття Христа сталося 7 квітня 30 року. Детальні розрахунки я наведу в наступній статі. Отож воскресіння Ісуса, що сталося третього дня, згідно послання апостола Петра повинно мати логічне продовження. Другий прихід Месії має статися, як і воскресіння, через два дні, тобто через два тисячоліття. Таким чином, з великою ймовірністю Христа слід чекати близько 2029 – 2030року. Саме цій даті відповідає близьке переміщення біля Землі метеориту Апофіз, який згідно розрахунків через 7 років може змінити свою траєкторію та влучити в землю. Кліматичні та політичні застороги Христа, як ніколи здійснюються в наші часи. Ураховуючи час гонінь згідно книги Об’явлення — 1260 днів (3.5 років), та 7 років за пророцтвами Даниїла стосовно звіра й припинення жертв (можливо після відбудови Храму в Єрусалимі), а також припинення гонінь після 1335днів. Маємо межі 2029- 2037роки…
Чи не криється тут той факт, що хтось невірно зрозумів, чому автор написав, що Ісус за 6 днів до Пасхи прибув до Віфанії (12:1), і намагався події розмістити відповідно із синоптичними Євангеліями. Тобто, що Ісус прибув до Єрусалима за тиждень, і за цей тиждень Ісус встигає посваритися із синедріоном так, що вони вирішили його позбутися, як бунтівника.
Однак, як бачимо, усі переваги стосовно хронології подій того часу на боці Євангелія від Івана. Коли ми відновили хронологію, тобто чергу подій в середній частині тексту, відповідно до смислового значення тексту та до календаря Юдеїв того часу, усе стало зрозумілим, що тепер дає нам змогу вірно згармонізувати всі події в Євангеліях.
П р и м і тки
Використовувалася Біблія на українській мові видана в 1991 році видавництвом United Bible Societies1991-100M-VO50 Ukraine Bible, у якій усі книги Мойсеєвого П’ятикнижжя відповідно мають позначення 1М, 2М, 3М, 4М, 5М – перелік ведеться в тій черзі, в якій вони загально прийняті для Святого Письма.
Під номерами силка на слідуючі книги:
[1] Уильям Баркли. Толкование Евангелия от Иоанна т.2, Всемирный Союз баптистов – 1985, перевод с английского оригинала Printed by Herald Press, Scottdale, PA., USA. Ст. 301,302
[2] Уильям Баркли. Толкование Евангелия от Иоанна т.1 Всемирный Союз баптистов - 1985, перевод с английского оригинала Printed by Herald Press, Scottdale, PA., USA. Ст 260
[3] Климишин И.А. Календарь и хронология. Изд.Наука – М 1990.
[4] Библейская Энциклопедия. Перевод на русский язык. Российское Библейское общество – М 1995.
15.01.2001р. кор. 15.01. 2008 р.
Тел. автора:
0975069313, 0661715030.
- Автор: Михаил Кит, опубликовано 13 декабря 2017
Комментарии